Справа № 369/16743/24

Провадження № 2/369/3830/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2025                                                                 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                Фінагеєвої І.О.,

при секретарі                                                        Херенковій К.К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/16743/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Дмитро Васильович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Просив розірвати шлюб, укладений 10 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за час спільного проживання стосунки між сторонами почали погіршуватись, все частіше позивач з відповідачем не могли знайти компроміс в побуті та суперечках. Приблизно з серпня 2023 року сторони остаточно перестали вести спільне господарство та побут, шлюб існує лише формально. Подальше збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача, у зв`язку з чим вона наполягає на його розірванні.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2024 року цивільну справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, не надав заяву про розгляд справи без його участі, правом надати відзив не скористався, причини неявки суду не відомі. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на дату винесення рішення суду не надано.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оцінивши усі докази, зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов до таких висновків.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані з розірванням шлюбу.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

У відповідності до вимог ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу. За правилами, встановленими ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 10 серпня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 10 серпня 2012 року складено відповідний актовий запис № 808. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище – « ОСОБА_4 ».

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис від 12 листопада 2013 року № 3323.

Спільне життя подружжя не склалося. Подальше спільне життя та збереження шлюбу між позивачем та відповідачем є неможливим через різні характери, погляди на життя та інтереси. Сім`ю зберегти неможливо.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 2 ст. 104 СК України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07 листопада 2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».

Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».

Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

З врахуванням того, що позивач категорично не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити принципу добровільності шлюбу та їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У позовній заяві позивач просила суд після розірвання шлюбу залишити їй прізвище, яким вона іменувалась у шлюбі – « ОСОБА_4 ».

Враховуючи наведене, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, дослідивши письмові докази, суд вважає подальше сімейне життя подружжя і збереження сім`ї суперечить інтересам сторін, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 7, 24, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10 серпня 2012 року, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 10 серпня 2012 року складено відповідний актовий запис № 808 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 10 серпня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити прізвище - « ОСОБА_4 ».

Рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:                                                                        Інна ФІНАГЕЄВА