Справа № 308/4289/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участі секретаря Янцо М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгороді, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 по стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 22.05.2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2025 року.

Позивач - Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 по стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2025 року у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

11.08.2020 року, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір A335CT155101004333, щодо надання останній кредиту в розмірі 99000.00 грн. строком на 38 місяців (тобто до 10.10.2023 року) зі сплатою процентів у розмірі 50.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту).

У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 99000.00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 10.10.2023 року, терміном на 38 місяці. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 50.00 річних. Відповідно до п. 7, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 грн.

Станом на 25.03.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 182942.04 грн., яка складається з: 95846.53 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 87095.51 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Позивач просить: стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 на користь АТ "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором № A335CT155101004333 від 11.08.2020 року у розмірі 182942.04 UAH грн. станом на 25.03.2025 року, яка складається з наступного: - 95846.53 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); - 87095.51 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. - 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією. - 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

У судове засідання представник позивача AT "А-БАНК", не з`явився, відповідно до п.п. 3,4,5 прохальної частини позовної заяви представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ "А-БАНК" не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку, не заперечує проти розгляду позову у порядку спрощеного позовного провадження та у разі неявки в судове засідання відповідача, АТ "А-БАНК" не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач, в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходило. Суд вважає за необхідне вказати на те, що інформація щодо розгляду справи, оголошення про виклик відповідача в судове засідання розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam//.

На підставі наведеного, суд, керуючись ч. 4 ст. 223, 280-281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що: 17.01.2020 відповідач по справі ОСОБА_1 звернулася до Банку для отримання банківських послуг та підписала заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг в А-Банк.

Також ОСОБА_1 11-08-2020 підписала паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та Заява Клієнта № A335CT155101004333 від 11-08-2020 року, так вказані документи місять відомості про підтвердження простим електронним підписом за ідентифікатором +380506634099, що ознайомлена з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг.

Згідно умов кредитування: 1.Вид кредиту - Послуга "Швидка готівка"; 2. Тип кредиту - кредит; 3. Мета отримання кредиту - придбання Товару/здійснення платежу/оплата послуг 4. Сума кредиту - 99000,00 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч гривень 00 копійок) 5. Строк кредиту - 36 місяців 6. Процентна ставка (фіксована) - 50 % на рік. 7. Комісія за надання фінансового інструменту - 0 грн. 8. Розмір щомісячного платежу - 5393.79 грн. (п`ять тисяч триста дев`яносто три гривні 79 копійок.9. Номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010988924. Рахунок для внесення платежів - НОМЕР_1 .

Позичальник просить надати їй в АТ "А-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11) кредит за Послугою "Швидка готівка" на умовах, зазначених вище, вона погоджується з тим, що ця Заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "А-Банк" при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір та підтверджує, що Підписанням цієї Заяви підтверджую, вона ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "А-Банк", Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Встановлено, що відповідач підписав 17.01.2020 відповідач по справі ОСОБА_1 звернулася до Банку для отримання банківських послуг та підписала заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг в А-Банк, також ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відтак, суд приходить до висновку про укладеність договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та АТ «Акцент-Банк».

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг в А-Банку. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, позивачем надано докази того, що між ним та відповідачем укладено договір щодо надання кредиту та що сторони погодили істотні умови кредитного договору позики, а саме розмір кредиту, строк кредитування та відсоткову ставку.

Згідно наявної в матеріалах справи, виписки по кредиту: Виписка по кредиту Рух коштів по кредиту від 25.03.2025 Клієнт: ОСОБА_1 Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_2 Серія/номер документа реєстрації: ВР 544456 Ким видано документ: УЖГОРОДСЬКИМ МВ ГУ ДМС УКРАЇНИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ Коли видано документ: 02.10.2014 Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 Інформація по кредиту: A335CT155101004333 Період: 11.08.2020 - 24.03.2025 Заборгованність (станом на 24.03.2025): 182942.04

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором A335CT155101004333 Період: 11.08.2020 - 24.03.2025 Заборгованність (станом на 24.03.2025) складає: 182942.04 грн.. У вказаний період відповідачем здійснювались оплати зокрема 09.09.2020 у сумі 5394 грн, 12.10.2020 у сумі 5400 грн., 26.05.2021 року усумі 5230 грн., 06.06.2022 року у сумі 366,3 грн.

Разом із тим, при дослідженні наданих позивачем доказів вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку дії договору. Так, згідно підписаної позичальником заяви Клієнта A335CT155101004333 від 11.08.2020 строк кредиту 36 місяців.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Окрім того, в п. 54 Постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

У даному випадку строк дії договору, а відповідно і право Банку нараховувати відсотки обумовлені сторонами договору припиняється 11.08.2023, що відображено і в графіку - обчислення загальної вартості кредиту.

Умов про пролонгацію заява Клієнта не містить, доказів на підтвердження укладення сторонами додаткових угод суду не надано.

Суд вважає, надані позивачем розрахунок щодо заборгованості по вказаному договору, таким, що не відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому не бере їх до уваги як належні та допустимі докази.

Матеріали справи не містять будь яких інших Умов та Правил надання банківських послуг. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді можливість пролонгації договору.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності та уможливив би покладення на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позивач у позовній заяві не заявив вимог про застосування судом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вказане свідчить що безпідставним є нарахування відсотків за користування кредитними коштами після 11.08.2023.

Поряд із цим судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики, відповідач користувалася кредитними коштами. Також, відповідач частково здійснювала погашення заборгованості. Вказане також свідчить про визнання відповідачем укладення кредитного договору, та обізнаність з його умовами.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення позичальником отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За змістом ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір. Згідно із ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору та вимог закону. За загальним правилом одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються. В ст.599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором, як це встановлено статтею 1049 ЦК України. Відповідно до ст.536 ЦПК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору. Отже, у банка виникло право вимагати від відповідача повернення суми кредиту та відсотків за його користування, відповідно до умов договору.

Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконує обов`язки за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, не надав суду жодного доказу на спростування вказаної заборгованості, не надав суду доказів, що прострочення виконання грошового зобов`язання сталося не з його вини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З огляду на вказане, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором A335CT155101004333 від 11.08.2020 у розмірі, 182 549,81 грн., з яких: тіло кредиту 95836,53 ((залишок поточної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25673,40 грн.) + (залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 70173,13 грн. )) та 86703,28 - відсотки за користування кредитом станом на 11.08.2023.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174,191 ЦПК України та не подав до суду відзиву на вимоги позивача та доказів на їх спростування.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2417,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76 83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525 -526, 530, 551, 536, 559, 610, 629, 1046-1056 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 Номери телефонів: НОМЕР_3 (інші засоби зв`язку невідомі) Адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь позивача АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК" (скорочена назва - АТ "А-БАНК", 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 рах. № НОМЕР_4 ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770 Тел: 0567221187 E-mail: Legal.Collect@a-bank.com.ua Електронний кабінет наявний сайт https://a-bank.com.ua/, інші данні відсутні) заборгованість за кредитним договором A335CT155101004333 від 11.08.2020 у розмірі, 182 549,81 грн., з яких: тіло кредиту 95836,53 гривень та відсотки за користування кредитом станом на 11.08.2023 року у розмірі 86703,28 гривень.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 Номери телефонів: НОМЕР_3 (інші засоби зв`язку невідомі) Адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь позивача АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК" (скорочена назва - АТ "А-БАНК", 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 рах. № НОМЕР_4 ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770 Тел: 0567221187 E-mail: Legal.Collect@a-bank.com.ua Електронний кабінет наявний сайт https://a-bank.com.ua/, інші данні відсутні) судові витрати в розмірі 2417,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК" (скорочена назва - АТ "А-БАНК") 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 рах. № НОМЕР_4 ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770 Тел: 0567221187 E-mail: Legal.Collect@a-bank.com.ua Електронний кабінет наявний сайт https://a-bank.com.ua/, інші данні відсутні.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 Номери телефонів: НОМЕР_3 (інші засоби зв`язку невідомі) Адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош