ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/493/25 Справа № 705/5522/24 Категорія: ч. 3 ст. 307 КК України   Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого                 ОСОБА_2 ,

суддів:                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря                 ОСОБА_5 ,

захисника                 ОСОБА_6

прокурора                 ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2025 року

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів , а саме з 07 травня 2025 року до 05 липня 2025 року включно.

При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_8 , яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Окрім того, суд вказав, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. На існування наведених ризиків, як встановив суд першої інстанції, вказує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Суд першої інстанції вважав, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки підстав для зміни чи скасування вищезазначених запобіжних заходів не вбачається. Як встановив суд першої інстанції, продовжують існувати ризики, які мали місце на час обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, інша міра запобіжного заходу не може забезпечити процесуальної поведінки ОСОБА_8 , тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану ухвалу через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд ухвалюючи судове рішення не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Посилається на вимоги ст. 177 КПК України щодо оцінки підстав суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Переконаний, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також просить звернути увагу на те, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має проблеми зі здоров`ям. Також вважає, що прокурором в клопотанні безпідставно та необґрунтовано не визначено розмір застави, як альтернативний запобіжний захід. Зазначає, що при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу, суд порушив практику Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ), котра, на його думку, не врахована при продовжені запобіжного заходу.

Також вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання захисника щодо скасування арешту майна. Вказує, що досудове розслідування в кримінальному провадженні на даний час завершилося та до суду скеровано обвинувальний акт, тому відпала потреба у застосуванні арешту майна транспортного засобу «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_9 , оскільки в рамках кримінального провадження проведені всі необхідні слідчі дії, а арешт позбавляє власника розпоряджатися вказаним майном.

Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- захисник, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;

- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апеляційний суд, вирішуючи вимоги апеляційної скарги, враховує положення ч. 2 ст. 392 КПК щодо неможливості оскарження ухвали суду, постановлені з приводу вирішення питання про арешт майна.

З урахуванням наведеного апеляційний суд не перевіряє ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту майна і відповідні доводи апеляційної скарги захисника не розглядає.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення не зникли та не зменшились.

Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду.

З обвинувального акту випливає, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 є наркозалежним, обвинувачується у вчиненні злочину у складі організованій злочинної групи, що пов`язано зі збутом наркотичних засобів в місцях позбавлення волі.

Отже більш м`який запобіжний захід, а ні ж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Наведені захисником відомості про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні дитину, має проблеми зі здоров`ям не спростовують висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на ці обставини суд першої інстанції привів належні доводи щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, з чим погоджується апеляційний суд.

Попри доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2025 року– без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                         ОСОБА_2

Судді:                                                                                 ОСОБА_4

                ОСОБА_3