- Відповідач (Боржник): Головне управління ДПС у Дніпропетровській області
- Позивач (Заявник): Агошкова Тетяна Володимирівна
- Представник позивача: АЛПЕНІДЗЕ КАТЕРИНА ТІНТУШЕВНА
- Заявник апеляційної інстанції: Агошкова Тетяна Володимирівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2025 рокуСправа №160/10362/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
09.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 09.042025 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Алпенідзе Катерини Тінтушевни до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою “Ф” №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік на суму 8940,64 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою “Ф” №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2021 рік на суму 11 358,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою “Ф” №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2022 рік на суму 14 523,60 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою “Ф” №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік на суму 10 146,48 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою “Ф” №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 158 216,50 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою “Ф” №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 122 313,53 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за формою “Ф” №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 від 20.08.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 146 046,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 про сплату податкового боргу у сумі 34 822,24 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, рішення про опис майна у податкову заставу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис 31540525 від 10.09.2024 року, яким здійснено обтяження всього майна ОСОБА_1 та майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу у повному обсязі, згідно з актом опису майна №2956/13-05 від 10.09.2024 року на суму податкового боргу 325 498,75 грн.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення за податковий період 2020 року прийняте контролюючим органом без урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста”. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 8 940,64 грн., є протиправним та підлягає скасуванню через неналежним чином обраховану базу оподаткування. Аналогічно відповідачем не застосовано податкову пільга у розмірі 85 кв.м., при нарахуванні податкових зобов`язань за 2021 рік. Так, за податковим повідомленням-рішенням від 28.06.2023 року №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік позивачу нараховано податок у розмірі 11 358,00 грн., за об`єкт нерухомого майна, загальною площею 186,20 кв.м., з урахуванням рішення Дніпровської міської ради №6/49 від 23.10.2019 “Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року №12/27 “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста”, яким встановлено ставку податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних осіб - у розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2021 року (1,5%*6000,00 грн. = 90,00 грн./кв.м.). Водночас, відповідачем при нарахуванні податкових зобов`язань за 2021 рік не застосовано податкову пільга у розмірі 85 кв.м., а при розрахунку податкового зобов`язання на належну позивачу квартиру враховувалась податкова пільга у розмірі 60 кв.м. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення за податковий період 2021 року прийняте контролюючим органом без урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста”. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 11 358,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню через неналежним чином обраховану базу оподаткування. Також позивач стверджує, що не зрозумілими залишається база та ставка оподаткування за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.06.2023 року №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 14 523,60 грн. та від 15.04.2024 року №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 10 146,48 грн., та правомірність нарахування за останніми буде визначена позивачем після надання відповідачем цих податкових повідомлень-рішень, разом з розрахунками. Контролюючим органом безпідставно та необґрунтовано розраховано суму податкового боргу за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у податковій вимозі від 14.12.2023 року у сумі 34 822,24 грн. Наслідком скасування рішень податкового органу є відсутність факту їх узгодження, а тому визначені в таких рішеннях суми податкового боргу не підлягають стягненню з позивача. Таким чином, сформована на підставі протиправних податкових повідомлень-рішень податкова вимога від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 про сплату податкового боргу у сумі 34 822,24 грн., прийнята відповідачем необґрунтовано, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню. За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у позивача перебуває у власності об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, загальною площею 2434,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається із технічного паспорту та експлікації нежитлової будівлі (літ. А-3), найбільшу частку у будівлі загальної корисної площі зазначеного об`єкта нерухомості складають приміщення промислового призначення та склади, у зв`язку з чим останній відноситься до класу “Промислові та складські будівлі” (код 125). Таким чином, нежитлова будівля, загальною площею 2434,10 кв.м. за своїм функціональним призначенням відноситься до класу будівель промисловості. Отже, цей об`єкт належить до будівель промисловості групи “Будівлі промислові та склади” (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та до категорії 1251 “Промислові будівлі” відповідно до класифікатора будівель і споруд (НК 018:2023), (який діє з 01.01.2024 року). Належна позивачу нежитлова будівля використовуються для здійснення промислового виробництва відповідно до зазначених кодів класифікатора видів економічної діяльності, що класифікуються у секції “С” - Переробна промисловість КВЕД ДК 009:2010, яка містить у собі, з-поміж інших, такий вид економічної діяльності, як 10.39 – інші види перероблення та консервування фруктів і овочів. Іншої нежитлової нерухомості, яка придатна для здійснення такої діяльності, у власності або користуванні позивача у 2021-2023 роках не перебувало, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Крім того, позивач не здає належний їй об`єкт нерухомості в оренду, лізинг, позичку. В свою чергу податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень взагалі не встановлював чи відноситься належна позивачу будівля до будівлі промисловості, чи використовується вона за призначенням у господарській діяльності та відповідно чи є така будівля об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням норм підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Враховуючи, що нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у позивача відсутній обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 158 216,50 грн., від 15.04.2024 №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 122 313,53 грн. та від 20.08.2024 №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 146 046,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню через те, що нежитлова будівля, що належить позивачу на праві власності не є об`єктом оподаткування. Позивач вважає, що оскільки податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті протиправно, існування податкового боргу відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено. Таким чином, підстави для виникнення податкової застави, встановлені статтею 89 ПК України відсутні. За таких обставин, рішення про опис майна у податкову заставу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 також є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки у податкового органу були відсутні законодавчо визначені передумови для прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436, на підставі якого складено акт опису майна від 10.09.2024 року №2956/13-05 на суму податкового боргу 325 498,75 грн., то внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційного запису за 31540525 від 10.09.2024 року на підставі такого акту опису майна здійснено податковим органом неправомірно, а тому такий запис підлягає виключенню з державного реєстру. Відтак, наявні підстави для зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис 31540525 від 10.09.2024, яким здійснено обтяження всього майна позивача та майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу у повному обсязі, згідно з актом опису майна №2956/13-05 від 10.09.2024 на суму податкового боргу 325 498,75 грн.
06.05.2025 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про те, що за даними інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Дніпровська ДПІ) як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є власником ряду об`єктів нежитлової нерухомості зокрема: квартира, загальною площею 186,20кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 1; нежитлова будівля, загальною площею 2434,10кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 1. Відповідно до пп. 266.7.2 та пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС, в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – ППР), а саме: ППР від 28.06.2023 №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 8 940,64 грн., за податковий період 2020 рік; ППР від 28.06.2023 №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 11 358,00 грн., за податковий період 2021 рік; ППР від 28.06.2023 №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 14 523,60 грн., за податковий період 2022 рік. Зазначені ППР, контролюючим органом, направлено на адресу АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 17.08.2023. ППР від 15.04.2024 №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 10 146,48 грн., за податковий період 2023 рік; ППР від 15.04.2024 №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 122 313,53 грн., за податковий період 2023 рік; ППР від 15.04.2024 №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 рік на суму 158 216,50 грн., за податковий період 2022 рік. Зазначені ППР, контролюючим органом, направлено на адресу АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 09.05.2024. ППР від 20.08.2024 №1968379-2411-0465- НОМЕР_2 на суму 146 046,00 грн., за податковий період 2021 рік. Зазначена ППР, контролюючим органом, направлено на адресу АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 12.09.2024. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 за 2020-2023 роки проводився в автоматизованому режимі за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України та у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Для обчислення розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у 2020-2023 роках контролюючим органом використано розміри ставок згідно діючих рішень Дніпровської міської ради, а саме від 6 грудня 2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста», від 26 травня 2021 року № 10/7 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста» та від 13 липня 2022 року № 2/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста». Щодо посилання позивача на те, що відповідачем при нарахуванні податкових зобов`язань не застосовано податкову пільга у розмірі 85кв.м., а при розрахунку податкового зобов`язання на належну позивачу квартиру враховувалась податкова пільга у розмірі 60 кв.м. Відповідач зазначає, що позивач ОСОБА_1 не зверталася до контролюючого органу для проведення звірки даних та не надавала заяви про отримання нею пільги у розмірі 85 кв.м на квартиру. Відповідач наголошує, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Таким чином, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання даних про об`єкти оподаткуванню, ніж ті, що передбачені податковим законодавством, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) таких даних. Відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та нівелювання свого права щодо інформування податкового органу про зміну даних, останній має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. На підставі вищевикладеного вбачається, що ГУ ДПС під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло в спосіб та межах, визначених чинним законодавством України, вірно розрахувавши розмір податкового зобов`язання, тому оскаржувані податкові повідомлення – рішення є правомірними і не підлягають скасуванню. Законом України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466), який набрав чинності 23.05.2020 внесено зміни, зокрема, до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ. Так, відповідно до абз. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Внесені зміни додатково закріпили позицію законодавця стосовно застосування підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу для власників будівель промисловості, які самостійно здійснюють діяльність в промисловій галузі. Основними умовами для надання пільги є: 1. Віднесення будівлі до будівель промисловості, віднесені до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 (далі – Класифікатор). 2. Бути зареєстрованим фізичною особою - підприємцем; 3. Основний вид підприємницької діяльності класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530; 4. Нерухоме майно використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання. 5. Нерухоме майно не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку. Визначення належності будівель до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промислові», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». В свою чергу, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Наведені положення дають підстави для висновку, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі віднесення об`єктів нерухомого майна до будівель промисловості. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі загальною площею 2434,10 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містять інформації щодо віднесення даного об`єкту нерухомості за функціональним призначенням до будівель промисловості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000. При цьому, будь-яка інформація щодо віднесення об`єкту нежитлової будівлі до будівель промисловості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 позивачем надано не було. Відповідач зазначає відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи, що позивач ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) перебувала на податковому обліку в Дніпровській ДПІ як фізична особа-підприємець в період з 24.05.2006 по 06.05.2011, стан платника-16-припинено (ліквідовано). Щодо податкової декларації про майновий стан і фоходи фізична особа ОСОБА_1 за період з 2020 по 2024 роки до контролюючого органу не надавала. Позивач ОСОБА_1 не зверталась до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо спірного об`єкту оподаткування, та не надавав підтверджуючі документи щодо віднесення об`єкту нежитлової будівля до будівель промисловості за функціональним призначенням згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 з метою отримання пільги, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ. Таким чином, встановити належність об`єкту нерухомості «Нежитлова будівля» до будівель промисловості, які віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, наразі, неможливо. Однак, для застосування до позивача податкової преференції, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, необхідно, щоб об`єкт нерухомості належав до групи 125 «Будівлі промислові та склади» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Відповідач наголошує на тому, що дана податкова преференція є абсолютно визначеною, безумовною і в жодному разі не є альтернативною, про що свідчить сполучник «та» між двома обов`язковими умовами преференції. на час формування та винесення рішення про опис майна у податкову заставу №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 та податкової вимоги №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 у позивача був наявний податковий борг за вищезазначеними податковими повідомленнями рішеннями форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Як наслідок, з урахуванням вищевказаних норм податкового законодавства, оскаржувані документи є правомірними. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Оскільки даний позов є типовим, тому вважаємо, що витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн. є необґрунтованими. Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Таким чином, заявлені до відшкодування позивачем витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом послугами у ході розгляду справи безпосередню у суді першої інстанції та не відповідають критерію термальності таких витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи розгляд даної справи в порядку письмового провадження, задоволенню не підлягають.
07.05.2025 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представником відповідача висловлена ідентична правова позиція у відзиві на позовну заяву та додатково зазначено наступне. Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою заяви за формою №5ДР або Заяви за формою №5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п`яти робочих днів. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України (центральний рівень) станом на 01.05.2025 року наявна інформація про зміни адресних даних ОСОБА_1 , а саме: щодо місця проживання по датах внесення до ДРФО: [ 15.07.1996 ] УКРАЇНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ПР-Т. ЮРІЯ ГАГАРІНА, БУД.96 КВ.31 (ЩЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р-Н) [ 25.12.2015] УКРАЇНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ВУЛ. ТЕЛЬМАНА БУД.43 КВ. 15 (ЦЕНТРАЛЬНИЙ Р-Н) Тобто, 15.07.1996 під час реєстрації в Державному реєстрі ОСОБА_1 зазначено місце її проживання в обліковій картці фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів, а сааме - УКРАЇНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ПР-Т. ЮРІЯ ГАГАРІНА, БУД.96 КВ.31. В період з 15.07.1996 по 25.12.2015 внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_1 за номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 не проводились. З 25.12.2015 року внесені зміни зазначено адреса проживання – Україна ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ВУЛ. ТЕЛЬМАНА БУД.43 КВ. 15 З огляду на зазначене, вимога про сплату боргу та спірні податкові повідомлення-рішення надсилались Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 за податковою адресою відповідно даних ДРФО: адресу: АДРЕСА_2 , рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто з дотриманням вимог Кодексу. На виконання положень Податкового Кодексу України, Додатком 2 до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 встановлено Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 Податкового Кодексу України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно якого, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується для квартири/кватир незалежно від їх кількості – на 60 кв.м. Отже, податковим органом правомірно застосовано пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки під час розрахунку сум зобов`язань у вигляді зменшення бази оподаткування квартир саме на 60 кв.м. Отже, відповідач не мав жодного іншого правомірного варіанту поведінки, окрім як дотримання норм Кодексу, зокрема, в частині зменшення бази оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, які відповідають абз. а п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу. Законом України від 28 грудня 2015 року №909-VIIІ «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, виключено абзац шостий п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу, відповідно до якого сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі – Рада) надавалася можливість збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу. Відтак, органи місцевого самоврядування не мають права збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 Кодексу. Означена правова позиція викладена на загальнодоступному інформаційно-довідниковому ресурсі «ЗІР» в категорії 106.07 та рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року по справі №160/1474/21. При цьому, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на Примітку 2 додатку 1 до рішення Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32. Так, рішенням Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» внесено зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27, виклавши примітку 2 додатка 1 у новій редакції: «Примітка 2. Житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб-платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв. м, оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою. Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб-платників податків податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв.м, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах. Дія абзацу першого цієї примітки не застосовується до житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб-платників податку, а саме: квартира-квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, що використовуються у підприємницькій діяльності». Разом з тим, з аналізу положень рішення Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32 можна встановити, що означеним рішенням не встановлено нульових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в свою чергу, лише зазначено, що житлова нерухомість (квартира/квартири) загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м, оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою. Крім того, рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 також не встановлено нульових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується Додатком 1 до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27. З огляду на той факт, що рішеннями Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 та від 23.05.2018 року №4/32 не встановлювались нульові ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач вважає безпідставним застосування до об`єкту нерухомості, що перебуває у власності позивача «нульової» ставки податку. Таким чином, на податкові повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 14 523,60 грн; від 28.06.2023 №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 11 358,00 грн.; від 28.06.2023 № 0581764-2411-0465-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 8940,64 грн.; від 15.04.2024 № 0375611-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 10 146,48 грн. (квартира, АДРЕСА_2 , загальною площею 186,20 м2) поширюються ставки, що передбачені Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2024 №2/24. До того ж, не отримання позивачем податкових повідомлень – рішень з податку на нерухоме майно не може бути підставою для скасування ППР від 28.06.2023 № 0581757-2411-0465-UA12020010000033698; від 28.06.2023 № 0581762-2411-0465-UA12020010000033698; від 28.06.2023 № 0581764-2411-0465-UA12020010000033698; від 15.04.2024 № 0375611-2411-0465-UA12020010000033698; від 15.04.2024 № 0375610-2411-0465-UA12020010000033698; від 15.04.2024 №0375613-2411-0465-UA12020010000033698; від 20.08.2024 № 1968379-2411-0465-UA12020010000033698. Позивач ОСОБА_1 не зверталася до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо спірних об`єктів оподаткування, та не надавав підтверджуючі документи щодо надання пільги, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Кодексу. Таким чином, встановити належність об`єкту нерухомості «Нежитлова будівля» до будівель промисловості, які віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, наразі, неможливо. Однак, для застосування до Позивача податкової преференції, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Кодексу, необхідно, щоб об`єкт нерухомості належав до групи 125 «Будівлі промислові та склади» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Так, позивачем у позовній заяві наголошується, що належна нежитлова будівля використовується для промислової діяльності відповідно до його призначення. Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Згідно інформаційно-комунікаційних систем податкового органу, ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 ) перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ, як фізична особа – підприємець в період з 24.05.2006 по 06.05.2011 та нею прийнято рішення щодо припинення підприємницької діяльності. За даними інформаційно-комунікаційних систем податкового органу має стан платника – 16 – припинено (ліквідовано). Отже, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, за відсутності здійснення нею господарської діяльності, не підпадає під дію підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу. Крім того, як фізична особа ОСОБА_1 «Податкова декларація про майновий стан і доходи фізична особа» за період з 2020 по 2024 до контролюючого органу не надавалась. Також, згідно даних ЦБД ДРФО за 2020-2024 роки дохід від надання в оренду нерухомого майна фізичною особою ОСОБА_1 не отримувався. Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємств та організацій України підтверджено, що фізична особа ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Троя». Основний вид діяльності ТОВ «Троя» за КВЕД: _46.39- Неспеціалізована оптова торгiвля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків, шляхом подання Повідомлення про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП (далі-Повідомлення 20-ОПП). За даними Повідомлення 20-ОПП, ТОВ «Троя» має об`єкти оподаткування: склад, ОФІС, Цех. сортувальне виробниче обладнання, складська техніка. Місцезнаходження об`єкта оподаткування: Дніпропетровська обл., місто Дніпро проспект Богдана Хмельницького (попередня назва вул. Героїв Сталінграда), буд. 225/Д. Однак, відповідно графі 9 Повідомленні 20-ОПП «Стан об`єкта оподаткування» зазначений: 8 - орендується; та 9 - здається в оренду. Отже, ТОВ «Троя» на вказаних об`єктах не здійснює виробничо-промислову діяльність. Крім того, відповідно Податкової декларації з податок на прибуток підприємства ТОВ «Троя» за 2020 рік отриманий дохід від підприємницької діяльності за (КВЕД)_ 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. За інші податкові періоди з 2021 по 2024 рік податкові декларації з податку на прибуток відсутні. Оскільки, позивач не надав підтвердження того, що належне йому нерухоме майно використовував при здійсненні промислової діяльності, тому права на застосування пільги відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу у 2021 – 2023 роках він не мав. Отже, позивачем не дотримано всіх умов для звільнення від оподаткування на підставі підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодекс, а тому оскаржувані податкові повідомлення є таким, що прийнято позивачем правомірно та в межах наданих повноважень, не підлягають скасуванню судом.
13.05.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив де зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. В мотивування своєї правової позиції представником позивача зазначено наступне. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»). До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». До групи 125 «Будівлі промислові та склади» належить клас «Резервуари, силоси та склади» (1252), який включає, крім іншого: 1252.5 склади спеціальні товарні; 1252.7 складські майданчики; 1252.8 склади універсальні; 1252.9 склади та сховища інші. В свою чергу, до групи 123 «Будівлі торговельні» належить клас «Будівлі торгівельні» (код 1230), який включає, крім іншого: 1230.5 бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування; 1230.9 будівлі торговельні інші. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Отже, нежитлова будівля, що належить позивачу на праві власності, належить до будівель промисловості групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та до категорії 1251 «Промислові будівлі» відповідно до класифікатора будівель і споруд (НК 018:2023), (який діє з 01.01.2024). Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Застосування п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та ІНШІ ЮРИДИЧНІ особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Таким чином, посилання відповідача у відзиві на позов на те, що для отримання даної пільги позивач повинна бути зареєстрована як фізична особа-підприємець є безпідставними та надуманими. Отже, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) об`єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; 2) використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; 3) не здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об`єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Нежитлова будівля, загальною площею 2434,10 кв.м. за своїм функціональним призначенням відноситься до класу будівель промисловості та використовується позивачем у господарській діяльності, у зв`язку з чим не є об`єктом оподаткування. Так, належна позивачу нежитлова будівля використовуються для здійснення промислового виробництва відповідно до зазначених кодів класифікатора видів економічної діяльності, що класифікуються у секції «С» - Переробна промисловість КВЕД ДК 009:2010, яка містить у собі, з-поміж інших, такий вид економічної діяльності, як 10.39 – інші види перероблення та консервування фруктів і овочів. Іншої нежитлової нерухомості, яка придатна для здійснення такої діяльності, у власності або користуванні позивача у 2021-2023 роках не перебувало, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що позивач не зверталась до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо спірного об`єкту оподаткування, та не надала підтверджуючі документи щодо віднесення об`єкту нежитлової будівля до будівель промисловості з функціональним призначенням згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 з метою отримання пільги, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, є безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено такого обов`язку у позивача, тим паче, що про нарахування податку на даний об`єкт нерухомого майна вона дізналась з позовної заяви податкової до неї про стягнення податкового боргу, у зв`язку з чим автоматично була позбавлена можливості звернутись до контролюючого органу для проведення звірки. Враховуючи, що нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв`язку з чим у позивача відсутній обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У позивача відсутній юридично визначений обов`язок із звернення до контролюючого органу з подібною заявою, визначена рішенням Дніпровської міської ради пільга має застосовуватись податковим органом незалежно від звернення особи із заявою щодо її застосування. Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 8 940,64 грн та №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 11 358,00 грн, є такими, що невірно обраховані податковим органом, у зв`язку з чим підлягають скасуванню через неналежним чином обраховну базу оподаткування. Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 14 523,60 грн, то звертаю увагу суду, що згідно наданого відповідачем разом з відзивом на позов розрахунку за 2022 рік, з останнього вбачається, що позивачу за об`єкт нерухомого майна, загальною площею 186,20 кв.м. нараховано податок у розмірі 9 843,60 грн., проте податкове повідомлення-рішення складено на суму 14 523,60 грн., при цьому, жодних пояснень з цього приводу відповідачем у відзиві не надано. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 14 523,60 грн, не є протиправним та підлягає скасуванню, як невірно обраховане. Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів та обґрунтувань прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. Всі зазначені зауваження відповідача були спростовані в позовній заяві, аргументів у відзиві на позовну заяву, які б обґрунтовували правомірність рішень відповідача у відзиві не зазначено.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 10.04.2025 року передана судді Пруднику С.В.
14.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 14.04.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
22.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень за формою “Ф” №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, №0581757-2411-0465 UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 від 20.08.2024 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 16.05.2025 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 05.03.2025 року ОСОБА_1 після звернення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду з позовною заявою стало відомо про наявність у неї податкового боргу у сумі 471 544,75 грн., у зв`язку з чим остання звернулась за правничою допомогою та уклала відповідний договір з адвокатом Алпенідзе Катериною Тінтушевною, про що ззаначено у позовній заяві.
06.03.2025 року за вих. №03 адвокатом, в інтересах позивача, в порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», було направлено адвокатський запит до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з метою надання інформації щодо наявності у позивача податкових зобов`язань та податкового боргу.
Листом від 13.03.2025 року №21689/6/04-36-24-06-08 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що станом на 10.03.2025 року в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 471 544,75 грн:
- по коду класифікації доходів бюджету 18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2020 – 2023 роки у сумі 44 968,72 грн.;
- по коду класифікації доходів бюджету 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за 2021 – 2023 роки у сумі 426 576,03 грн.
У зв`язку з чим, відповідно до пп. 266.7.2, пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2023 роки, а саме: податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 8940,64 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 11 358,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 14 523,60 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 10 146,48 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 158 216,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 122 313,53 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.08.2024 року №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 146 046,00 грн. Також, листом повідомлено, що відповідно до п. 59.5 ст. 59 та п. 89.3 ст. 89 ПК України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були сформовані та винесені: податкова вимога від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 про сплату податкового боргу у сумі 34 822,24 грн.; рішення про опис майна у податкову заставу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436; акт опису майна від 10.09.2024 року №2956/13-05 на суму податкового боргу 325 498,75 грн. Податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 10.09.2024, реєстраційний номер: 31540525.
Як зазначає представник позивача у поданій до суду позовній заяві, контролюючим органом на запит адвоката винесені податкові повідомлення-рішення не були надані, а були надані лише копії корінців податкових повідомлень-рішень форми «Ф» та копії конвертів, які повернуті до контролюючого органу з відміткою про невручення («за закінченням терміну зберігання»), які нібито направлялись за податковою адресою позивача.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст.265 ПКУ, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Основним документом, який регулює відносини по сплаті податку на нерухоме майно, є Податковий кодекс України. Зокрема, у ст.266 ПК України деталізовано порядок та усі інші юридичні моменти нарахування та сплати цього податку.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПКУ, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Об`єктами оподаткування податком є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).
Згідно вимог пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно до пп. 266.4.1. п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, відповідно пп. 266.7.1. п. 266.3 ст. 266 ПК України здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ).
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України сільським, селищним, міським радам або радам об`єднаних територіальних громад надано право за рішенням на встановлення ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості виключно залежно від місця розташування та типів об`єктів.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (п. 266.9 та п. 266.10 ст. 266 ПКУ).
Так, за даними інформаційно – комунікаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Правобережна ДПІ) та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна є власником об`єктів нерухомості:
- нежитлова будiвля, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 181908112101, загальною площею 2434,10 м2, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 225д, дата державної реєстрації права власності 16.10.2013, частка власності 1;
- квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 916286412101, знаходиться за адресою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 186,20 м2, дата державної реєстрації права власності 29.04.2016, частка власності 1.
Відповідно до пп. 266.7.2 та пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 8940,64 грн., за податковий період 2020 рік, (квартира, АДРЕСА_2 , загальною площею 186,20 м2);
- податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 11 358,00 грн., за податковий період 2021 рік, (квартира, АДРЕСА_2 , загальною площею 186,20 м2);
- податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 14 523,60 грн., за податковий період 2022 рік, (квартира, АДРЕСА_2 , загальною площею 186,20 м2).
Означені податкові повідомлення-рішення, контролюючим органом, направлено на адресу АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 17.08.2023 року.
Також, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 10 146,48 грн., за податковий період 2023 рік, (квартира, АДРЕСА_2 , загальною площею 186,20 м2);
- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 122 313,53 грн., за податковий період 2023 рік, (нежитлова будівля, АДРЕСА_1 , загальною площею 2434,10 м2);
- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 рік на суму 158 216,50 грн., за податковий період 2022 рік, (нежитлова будівля, АДРЕСА_1 , загальною площею 2434,10 м2).
Означені податкові повідомлення-рішення, контролюючим органом, направлено на адресу АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 09.05.2024 року.
Крім того, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в автоматичному режимі сформоване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2024 року №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 на суму 146 046,00 грн., за податковий період 2021 рік, (нежитлова будівля, АДРЕСА_1 , загальною площею 2434,10 м2).
Означене податкове повідомлення-рішення, контролюючим органом, направлено на адресу АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 12.09.2024 року.
Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 за 2020-2023 роки проводився в автоматизованому режимі за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України та у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Відповідно п.58.3 ст.58 ПКУ податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Згідно вимог п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п.42.5 ст.42 ПК України).
Відповідно до п. 63.1 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків (п. 63.2. ст. 63 ПК України).
Пунктом 63.5 статті 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 70.1. ст. 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків – фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Підпунктом 70.2.4 п.70.2 ст.70 ПК України передбачено, що до облікової картки фізичної особи – платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання.
Відповідно до п.70.7 ст.70 ПК України фізичні особи-платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 р. №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу ПК України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Пунктом 2 цього Положення визначено, що державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Кодекс та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.
Вказаним положенням визначено, що усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.
Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
Розділом IX цього Положення передбачено порядок подання Заяви про зміну даних, які вносяться до Облікової картки та Повідомлення.
Так встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою №5ДР (додаток 12) або Заяви за формою №5ДРП (додаток13) відповідно.
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.
Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою заяви за формою №5ДР або Заяви за формою №5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п`яти робочих днів.
В свою чергу, згідно із пунктом 45.1 статті 45 ПК України, платник податків – фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Таким чином, вказаними нормами чинного законодавства передбачено обов`язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України (центральний рівень) станом на 01.05.2025 року наявна інформація про зміни адресних даних ОСОБА_1 , а саме: Щодо місця проживання по датах внесення до ДРФО: [ 15.07.1996 ] УКРАЇНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ПР-Т. ЮРІЯ ГАГАРІНА, БУД.96 КВ.31 (ЩЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р-Н) [ 25.12.2015] УКРАЇНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ВУЛ. ТЕЛЬМАНА БУД.43 КВ. 15 (ЦЕНТРАЛЬНИЙ Р-Н)
Тобто, 15.07.1996 під час реєстрації в Державному реєстрі ОСОБА_1 зазначено місце її проживання в обліковій картці фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів, а сааме - УКРАЇНА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ПР-Т. ЮРІЯ ГАГАРІНА, БУД.96 КВ.31.
В період з 15.07.1996 по 25.12.2015 внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_1 за номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 не проводились.
З 25.12.2015 року внесені зміни зазначено адреса проживання – Україна ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДНІПРО ВУЛ. ТЕЛЬМАНА БУД.43 КВ. 15
З огляду на зазначене, вимога про сплату боргу та спірні податкові повідомлення-рішення надсилались Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 за податковою адресою відповідно даних ДРФО: адресу: АДРЕСА_2 , рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто з дотриманням вимог ПК України.
Добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20.10.2020 року у справі №140/30/20, від 21.10.2021 року у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 року у справі №120/479/21-а, від 26.07.2022 року у справі №640/3437/21.
Отже, контролюючим органом процедура надсилання/вручення податкових повідомлень-рішень проведена без порушень норм ПК України.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 28.06.2023 року №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 14 523,60 грн.; від 28.06.2023 року №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 11 358,00 грн.; від 28.06.2023 року №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 8940,64 грн.; від 15.04.2024 року №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 10 146,48 грн. за об`єкт житлової нерухомості - квартира, АДРЕСА_2 , загальною площею 186,20 м2, суд зазначає наступне.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно приписів пп. 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп. 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової/нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів житлової/нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).
Статтею 7 ПК України визначено загальні засади встановлення податків і зборів.
Відповідно п. 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Елементи податку, зокрема об`єкту та бази оподаткування, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом (п. 7.4 ст. 7 ПК України).
Враховуючи вимоги пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, сільським, селищним, міським радам або радам об`єднаних територіальних громад надано право за рішенням на встановлення ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості виключно залежно від місця розташування та типів об`єктів.
Отже, при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки контролюючим органом, база оподаткування визначається з урахуванням вимог пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, а ставка податку відповідно до рішень територіальних громад, встановлених до бази оподаткування об`єкта/об`єктів житлової/нежитлової нерухомості згідно Кодексу.
Згідно п.12.3 ст.12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Відповідно до пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПК України не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (12.5 ст.12 ПК України).
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Так, рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» встановлені ставки податку для будівель житлових – 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року за 1 кв.м бази оподаткування.
При цьому, положенням підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачають, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Згідно п.30.9 ст.30 ПК України, податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Варто зазначити, що на виконання положень Податкового Кодексу України, Додатком 2 до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 встановлено Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 Податкового Кодексу України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно якого, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується для квартири/кватир незалежно від їх кількості – на 60 кв.м.
(З урахуванням викладеного, податковим органом правомірно застосовано пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки під час розрахунку сум зобов`язань у вигляді зменшення бази оподаткування квартир саме на 60 кв.м.
Отже, відповідач не мав жодного іншого правомірного варіанту поведінки, окрім як дотримання норм Кодексу, зокрема, в частині зменшення бази оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, які відповідають абз. а п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу.
Слід зазначити, що Законом України від 28 грудня 2015 року №909-VIIІ «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, виключено абзац шостий п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу, відповідно до якого сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі – Рада) надавалася можливість збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу.
Враховуючи зазначене, органи місцевого самоврядування не мають права збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на Примітку 2 додатку 1 до рішення Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32, з огляду на наступне.
Так, рішенням Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» внесено зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27, виклавши примітку 2 додатка 1 у новій редакції:
«Примітка 2. Житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб-платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м, оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою.
Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб-платників податків податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв.м, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.
Дія абзацу першого цієї примітки не застосовується до житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб-платників податку, а саме: квартира-квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, що використовуються у підприємницькій діяльності».
Разом з тим, з аналізу положень рішення Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32 можна встановити, що означеним рішенням не встановлено нульових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в свою чергу, лише зазначено, що житлова нерухомість (квартира/квартири) загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м, оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою.
Крім того, рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 також не встановлено нульових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується Додатком 1 до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27.
Слід зазначити, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII ПК України для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 Кодексу).
З огляду на той факт, що рішеннями Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 та від 23.05.2018 року №4/32 не встановлювались нульові ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд вважає безпідставним застосування до об`єкту нерухомості, що перебуває у власності позивача «нульової» ставки податку.
Таким чином, на податкові повідомлення-рішення від 28.06.2023 року №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 14 523,60 грн.; від 28.06.2023 року №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 11 358,00 грн.; від 28.06.2023 року № 0581764-2411-0465-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 8940,64 грн.; від 15.04.2024 року № 0375611-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 10 146,48 грн. (квартира, АДРЕСА_2 , загальною площею 186,20 м2) поширюються ставки, що передбачені рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2024 року №2/24.
Щодо надання розрахунків до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Так, відповідно до положень пп.58.1.1 п.58.1 ст.58 ПК України, у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Разом з цим, положення пункту 286.5 статті 286 ПК України не передбачають обов`язку направлення платнику податків розрахунку разом з податковим повідомленням-рішенням.
Крім того, відповідно до положень п.11 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 (далі – Порядок №1204), у податковому повідомленні-рішенні наводиться або додається до нього розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі орган та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами "Р" (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), "Д" та "С") із зазначенням у ньому відповідної інформації, необхідної для їх визначення.
Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 19.11.2018 у справі №804/5370/17 (№ К/9901/27925/18):
«Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового Кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Вказаною нормою не встановлено прямого обов`язку надсилання податковим органом розрахунку податкового зобов`язання. Такий розрахунок додається до податкового повідомлення-рішення за наявності такого».
Щодо твердження позивача, що нежитлова будівля не є об`єктом оподаткування відповідно до абз. «є» пп.266.2.2 п.266.1 ст.266 Кодексу.
Відповідно пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано Агошковій Т. В. податкові повідомлення-рішення за 2021-2023 роки по об`єкту нерухомого майна нежитлова будівля (м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 225д, загальною площею 2434,10 м2): податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 за 2023 рік на суму 122 313,53 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 року №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 за 2022 рік на суму 158 216,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.08.2024 року №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 146 046,00 грн.
Відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, що діяла у 2018-2019 роках до 23.05.2020) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Законодавцем визначено, що застосування підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: класифікація нерухомості як будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Положеннями статті 62 Господарського Кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
У разі, якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, як у даному випадку, то в такому разі будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах.
Зазначена позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2018 року у справі №806/2461/17.
Законом України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466), який набрав чинності 23.05.2020 внесено зміни, зокрема, до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.
Визначення належності будівель до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промислові», що включає підкласи:
1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»;
1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»;
1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»;
1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»;
1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»;
1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»;
1251.7«Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»;
1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»;
1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
В свою чергу, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Так, відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, що діяла у 2020 році) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Внесені зміни додатково закріпили позицію законодавця стосовно застосування підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України для власників будівель промисловості, які самостійно здійснюють діяльність в промисловій галузі.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність – діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Суб`єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського Кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 58 Господарського Кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Отже, статус фізичної особи - підприємця – це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Наведене відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.02.2021 року у справі №812/1800/18, у постанові від 31 січня 2018 року у справі 822/2624/16 та у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.
Так, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 було частково відступлено від правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року по справі №806/2676/17 та сформовано новий правовий висновок щодо застосування пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Кодекс: «З урахуванням наведеного судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).»
З даного висновку чітко вбачається, що для застосування податкової преференції за пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України необхідним є дотримання наступних умов:
а) якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та
б) за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Суд наголошує на тому, що дана податкова преференція є абсолютно визначеною, безумовною і в жодному разі не є альтернативною, про що свідчить сполучник «та» між двома обов`язковими умовами преференції.
Таким чином, задля застосування до позивача податкової пільги за вказаною статтею позивачем мають бути виконані одночасно вказані умови.
Так, функціональне призначення будівлі визначається на підставі відомостей з технічного паспорта.
Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24 травня 2001 року (далі - Інструкція) технічний паспорт - це документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього, а саме: місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт та видається замовнику.
При цьому, функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є об`єкт - будівля промисловості, є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції.
Позивач ОСОБА_1 не зверталася до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо спірних об`єктів оподаткування, та не надавав підтверджуючі документи щодо надання пільги, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Таким чином, встановити належність об`єкту нерухомості «Нежитлова будівля» до будівель промисловості, які віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, наразі, неможливо.
Однак, для застосування до позивача податкової преференції, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Кодексу, необхідно, щоб об`єкт нерухомості належав до групи 125 «Будівлі промислові та склади» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Так, позивачем у позовній заяві наголошується, що належна нежитлова будівля використовується для промислової діяльності відповідно до його призначення.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно інформаційно-комунікаційних систем податкового органу, ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 ) перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ, як фізична особа – підприємець в період з 24.05.2006 по 06.05.2011 та нею прийнято рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
За даними інформаційно-комунікаційних систем податкового органу має стан платника – 16 – припинено (ліквідовано).
Отже, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, за відсутності здійснення нею господарської діяльності, не підпадає під дію підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.
Крім того, як фізична особа ОСОБА_1 «Податкова декларація про майновий стан і доходи фізична особа» за період з 2020 по 2024 до контролюючого органу не надавалась.
Також, згідно даних ЦБД ДРФО за 2020-2024 роки дохід від надання в оренду нерухомого майна фізичною особою ОСОБА_1 не отримувався.
Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємств та організацій України підтверджено, що фізична особа ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Троя».
Основний вид діяльності ТОВ «Троя» за КВЕД: _46.39 - Неспецiалiзована оптова торгiвля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків, шляхом подання Повідомлення про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП (далі-Повідомлення 20-ОПП)
За даними Повідомлення 20-ОПП, ТОВ «Троя» має об`єкти оподаткування: склад, ОФІС, Цех. сортувальне виробниче обладнання, складська техніка.
Місцезнаходження об`єкта оподаткування: Дніпропетровська обл., місто Дніпро проспект Богдана Хмельницького (попередня назва вул. Героїв Сталінграда), буд. 225/Д.
Однак, відповідно графі 9 Повідомленні 20-ОПП «Стан об`єкта оподаткування» зазначений: 8 - орендується; та 9 - здається в оренду.
Отже, ТОВ «Троя» на вказаних об`єктах не здійснює виробничо-промислову діяльність.
Крім того, відповідно Податкової декларації з податок на прибуток підприємства ТОВ «Троя» за 2020 рік отриманий дохід від підприємницької діяльності за (КВЕД)_ 46.39 Неспецiалiзована оптова торгiвля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (додається). За інші податкові періоди з 2021 по 2024 рік податкові декларації з податку на прибуток відсутні.
Оскільки, позивач не надав підтвердження того, що належне йому нерухоме майно використовував при здійсненні промислової діяльності, тому права на застосування пільги відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу у 2021 – 2023 роках він не мав.
З огляду на викладене, позивачем не дотримано всіх умов для звільнення від оподаткування на підставі підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодекс, а тому оскаржувані податкові повідомлення є таким, що прийнято позивачем правомірно та в межах наданих повноважень, не підлягають скасуванню судом.
Щодо рішення про опис майна у податкову заставу №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року та податкової вимоги №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення – це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога – це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим кодексом (підпункт 14.1.175 пункт 14.1 стаття 14 ПК України).
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до вимог законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначних статтею 102 цього кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплати нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно положень статей 88, 89 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим кодексом та не потребує письмового оформлення.
Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку, - несплати у строки, встановлені цим кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 ПК України).
Пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 ПК України).
Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та визначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.
Суд звертає увагу, що на час формування та винесення рішення про опис майна у податкову заставу №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року та податкової вимоги №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року у позивача був наявний податковий борг за вищезазначеними податковими повідомленнями рішеннями.
Тому, рішення про опис майна у податкову заставу №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року та податкова вимога №0027543-1305-0436 від 14.12.2023 року прийняті відповідачем правомірно.
На підставі викладеного та у відповідності до вимог діючого законодавства підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: за формою “Ф” №0581764-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік на суму 8940,64 грн.; за формою “Ф” №0581762-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2021 рік на суму 11 358,00 грн.; за формою “Ф” №0581757-2411-0465-UA12020010000033698 від 28.06.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2022 рік на суму 14 523,60 грн.; за формою “Ф” №0375611-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік на суму 10 146,48 грн.; за формою “Ф” №0375613-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 158 216,50 грн.; за формою “Ф” №0375610-2411-0465-UA12020010000033698 від 15.04.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 122 313,53 грн.; за формою “Ф” №1968379-2411-0465-UA12020010000033698 від 20.08.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 146 046,00 грн.; податкової вимоги від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 про сплату податкового боргу у сумі 34 822,24 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та рішення про опис майна у податкову заставу від 14.12.2023 року №0027543-1305-0436 у суду відсутні.
Так як наслідок, похідна вимога щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис 31540525 від 10.09.2024 року, яким здійснено обтяження всього майна ОСОБА_1 та майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу у повному обсязі, згідно з актом опису майна №2956/13-05 від 10.09.2024 року на суму податкового боргу 325 498,75 грн. теж не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник
- Номер:
- Опис: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 160/10362/25
- Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
- Суддя: Прудник Сергій Володимирович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.04.2025
- Дата етапу: 09.04.2025
- Номер:
- Опис: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 160/10362/25
- Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
- Суддя: Прудник Сергій Володимирович
- Результати справи:
- Етап діла: Відкрито провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.04.2025
- Дата етапу: 22.04.2025
- Номер:
- Опис: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 160/10362/25
- Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
- Суддя: Прудник Сергій Володимирович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.04.2025
- Дата етапу: 23.05.2025
- Номер: 852/16741/25
- Опис: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу та зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 160/10362/25
- Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Прудник Сергій Володимирович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.06.2025
- Дата етапу: 24.06.2025
- Номер: 852/16741/25
- Опис: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу та зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 160/10362/25
- Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Прудник Сергій Володимирович
- Результати справи:
- Етап діла: Залишено без руху
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.06.2025
- Дата етапу: 01.07.2025