Справа № 308/2677/25

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2025                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/310/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.05.2025.

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, на строк до 03.07.2025 включно, щодо:

        ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пардубіце, Чехія, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про які 15.03.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024072030000028.

Клопотання слідчий обґрунтував тим, що СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024072030000028 від 15.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України КК України.

       Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_9 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час, та місці, володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, будучи обізнаними про визначений законодавством України порядок виїзду громадян України в умовах воєнного стану закордон та діючі обмеження, а також маючи відповідне коло знайомих осіб, які в наступному були залученні ним до вчинення кримінальних правопорушень, з корисливих мотивів, розробив злочинний план по організації каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, шляхом виготовлення документів про нібито непридатність до військової служби в умовах воєнного стану, а також безперешкодний виїзд замовників цих документів за кордон.

       Розробивши план вчинення на постійній основі кримінальних правопорушень (злочинів), пов`язаних із забезпеченням незаконного виїзду громадян призовного віку в умовах воєнного стану закордон з метою незаконного збагачення, з метою реалізації цього плану ОСОБА_9 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час, та місці залучив в якості співорганізатора військовослужбовця Державної прикордонної служби України (ДПСУ) підполковника ОСОБА_7 , який з березня 2023 року по серпень 2024 року очолював ВПС «Великий Березний», які відвели собі функції організаторів злочинної організації.

-2-

З метою забезпечення функціонування вищезазначеного протиправного механізму, на постійній основі та в умовах воєнного стану, організатори розділили обов`язки між собою наступним чином, а саме: ОСОБА_9 забезпечував організацію роботи каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, шляхом безпосереднього контролю виготовлення пенсійного посвідчення та/або довідок для отримання пільг інвалідами; контролю за цивільними членами злочинної організації, які відповідали за пошук «клієнтів»; налагодженням взаємодії з працівниками ДПСУ, шляхом безпосереднього контакту з підполковником ДПСУ ОСОБА_7 ; отримання грошових коштів від «клієнтів» та здійснення контролю за надходженням та подальшим розподілом грошових коштів отриманих від протиправної діяльності між іншими учасниками злочинної організації; наданням організаційних вказівок іншим членам злочинної організації; розподілом функцій та ролей між іншими учасниками злочинної організації, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам злочинної організації; вирішення побутових питань під час здійснення протиправної діяльності; виготовлення, передачі документів, а саме пенсійного посвідчення та/або довідок для отримання пільг інвалідами; ОСОБА_7 забезпечував організацію роботи каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, шляхом контролю за членами злочинної організації з числа військовослужбовців ДПСУ; здійснення контролю за надходженням та подальшим розподілом грошових коштів отриманих від протиправної діяльності між іншими учасниками злочинної організації з числа військовослужбовців ДПСУ; наданням організаційних вказівок іншим членам злочинної організації з числа військовослужбовців ДПСУ; розподілом функцій та ролей між іншими учасниками злочинної організації, а також здійсненням інших дій спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам злочинної організації.

       Крім того, з метою реалізації спільного злочинного плану, будучи обізнаними із наявними обмеженнями у виїзді закордон для військовозобов`язаних, керуючись бажанням отримання протиправного прибутку шляхом організації незаконн ого переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України із використанням підроблених документів (пенсійного посвідчення та/або довідок для отримання пільг інвалідами), ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , розуміючи, що самостійно виконати всі дії відповідно до вищезазначеного злочинного плану не зможуть та їм потрібні співучасники, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_9 прийняв рішення про залучення до протиправної діяльності у якості виконавців раніше знайомих йому ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . У свою чергу, співорганізатор ОСОБА_7 прийняв рішення про залучення до протиправної діяльності в якості виконавця військовослужбовця ДПСУ старшого лейтенанта ОСОБА_12 , яка в період з березня 2022 року по 05.11.2024 проходила службу у відділенні інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) на посаді начальника 3 групи інспекторів прикордонного контролю та інших на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа працівників ДПСУ, які здійснювали безпосередню перевірку документів, що дають право виїзду за межі України особам, які підлягають мобілізації в умовах воєнного стану, та приймали остаточне рішення про виїзд таких осіб у пункті пропуску «Малий Березний», який знаходяться у Закарпатській області на кордоні України зі Словаччиною.

       Надалі, ОСОБА_10 , на виконання вказівок ОСОБА_9 , з метою реалізації спільного злочинного плану, будучи обізнаним із наявними обмеженнями у виїзді закордон для військовозобов`язаних, керуючись бажанням отримання протиправного прибутку шляхом організації незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України із використанням підроблених документів про

-3-

нібито непридатність до військової служби в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, залучив до протиправної діяльності у якості виконавця співмешканку ОСОБА_13 , яка володіла навичками роботи з графічними редакторами, редагування зображень, друку та ламінування документів з метою їх підробки.

       З метою досягнення свого протиправного злочинного плану ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розподілили функцій та ролі між виконавцями та іншими членами злочинної організації наступним чином, а саме: ОСОБА_10 ,  який будучи повністю обізнаним зі спільним протиправним злочинним планом всіх членів злочинної організації керуючись корисливими мотивами, за вказівкою ОСОБА_9 отримував від «клієнтів» або осіб, які безпосередньо підшукували «клієнтів» їх особисті дані (копії або скан-копії паспортів або інших документів, що посвідчують особу), які були необхідні ОСОБА_13 для виготовлення комплекту документів (пенсійного посвідчення та/або довідок для отримання пільг інвалідами); надавав консультації ОСОБА_13 , пов`язані зі способом виїзду, доводив їй порядок дій, заздалегідь узгоджений з організатором ОСОБА_9 ; здійснював пошук осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану, задля цього в тому числі залучаючи інших на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які підшуковували «клієнтів» та надавали необхідні анкетні дані для виготовлення підроблених документів, які можуть бути використані для виїзду через державний кордон України особам з числа військовозобов`язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану; ОСОБА_11 , який будучи повністю обізнаним з спільним протиправним злочинним планом всіх членів злочинної організації керуючись корисливими мотивами, за вказівкою ОСОБА_9 отримував від «клієнтів» або осіб, які безпосередньо підшукували «клієнтів» їх особисті дані (копії або скан-копії паспортів або інших документів, що посвідчують особу), які в подальшому передавав організатору; здійснював безпосереднє перевезення осіб з числа військовозобов`язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану, які всупереч діючим обмеженням мають намір виїхати закордон через контрольно-перепускні пункти, який тимчасово встановлюється на в`їзді/виїзді в окрему місцевість у якій запроваджені заходи визначеного правового режиму (на якому військовослужбовці Державної прикордонної служби України, військовослужбовці територіального центру комплектування та соціальної підтримки та працівники національної поліції України здійснюють перевірку документів громадян України) при направленні до контрольованої прикордонної зони; здійснював пошук осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану, задля цього в тому числі залучаючи інших на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які підшуковували «клієнтів» та надавали необхідні анкетні дані для виготовлення підроблених документів, які можуть бути використані для виїзду через державний кордон України особам з числа військовозобов`язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану; ОСОБА_13 , яка будучи повністю обізнаною з спільним протиправним злочинним планом всіх членів злочинної організації керуючись корисливими мотивами, за вказівкою ОСОБА_9 отримував від «клієнтів» або осіб, які безпосередньо підшукували «клієнтів» їх особисті дані (копії або скан-копії паспортів або інших документів, що посвідчують особу); володіючи навичками роботи з графічними редакторами, редагування зображень, друку та ламінування документів виготовляла пенсійні посвідчення та/або довідки для отримання пільг інвалідами на ім`я осіб з числа військовозобов`язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану; здійснювала безпосереднє перевезення осіб з числа військовозобов`язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд

-4-

закордон в період дії воєнного стану, які всупереч діючим обмеженням мають намір виїхати закордон через контрольно-перепускні пункти, який тимчасово встановлюється на в`їзді/виїзді в окрему місцевість у якій запроваджені заходи визначеного правового режиму (на якому військовослужбовці Державної прикордонної служби України, військовослужбовці територіального центру комплектування та соціальної підтримки та працівники національної поліції України здійснюють перевірку документів громадян України) при направленні до контрольованої прикордонної зони; здійснювала пошук осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану, задля цього в тому числі залучаючи інших на даний час не встановлених досудовим розслідуванням осіб, які підшуковували «клієнтів» та надавали необхідні анкетні дані для виготовлення підроблених документів, які можуть бути використані для виїзду через державний кордон України особам з числа військовозобов`язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану; ОСОБА_12 , яка є військовослужбовцем ДПСУ та будучи повністю обізнаною з спільним протиправним злочинним планом всіх членів злочинної організації, здійснюючи паспортний контроль на п.п. «Малий Березний» та перевіряючи при цьому підстави виїзду за кордон військовозобов`язаних громадян України, виключно за вказівкою ОСОБА_7 та за грошову винагороду, приймала остаточне рішення в успішному перетині державного кордону «клієнтами» на підставі підроблених ОСОБА_13 документів, а також умисно не вживала заходів для їх належної перевірки.

       Також, зібрані у ході досудового розслідування матеріали дають підстави стверджувати про наявність інших, на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб, на яких покладались функції, пов`язані із пошуком осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану та наявність інших, на даний час невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа працівників ДПСУ, які здійснюючи паспортний контроль та перевіряючи при цьому підстави виїзду за кордон військовозобов`язаних громадян України за грошову винагороду, приймали остаточне рішення в успішному перетині державного кордону «клієнтами» на підставі підроблених документів, а також умисно не вживали заходів для їх належної перевірки.

       Реалізуючи свій злочинний план, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню вказівками, наданням засобів, а також підробленням документів, з метою використання їх іншою особою організатори злочинної організації ОСОБА_9 та ОСОБА_7 спільно з учасниками створеної ними злочинної організації: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , організували та сприяли незаконному переправленню громадян України призовного віку через державний кордон України у період з червня 2023 до березня 2024 року у пункті пропуску «Малий Березний» та «Ужгород» наступних громадян України: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, за що отримували від зазначених осіб грошові кошти від 14000 доларів США з кожного.  Окрім того вищезазначені учасники злочинної організації виконали усі дії, які вважали необхідними для незаконного переправлення ОСОБА_43 через державний кордон України, однак злочин не було завершено з причин, що не залежали від їх волі.

       Отриманими від злочинної діяльності коштами, організатори злочинної організації ОСОБА_9 та ОСОБА_7 спільно з учасниками створеної ними злочинної

-5-

організації ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, розпорядилися на власний розсуд, розподіливши отримані грошові кошти між собою.

       05.05.2025 ОСОБА_7 затриманий у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.

Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий мотивував обґрунтованістю пред`явленої останньому підозри, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі доведення винуватості, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

При вирішенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахувала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, одне з яких (ч. 3 ст. 255 КК) відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_7 , з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі доведення вини, може переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. З метою запобігання встановлених в ході судового розгляду ризикам, слідчий суддя, взявши до уваги положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважала за доцільне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

       В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_6 просить скувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт у нічний час доби або особисте зобов`язання, або визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вважає ухвалу незаконною та не обґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Посилається на те, що доданими до клопотання доказами не доведено обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 та ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України. У повідомленні про підозру має місце занадто багато невстановлених обставин (часу, місця, осіб, дій), що суперечить вимогам ст. 91 КПК України, якою визначено, які саме обставини підлягають обов`язковому доказуванню. Апелянт також звертає увагу на відсутність доказів, які б свідчили про наявність будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у тому числі на які вказується у клопотанні, а саме передбачених п. 1, 3-5 ч. 1 цієї статті. Стверджує, що слідчим суддею не взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання і на утриманні малолітню доньку та неповнолітнього сина. Крім того, захисник указує на те, що слідчим суддею безпідставно не визначено розмір застави, при цьому належним чином не вмотивувавши свій висновок у цій частині.

Судове провадження розглядається за відсутності підозрюваного, неявка якого з урахуванням положень ст. 405, 422 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується, що останній належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, заяви про відкладення розгляду

-6-

судового провадження чи бажання брати участь у його розгляді не подавав. Також враховується думка захисника-адвоката ОСОБА_6 про розгляд апеляційної скарги без участі підозрюваного.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_5 , який заперечив щодо її задоволення, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

За приписами до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного,

-7-

обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.

Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 15.03.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024072030000028 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.

05.05.2025 ОСОБА_7 затриманий у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 07.05.2025 за клопотанням слідчого щодо підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід тримання під вартою на строк до 03.07.2025 включно без визначення застави.

При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність органом досудового розслідування обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.

Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання переховуванню від органів досудового розслідування чи незаконному впливу на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню інших кримінальних правопорушень.

-8-

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.        

Як встановила слідчий суддя, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, одне з яких (ч. 3 ст. 255 КК України) відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна, а інше (ч. 3 ст. 332 КК України) – до тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому, перебуваючи на волі ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.

Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. У ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколами допитів свідків, протоколами проведення впізнання особи за фотознімками, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_44 , протоколом огляду ноутбуку ОСОБА_13 , протоколами НСРД.

Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри – це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_7 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.

-9-

Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена слідчим та прокурором і сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що підозра ОСОБА_7 є необґрунтованою, колегія суддів відхиляє як безпідставні і такі, що на даному етапі не знаходять свого підтвердження.

Із цих підстав, апеляційний визнає неспроможними і такими, що не свідчать про необгрунтованість підозри ОСОБА_7 , апеляційний суд визнає і посилання сторони захисту на те, що у повідомленні про підозру має місце занадто багато невстановлених обставин (часу, місця, осіб, дій), що суперечить вимогам ст. 91 КПК України, якою визначено, які саме обставини підлягають обов`язковому доказуванню.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, характер та обставини, за яких вони мали місце, а також наслідки, які настали, та існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, який являється військовослужбовцем Державної прикордонної служби, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняла до уваги слідчий суддя.

Слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у повній мірі дотрималася вимог ст. 194 КПК України, врахувала обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість кримінальних правопорушень та ймовірне покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його вини, дають підстави для обрання йому саме такого запобіжного заходу.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.

При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

-10-

При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок слідчого судді щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_7 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що жоден із передбачених ст. 177 КПК України ризиків не доведений, як і недостатність застосування щодо підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження, оскільки наведені вище обставини беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатися до вчинення дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідка, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Не спростовують висновків слідчого судді про доведеність указаних ризиків та неможливість їх запобіганню шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання і під вартою, і посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання і на утриманні малолітню доньку та неповнолітнього сина.

При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, однак, обставини, за яких ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, їх тяжкість, спосіб вчинення, наслідки та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Також стороною захисту не надано таких доказів, у тому числі про стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_7 , зокрема висновків лікарів, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту в нічний час доби або особистого зобов`язання, апеляційний суд визнає неспроможними.

Також, положенням п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України.

-11-

Таким чином, на переконання колегії суддів, при обранні підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею правомірно не визначено розмір застави, враховуючи положення п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у тому числі в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України, а також з огляду на те, що покладення на підозрюваного процесуальних обов`язків, передбачених запобіжним заходом у виді застави, може бути недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, а відтак не мінімізує вищевказані ризики для кримінального провадження.

Із цих підстави, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею безпідставно не визначено ОСОБА_7 розмір застави.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги захисника щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під ватою та застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, або визначення застави, задоволенню не підлягають.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не наведено таких обставин та не надано таких доказів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді та апеляційного суду, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.05.2025 щодо ОСОБА_8 , - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді