Справа № 750/3637/25

Провадження № 2/750/1442/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,

секретаріЩибря Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/3637/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

15.03.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1630245 від 28.12.2019 у розмірі 15 015,00 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Ухвалою судді від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.04.2025.

11.04.2025 розгляд справи відкладено на 26.05.2025 у зв`язку з неявкою відповідача.

У судове засідання 26.05.2025 представник позивача не з`явився, через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій дав згоду на заочний розгляд справи, просив задовольнити позов, а справу слухати за його відсутності.

Відповідач, який оповіщався судом про дату, час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв та клопотань не подав.

За письмовою згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.12.2019 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» (https://miloan.ua/) було подано Анкету-заяву на кредит № 1630245 (а.с. 50).

Після погодження умов кредитування, 28.12.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» було укладено електронний кредитний договір № 1630245, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 5 000,00 грн із загальним строком кредиту - 30 днів; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредиту – 27.01.2020. У свою чергу, відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором; проценти за користування кредитом – 15,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 13-15).

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі шляхом зарахування кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 13071241 (а.с. 27).

Із Графіка розрахунків, що є додатком № 1 до кредитного договору № 1630245 від 28.12.2019 убачається, що відповідач зобов`язався сплатити до 27.01.2020 чисту суму кредиту у розмірі 5 015,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - сума кредиту за договором; 15,00 грн – проценти за користування кредитом (а.с. 15 зворот).

Як убачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1630245 від 28.12.2019, наданих позивачем, станом на 06.04.2020 заборгованість відповідача за кредитним договором складає 15 015,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7 515,00 грн – заборгованість по відсоткам; 2 500,00 грн – заборгованість по пені (а.с. 52-53).

Із кредитного договору № 1630245 від 28.12.2019 убачається, що він укладений в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

За приписами статті638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитний договір № 1630245 від 28.12.2019 укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить приписам статей 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України. На виконання вимог частини першої статті 638 ЦК України сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину, у зв`язку з чим він відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 кредитного договору № 1630245 від 28.12.2019 передбачено, що ТОВ «МІЛОАН» має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до частини другої статті 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим Договором (а.с. 13-15).

01.04.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено Договір факторингу № 01/04, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1630245 від 28.12.2019, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (а.с. 16-22).

13.12.2021 між ТОВ «Довіра та гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-понг» укладено Договір факторингу № 1/4, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1630245 від 28.12.2019, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-понг» в сумі 15 015,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за тілом; 7 515,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 2 500, 00 грн. - сума заборгованості за пенею (а.с. 23-25).

На адресу відповідача, вказану ним у кредитному договорі, ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» направило останньому повідомлення про відступлення прав вимоги № 1630245-АВ та повідомило про наявність заборгованості, її розмір (а.с. 29).

Як убачається з матеріалів справи, позивач належить до фінансових установ, які мають право здійснювати такий вид фінансових послуг як факторинг.

Приписами статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частини першої статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищевказаний кредитним договір та відступлення прав вимоги не був визнаний у встановленому законом порядку недійсними, а тому у відповідності до положень статей 6, 204, 627 ,629, 1083 ЦК України є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги той факт, що відповідач користувався наданими банком коштами, не виконуючи зобов`язань за кредитним договором № 1630245 від 28.12.2019 щодо своєчасного повернення позивачеві наданих грошових коштів зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі

№ 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від

25.05.2021 у справі № 910/7586/19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 43657029 від 01.11.2024; копію акта про підтвердження факту надання (правничої) правової допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 03.03.2025 № 1630245; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом «ТОВ «Пінг-Понг» щодо стягнення кредитної заборгованості від 03.03.2025.

Ураховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, а також права суду втручатись у договірні відносини між адвокатом та клієнтом без ініціативи відповідача, вони підлягають стягненню у визначеному позивачем та його представником розмірі.

Згідно зі статтею141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором № 1630245 від 28.12.2019 у розмірі 15 015,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятнадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» 2 422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська обл., код ЄДРПОУ - 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Суддя