Справа № 308/6977/25

1-кс/308/3079/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2025 року                                                         м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні, у залі суду, клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025140160000186 від 25.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, який перебуває на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням, у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025140160000186 від 25.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 .

Клопотання мотивовано тим, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у місті Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140160000186 від 25.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Як вказано у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації та вторгнення її збройних сил на територію України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-IX, із 05:00 год 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого продовжувався відповідними Указами Президента України та який діє по теперішній час.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З огляду на викладене, з початку зазначеної збройної агресії російської федерації, на території України введено відповідні правові режими, які обмежують конституційні права і свободи людини, у тому числі обмеження конституційних прав громадян України щодо обмеження перетину державного кордону України та не можливості виїзду за межі держави особам чоловічої статі призовного віку (18-60 років).

Слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 18.05.1992 (надалі – ОСОБА_4 ) перебуває на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці, тобто являється посадовою особою органів доходів і зборів (митного органу), який виконує правозастосовні або правоохоронні функції і відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», являється працівником правоохоронного органу.

Водночас ОСОБА_4 , будучи обізнаним з особливостями роботи пунктів пропуску через Державний кордон України та охорони державного кордону, вирішив використати вказані обставини у своїх власних корисливих інтересах з метою власного протиправного збагачення та вчинити дії, спрямовані на незаконне переміщення осіб зазначеної категорії через державного кордон України до країн Європейського союзу, при наступних обставинах.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 23.04.2025, у м. Ужгород, у ОСОБА_4 , виник злочинний корисливий умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за межі України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Зокрема, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання свого злочинного умислу, з корисливих мотивів, з метою реалізації свого злочинного плану, 23.04.2025 близько 11 год. 20 хв. під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 (анкетні дані особи змінені) у м. Ужгород по вул. Легоцького, 80, біля ресторану «Дикий Захід», запропонував своє сприяння у незаконній організації переправлення осіб – ОСОБА_8 та його товариша через держаний кордон України за грошову винагороду, запропонувавши різні варіанти – як у межах пунктів пропуску через Державний кордом України так і поза ними.

Наступного дня, тобто 24.04.2025 близько 14 год. 23 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 , у тому ж місці – у м. Ужгород по вул. Легоцького, 80, біля ресторану «Дикий Захід», повторно підтвердив останньому свої злочинні наміри щодо сприяння у незаконній організації переправлення осіб – ОСОБА_8 та його товариша через держаний кордон України, знову запропонувавши різні варіанти – як у межах пунктів пропуску через Державний кордон України так і поза ними, зокрема на території Закарпатської області, обумовивши останньому про необхідність надання йому за такі його дії частину грошових кошти в якості завдатку, в розмірі близько 6 тисячі доларів США, та запевнивши, що має широке коло знайомств, зокрема серед працівників Державної прикордонної служби, які можуть допомогти у цьому.

Далі, 14.05.2025 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 , у тому ж місці – у м. Ужгород по вул. Легоцького, 80, біля ресторану «Дикий Захід», знову повідомив останньому, що зможе особисто сприяти у незаконній організації переправлення осіб – ОСОБА_8 та його товариша через держаний кордон України, за що останні повинні передати йому 32 тисячі доларів США, тобто по 16 тисяч доларів США з особи. В ході цією розмови ОСОБА_4 також поставив умову ОСОБА_8 щодо передачі йому в якості завдатку частини з обумовленої суми коштів, а саме – 6 тисяч доларів США, після чого ОСОБА_4 повідомить ОСОБА_8 всі деталі подальшої схеми незаконного переправлення ОСОБА_8 та його товариша через держаний кордон України, зокрема в Румунію.

16.05.2025 близько 15 год. 17 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 , у м. Ужгород на автостоянці перед вантажним пунктом пропуску «Ужгород», перебуваючи у автомобілі ОСОБА_4 марки SKODA OCTAVIA A7, д.р.н. НОМЕР_1 , одержав від останнього в якості завдатку раніше обумовлену частину коштів у сумі 6 тисяч доларів США.

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 також повідомив ОСОБА_8 деталі подальшої схеми незаконного переправлення ОСОБА_8 та його товариша через держаний кордон України, зокрема в Румунію, однак виключно поза пунктом пропуску. Зокрема, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 , що останній зі своїм товаришем про свою готовність незаконно перетинати державний кордон повинні заздалегідь повідомити ОСОБА_4 , який у свою чергу забезпечить «безпечний», поза увагою блокпостів переїзд з м. Ужгород у м. Мукачево, де ОСОБА_8 повинен передати йому решту раніше обумовленої суми грошових коштів, а у подальшому ОСОБА_8 та його товаришу з м. Мукачево забезпечить «безпечний», поза увагою блокпостів у прикордонних районах, переїзд до Державного кордону України та піший перехід через держаний кордон України, зокрема в Румунію, поза пунктом пропуску. При цьому ОСОБА_4 , з метою створення вигляду законного перетину Державного кордону України ОСОБА_8 та його товаришем, пообіцяв зробити відповідні відмітки у їх паспортах для виїзду за кордон, для чого останні після перетину кордону повинні передати йому свої паспорти.

21.05.2025 близько 14 год. 18 хв. ОСОБА_4 приїхав на своєму автомобілі марки SKODA OCTAVIA A7, д.р.н. НОМЕР_1 на АЗС «ОККО» в с. Барвінок Ужгородського району Закарпатської області, де з метою реалізації свого злочинного наміру до кінця, діючи відповідно до заздалегідь розробленого та обумовленого з ОСОБА_8 плану з незаконного переправлення через держаний кордон України, зустрівся з останнім та його товаришем ОСОБА_9 , яких до вказаного місця від ресторану «Дикий Захід», що у м. Ужгород по вул. Легоцького, 80, на прохання ОСОБА_4 привіз ОСОБА_10 на автомобілі марки Skoda SuperB з д.р.н. НОМЕР_2 .

Перебуваючи на АЗС «ОККО» в с. Барвінок Ужгородського району Закарпатської області, о 14 год. 22 хв. ОСОБА_4 сів за кермо свого автомобіля марки SKODA OCTAVIA A7, д.р.н. НОМЕР_1 , а на заднє сидіння - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , і на вказану автомобілі вони поїхали у напрямку м. Мукачево. Під час руху до м. Мукачево ОСОБА_4 надав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поради та інструкції щодо їх подальшої поведінки, запевнив, що забезпечить «безпечний», поза увагою блокпостів проїзд до м. Мукачево, а у подальшому – з м. Мукачева до Державного кордону України та піший перехід через держаний кордон України, зокрема в Румунію поза пунктом пропуску та проза увагою військовослужбовців Державної прикордонної служби України, а з метою створення вигляду їх нібито законного перетину Державного кордону України у подальшому пообіцяв зробити відповідні відмітки у паспортах для виїзду за кордон.

Далі, Близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного наміру до кінця, зупинив автомобіль марки SKODA OCTAVIA A7, д.р.н. НОМЕР_1 на автостоянці біля готелю «Вікенд», за адресою м. Мукачево по вул. Автомобілістів, 19, повідомив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що вони повинні оселитись у цьому готелі і чекати його подальших інструкцій щодо незаконного переправлення їх через Держаний кордон України, після чого одержав від ОСОБА_8 іншу частину раніше обумовлених грошових коштів у сумі 26 тисяч доларів США в якості повного розрахунку за організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через Державний кордон України, та у подальшому був затриманий працівниками правоохоронних органів.

У клопотанні вказано на те, що 22.05.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за вказаними фактами, а саме за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: в сприянні в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, вчинене щодо кількох осіб, вчинене з корисливих мотивів.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4  у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: рапортом оперативного підрозділу про виявлення кримінального правопорушення; протоколами допитів свідків; протоколами огляду, ідентифікацію (помічення) та вручення грошових коштів від 16.05.2025, 21.05.2025;  протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 ; протокол обшуку транспортного засобу, яким користується  ОСОБА_4 , а саме SKODA OCTAVIA A7, номер та серії знака:  НОМЕР_1 , VIN:  НОМЕР_3 ; іншими матеріалами кримінального провадження.

На переконання слідчого вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вручена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).

На думку сторони обвинувачення, у даному кримінальному провадженні наявні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно перетнути державний кордон України. Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховування від органів досудового розслідування. Крім того, маючи зв`язки із службовими особами Державної прикордонної служби України на території Закарпатської області, має реальні можливості покинути територію України:

незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. ОСОБА_4 у силу служби на Закарпатській митниці, як правоохоронному органі, перебуваючи на волі під час досудового розслідування матиме можливість використовуючи свій авторитет та здобутий досвід впливати на свідків у кримінальному провадженні. ОСОБА_4 може використати можливості, пов`язані зі статусом працівника правоохоронного органу, для тиску та впливу на свідків з метою зміни ними показань або з метою помсти за надання викривальних показань та участь у контролі за вчиненням злочину. Аналогічним чином ОСОБА_4   зможе впливати на понятих, експертів та спеціалістів, які будуть залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. Окрім цього у кримінальному провадженні не встановлено ще усіх осіб, можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, а відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання;

вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням обставин інкримінованого  ОСОБА_4  кримінального правопорушення вбачається, що останній міг брав участь у систематичній схемі одержання неправомірної вигоди за сприяння з його боку у незаконному переміщенні осіб через державний кордон України, а отже беручи до уваги мотиви злочину, наявний ризик продовження такої діяльності.

Слідчий зазначає, що підставою застосування підозрюваному  ОСОБА_4  запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, обставин які б перешкоджали його утриманню під вартою не має. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Як вказано у клопотанні, враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На переконання слідчого, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Приймаючи до уваги те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 – 178, 182, 194, КПК України, слідчий просить: астосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, перебуває на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати більш м`який запобіжний захід, а у разі застосування тримання під вартою визначити заставу у мінімальному розмірі визначеному КПК України. До матеріалів клопотання просив долучити свідоцтво про одруження ОСОБА_4 , свідоцтво про народження дитини ОСОБА_11 . Під час розгляду клопотання просив врахувати, що на утриманні у підозрюваного є неповнолітня дитина, а також батько похилого віку, який хворіє на хронічні захворювання.

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Слідчий суддя заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання доходить до наступного висновку:

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого  є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у місті Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140160000186 від 25.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

22.05.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за вказаними фактами, а саме за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: в сприянні в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, вчинене щодо кількох осіб, вчинене з корисливих мотивів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: рапортом оперативного підрозділу про виявлення кримінального правопорушення; протоколами допитів свідків; протоколами огляду, ідентифікацію (помічення) та вручення грошових коштів від 16.05.2025, 21.05.2025; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 ; протокол обшуку транспортного засобу, яким користується ОСОБА_4 , а саме SKODA OCTAVIA A7, номер та серії знака: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 ; іншими матеріалами кримінального провадження.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаного злочину. При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості особи підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Як вбачається з матеріалів, наданих слідчим на обґрунтування клопотання, зазначені у ньому обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.

Слідчий суддя вважає, що матеріалами клопотання обґрунтовано, а прокурором в судовому засіданні доведено, наявність ризику незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Ризик можливого впливу підозрюваного на осіб, які тим чи іншим чином брали участь у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема, перевозили та зустрічались із особами, які незаконно перетинали державний кордон України, а також ризик можливої координації своїх дій із невстановленими на даний час співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, як спосіб перешкоджання досудовому розслідуванню, слідчий суддя вважає необґрунтованим та таким що недоведений прокурором в судовому засіданні матеріалами доданими до поданого клопотання.

При встановленні наявності вказаного ризику слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків, потерпілого під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При розгляді клопотання слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність ризику того, що може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому слідчий суддя врахує, що злочин, який інкримінується останньому є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення в якому підозрюється, ( п.5 ч.1 ст. 177 КПК України), вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження ним кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, то слідчий суддя вважає, що існування такого ризику матеріалами клопотання не доведено.

Слідчий суддя вважає за необхідне на підтвердження об`єктивності підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення додано протоки негласних слідчих дій, зокрема на яких зафіксовано його спілкування із заявником, протокол огляду, ідентифікації на вручення грошових коштів заявнику для подальшої передачі підозрюваному, протоколами допитів свідків.

Обставини викладені у клопотанні відповідають змісту протоколу допиту свідків.

З огляду на викладене, підозрюваний  усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Тобто підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, а також переховуватись на території України.

Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому тяжкість покарання слідчий суддя оцінює в сукупності з іншими факторами, які можуть підтвердити ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема, що підозрюваний не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходу. Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду не лише на території інших країн, а й на території України. Відтак слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.

Таким чином, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_12 , кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у його вчиненні (тяжкий злочин), за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі  на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, слідчий суддя також враховує, що йому 22.05.2025 повідомлено про підозру (та фактично затримано 21.05.2025), тобто є підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати та свідків які встановленні та інших свідків у вказаному кримінальному провадженні, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, та враховуючи, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного зокрема те, що підозрюваний, раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає разом із дружиною та малолітньою дитиною. Разом з тим, твердження сторони захисту про утримання хворою матері підозрюваного, слідчий суддя вважає такими що не підтверджуються належними та допустими доказами, оскільки згідно наданих стороною захисту довідок про місце проживання та склад сім`ї підозрюваного такий проживає разом з дружиною та дитиною. Інших осіб не вказується. Інших доказів здійснення постійного догляду за особами до матеріалів клопотання не надано стороною захисту.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. При цьому слід вказати на те, що на території всієї території України діє воєнний стан (Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні") та оголошено загальну мобілізацію (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №69/2022).

Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в якому він підозрюється.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання стосовно нього – запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз`ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, виходить з вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, враховуючи його майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_4 , зокрема те, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, та згідно досліджених показів свідка, він за грошову винагороду у розмірі 32000 доларів США (за дві особи), запевнив заявника що зможе організувати йому та його товаришу перетин кордон.

При цьому, слідчий суддя вважає, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_13 , особу підозрюваного, наявні ризики, мінімальна застава – двадцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме такий розмір застави просив визначити адвокат, є очевидно недостатньою мірою гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя зазначає, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_4 , особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, одружений, має на утримання одну малолітню дитину, офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, наявне нерухоме майно та транспортні засоби, що підтверджується долученими доказами та враховуючи наявні ризики, слідчий суддя вважає, що застава у 400 розмірів прожиткових мінімумів, не є непомірною для нього.

Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_13 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в межах даного кримінального провадження ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.А

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025140160000186 від 25.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, який перебуває на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 11.07.2025 включно.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків передбачених КПК України, в розмірі чотириста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) гривень.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в межах даного кримінального провадження ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити заставодавцю та підозрюваному,що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний,обвинувачений,будучи належним чином повідомлений,не з`явився за викликом до слідчого, прокурора,слідчого судді,суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки,застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом заклопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного,обвинуваченого, заставодавця,в порядку,передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Роз`яснити, ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду                                                                         ОСОБА_1