28.05.2025        

Справа № 317/1109/24

Провадження № 1-кп/331/250/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

«28» травня 2025 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

Головуючого – судді                                 ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_2

за участі:                прокурора                         ОСОБА_3

                       потерпілого                         ОСОБА_4

обвинуваченого                 ОСОБА_5

захисника                         ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023082060000039 від 24.04.2023 року відносно ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42023082060000039 від 24.04.2023 року відносно ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 звернувся до суду з письмовим клопотанням про скасування арешту майна. В обґрунтування клопотання зазначив, що за версією сторони обвинувачення, кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, вчинено на території Олександрівського району м. Запоріжжя. Відповідно до Наказу Офісу Генерального прокурора № 39 від 17.02.2021 року та ч. 1, 2 ст. 218 КПК України, юрисдикція щодо процесуального керівництва за таким провадженням належить Вознесенівській окружній прокуратурі м. Запоріжжя, а не Запорізькій окружній прокуратурі Запорізької області. Проте, процесуальне керівництво здійснювалось Запорізькою окружною прокуратурою. Посилаючись на те, що прокурор Запорізької окружної прокуратури, який звертався до слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області з клопотанням про арешт майна, діяв поза межами наданих йому КПК України повноважень та територіальної підслідності, просив скасувати ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 08.11.2023 року та зняти арешт з банківських рахунків: № НОМЕР_1 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_2 ); № НОМЕР_3 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_2 ); № НОМЕР_4 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_5 ), відкритих на його ім`я в Акціонерному товаристві «Укргазбанк» (адреса для листування місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 39) та усіх грошових коштів, які перебувають на вказаних рахунках.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 вказане клопотання підтримали за викладеними вище мотивами та обґрунтуванням, просили його задовольнити.

Прокурор просив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, посилаючись на те, що арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_5 накладений з метою забезпечення конфіскації майна, яка передбачена як вид покарання за ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора, в задоволенні клопотання обвинуваченого просив відмовити.

Заслухавши дане клопотання, з`ясувавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до другого абзацу ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Матеріалами вказаного кримінального провадження встановлено, що ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2023 року (провадження № 1-кс/317/900/2023) задоволено клопотання прокурора Запорізької окружної прокуратури запорізької області ОСОБА_7 та накладено арешт на № 26209330519202.300101.980 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_2 ); № НОМЕР_3 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_2 ); № НОМЕР_4 (номер рахунку у форматі IBAN № НОМЕР_5 ), відкриті на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) в Акціонерному товаристві «Укргазбанк» (адреса для листування місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 39) та усі грошові кошти, які перебувають на вказаних рахунках, та заборонено відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Метою накладення арешту на вказане майно відповідно до вищевказаної ухвали є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України, яка інкримінована ОСОБА_5 , передбачає застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, тому накладення арешту на майно обвинуваченого є необхідним для забезпечення можливої конфіскації майна останнього.

Таким чином суд дійшов висновку, що обвинуваченим на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено, що у застосуванні арешту майна відпала потреба, з огляду на що накладений арешт не підлягає скасуванню.

Що стосується доводів обвинуваченого з приводу того, що прокурори Запорізької окружної прокуратури Запорізької області не уповноважені на підтримання обвинувачення у даному кримінальному провадженні, то вони вже були предметом розгляду суду та не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 174, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування арешту майна – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                 ОСОБА_1