УХВАЛА

27 травня 2025 року

м. Київ

справа №640/5826/21

адміністративне провадження №К/990/22167/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р.,

касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги при звільненні, надурочних виплат та середнього місячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати йому належних при звільненні сум зокрема, компенсації за невикористану відпустку; вихідної допомоги при звільненні та неоплати надурочної роботи; стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь вихідну допомогу при звільненні в сумі 49 704,13 грн; оплату надурочної роботи в сумі 3940,50 грн; середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні та оплати надурочної роботи починаючи з 25 грудня 2019 року по день ухвалення рішення та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 усіх сум, що належать йому від Офісу генерального прокурора у день звільнення, в тому числі, усіх днів невикористаних ним відпусток. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 49 704, 04 грн. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 49 704,04 грн вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній місячний заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі 1 293 772,10 грн. Стягнуто з бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

26 березня 2025 року Офіс Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові.

21 квітня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Офіс Генерального прокурора повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникові.

22 травня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Офіс Генерального прокурора утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень Шостим апеляційним адміністративним судом 24 лютого 2025 року розглянуто справу і того ж дня складено повний текст, а отже, останній день на касаційне оскарження припадав на 26 березня 2025 року, а з цієї касаційною скаргою заявник звернувся за допомогою підсистеми «Електронний суд» 22 травня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Разом з касаційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

В цій заяві зазначено, що Офісом Генерального прокурора 26 березня 2025 року в межах процесуального строку вперше подано касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, проте ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року касаційну скаргу було повернуто. Далі скаржник вказує, що він повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку суд касаційної інстанції також повернув.

Скаржник зазначає, що нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, оскільки процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень (стаття 329 КАС України).

Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає наступне.

Так, аналізуючи зазначені заявником підстави, які він вважає поважними причинами поновлення пропущеного процесуального строку, Верховним Судом установлено, що згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду скаржник вже двічі звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, які йому повернуто ухвалами Верховного Суду від 10 квітня 2025 року та від 12 травня 2025 року, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що у касаційних скаргах не були викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередні касаційні скарги, безпосередньо пов`язані саме з діями заявника щодо належного оформлення касаційної скарги протягом тривалого періоду.

Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, оскільки процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 КАС України, проте неодноразове подання заявником неналежно оформлених касаційних скарг до Верховного Суду свідчить про формальний підхід при реалізації ним права на касаційне оскарження.

Відтак, враховуючи викладене, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі Суд визнає неповажними.

Також аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документа про сплату судового збору.

Так, скаржник до касаційної скарги надав платіжну інструкцію № 908 від 25 березня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 2 905,60 грн.

Проте слід зазначити, що згідно з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою, який звернувся до суду в 2021 році.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою становить на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 гривні.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішеннями судів попередніх інстанцій, які оскаржуються в касаційному порядку, задоволено дві позовних вимог майнового характеру.

Так, оскаржуваними судовими рішеннями стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 49 704,04 грн вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку та стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній місячний заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі 1 293 772,10 грн

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора, становить 1 343 476,14 (1 293 772,10 грн + 49 704,04 грн) і 1 відсоток від указаної суми дорівнює 13 434,76 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 26 869,52 гривень (200% від 13 434,76 грн) за позовну вимогу майнового характеру.

Однак відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Враховуючи це, ставка судового збору складає 21 495,616 грн.

Отже, заявнику касаційної скарги необхідно доплатити судовий збір у розмірі 18 590,016? грн (21 495,616 грн - 2 905,60 грн).

Реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

код ЄДРПОУ: 37993783;

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження та надання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними, зазначені Офісом Генерального прокурора, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги при звільненні, надурочних виплат та середнього місячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

2. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у цій справі - залишити без руху.

3. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів їх підтвердження та надання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані Судом неповажними або відсутністю заяви про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

5. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в частині несплати судового збору у визначеному Судом розмірі, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.Р. Радишевська

В.М. Соколов