ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 рокуСправа №160/6835/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1 – Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», 2 – Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 2- Народний депутат Верховної Ради України Скороход Анна Костянтинівна про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1 – Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» 2 – Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 2- Народний депутат Верховної Ради України Скороход Анни Костянтинівни, в якому ( з урахуванням уточнень позовних вимог від 19.03.2025) просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», яке виявляється у ігноруванні поданих звернень позивачем, народним депутатом Верховної Ради України ОСОБА_2 та Міністром охорони здоров`я України відносно переогляду групи інвалідності у відповідності положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 року, абз. 2 п. 12 Критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338;

визнати протиправним та скасувати рішення ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України», оформлене актом огляду МСЕК № 0033783 від 25.09.2023 р.;

зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторний огляд ОСОБА_1 та прийняти нове рішення, з урахуванням ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 року, абз. 2 п. 12 Критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 та висновків, які будуть наведені судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що  під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій 25.05.2022 він отримав тяжке поранення під час захисту Батьківщини, що спричинило йому необоротні порушення функції органів. З 05.06.2023  позивачу  було замінено  ІІ групу інвалідності на ІІІ групу інвалідності та встановлено 15% ступеню втрати професійної працездатності у зв`язку з травмою, пов`язаної із захистом Батьківщини (не зважаючи на те, що інвалідність до і після мали різні причини, оскільки погіршення очей внаслідок травми значно погіршилось та позивач отримав більш виражені порушення органу слуху, зору та голови). Звернення позивача  відносно переогляду групи інвалідності залишились без розгляду Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 року відкрито провадження у справі №160/6835/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

24.03.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи з метою повного та всебічного розгляду справи рішення від 18.09.2019 р. Одеського окружного адміністративного суду, відповідно до якого було розглянуто справу № 420/1840/19 з однорідним адміністративним позовом.

ОСОБА_1 подав також заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить:

визнати протиправну бездіяльність Державної установи «Український державний  науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», яке виявляється у ігноруванні поданих звернень ОСОБА_1 , народним депутатом Верховної Ради України ОСОБА_2 та Міністром охорони здоров`я України відносно переогляду групи інвалідності на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності у відповідності положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 року, абз. 2 п. 12 Критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338;

визнати протиправним та скасувати рішення ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України», оформлене актом огляду МСЕК № 0033783 від 25.09.2023 р.;

зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» встановити ОСОБА_1 I групу інвалідності з урахуванням положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 року, положень абз. 2 п. 12 Критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 та висновків, які будуть наведені судом у рішенні.

Позивачем також надані докази направлення уточненої позовної заяви  іншим учасників справи.

При вирішенні заяви суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки  заява подана позивачем своєчасно, суд  приймає до розгляду уточнені позовні вимоги.

25.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи наступних документів:

пояснювальну записку до проекту Закону України «Про внесення зміни до частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (щодо підвищення соціального захисту осіб, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії росії у період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року та звертаються для встановлення інвалідності)» від 06.02.2023 року №120д9/1- 2023/23861;

пропозиції Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо проекту Закону України «Про внесення зміни до частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (щодо підвищення соціального захисту осіб, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії росії у період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року та звертаються для встановлення інвалідності)» народні депутати України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ін. реєстраційний номер 9001 від 07.02.2023 до першого читання від 13.02.2023 року №14/4225/23-Вн;

пояснювальну записку  до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання учасниками бойових дій осіб, які брали безпосередню участь в здійсненні заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та інших питань» від 25.04.2022 року №53д9/1-2022/68685;

роздруківку ·Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання учасниками бойових дій та особами з інвалідністю внаслідок війни, членами сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України окремих категорій осіб, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та інших питань» від 12 січня 2023 року № 2864-IX.

27.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшло від позивача клопотання  про приєднання до матеріалів справи  № 160/6835/25 рішення у справі №540/88/21 від 29.03.2021  Херсонського окружного адміністративного суду та врахувати висновки, викладені в рішенні.

Від позивача  через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи на  підтвердження факту неодноразового звернення з питань встановлення належної групи інвалідності, що підтверджується наступними документами: заява на оскарження рішення Центральної МСЕК №1 Київського міського центру медико-соціальної експертизи (вх. №745 від 15.08.2023 року); лист Департаменту з питань звернень громадян ОПУ (вих. №22/047163-08К від 30.08.2023 року); лист Департаменту медичних послуг МОЗ України (вих. №03-06/B-10087//7922-зв від 15.08.2023 року); лист Департаменту медичних послуг МОЗ України (вих. №03-06/B-10980//8619-зв від 04.09.2023 року).

У встановлений судом строк від  відповідачів  не надійшли відзиви на позовну заяву, а від третіх осіб пояснення.

І відповідачі і треті особи про розгляд справи були повідомлені належним чином, шляхом доставлення 20.03.2025 до їх електронних кабінетів ухвали суду, що підтверджується відповідними довідками Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1  відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від  09.10.2023 є учасником бойових дій.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2  від 05.10.2022 №4477 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), солдат ОСОБА_1  25.05.2022 при артилерійському обстрілі  за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_2  в АДРЕСА_1 ,  отримав поранення. Акубаротравма, струс мозку, гостра реакція на стрес, помутніння свідомості, погіршення зору.

З направлення Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району м. Києва на медико-соціально-експерту комісію (МСЕК) від 07.04.2023 вбачається, що спочатку позивачу було присвоєно ІІ групу інвалідності.

В подальшому позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААГ №071827 від 07.08.2023 позивачу встановлено 15% ступеню втрати професійної працездатності.

25.09.2023 ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» у складі комісії ухвалила рішення, яким підтвердило встановлення ІІІ групи інвалідності із зазначенням причини інвалідності «Травма пов`язана із захистом Батьківщини» та залишило без змін позивачеві 15% ступеню втрати професійної працездатності.

Відповідно до довідки до акту огляду  медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0033783 від 25.09.2023 при повторному огляді   ОСОБА_1 з 05.06.2023 у зв`язку з травмою пов`язаної із захистом Батьківщини,  встановлено ІІІ групу інвалідності  безстроково.

Вказане рішення  Центральної МСЕК є остаточним.

Не погодившись із встановленою групою інвалідності 23.10.2024  за №2/24  позивач  звернувся до Міністра охорони здоров`я України Ляшко В.К. із скаргою про порушення права на розгляд та призначення належної І групи інвалідності внаслідок війни.

ОСОБА_1  просив:  усунути з боку ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України»  порушення його прав і свобод громадянина України, який є  особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, учасником бойових дій, ветераном російсько-української війни, та вжити до ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» заходів щодо невідкладного виконання останнім положень частин 13 та 14 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-ІV від 06.10.2005;

перевірити стан додержання встановлених прав і свобод громадянина України ОСОБА_1 для вжиття ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» щодо невідкладного виконання останнім положень частин 13 та 14 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-ІV від 06.10.2005;

здійснити інші повноваження, встановлені чинним законодавством України щодо невідкладного виконання норм положень частин 13 та 14 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-ІV від 06.10.2005 ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» на користь громадянина України ОСОБА_1 .

Листом  №03-06/В-12152/11244-зв від 29.11.2024 Міністерство охорони здоров`я України проінформувало, що Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів  та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року  №10 «Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень  функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення  строку повторного огляду» і повністю відповідає нормі статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

Захворювання та травми, які були підставою для встановлення ОСОБА_1 групи  інвалідності не призвели до втрати органу або повної стійкої втрати  органом його функцій згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

У відповідь на звернення Народного депутату України  Анни Скороход (№299д9/7-2024/263525 від 26.11.2024) з питання службової перевірки встановлення ОСОБА_1  групи інвалідності, Міністерство охорони здоров`я України листом №25-04/45587/2-24 від 05.12.2024 повідомило, що керуючись  Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, Типовим положенням  про структурний  підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 №887, Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою №1317, Міністерство охорони здоров`я  доручило Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» та Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної  військової адміністрації опрацювати порушені у депутатському  зверненні питання, повторно розглянути у порядку оскарження рішення МСЕК звернення ОСОБА_1 , у разі необхідності вжити відповідних заходів  реагування відповідно до чинного законодавства та  про результати поінформувати народного депутата України ОСОБА_2 у встановлений законодавством строк.

Запорізька обласна військова адміністрація Департаменту охорони здоров`я  листом №03/3/849МОЗ від 11.12.2024 проінформувала Народного депутата України ОСОБА_5 , що з метою розгляду питань, викладених у зверненні ОСОБА_1 , Департаментом були витребувані пояснення керівництва КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР.

Згідно листа КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР від 10.12.204 №1786, враховуючи вилучення журналів протоколів засідань нейроофтальмологічної МСЕК правоохоронними органами, а також  відсутність медико-експертної справи ОСОБА_1 на комісії, в цьому медичному закладі на цей час відсутні матеріали, на підставі яких є можливим розглянути його звернення.

Центральна медико-соціальна експерта комісія МОЗ України листом №35/01-14/01-19 від 08.01.2025  повідомила позивача, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15 листопада 2024 року, повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою. Також згідно з цією Постановою здійснено передачу медико-соціальними експертними комісіями (обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними) визначеним для кожної з них  закладам охорони здоров`я всіх наявних в них медико-експертних справ, за якими розгляд медико-соціальними експертними комісіями був проведений до 31 грудня 2024 року.

Тому, якщо ОСОБА_1 не згоден з рішенням Київського обласного бюро МСЕК про невизнання його особою з інвалідністю, він може  оскаржити  його в Центрі  оцінювання функціонального стану особи.

Народний депутат України Анна Скороход, враховуючи, що будь-якої інформації про вжиті заходи стосовно повторного розгляду у порядку оскарження рішення МСЕК звернення ОСОБА_1 від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» та Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної військової адміністрації не надходило, із зверненням за №299д9/7-2025/28491 від 05.02.2025 звернулася до Міністра охорони здоров`я України Віктора Ляшка    здійснити службову перевірку стосовно ненадання інформації про вжиті заходи стосовно повторного розгляду у порядку оскарження рішення МСЕК звернення ОСОБА_1 ; надати інформації. Про вжиті заходи стосовно повторного розгляду у порядку оскарження рішення МСЕК звернення ОСОБА_1 ; вжити всі належні заходи щодо відновлення та реалізації прав громадянина ОСОБА_1 на всебічний та неупереджений переогляд рішення МСЕК; взяти під контроль зазначене звернення.

Позивач, посилаючись на бездіяльність Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» з питання переогляду встановленої йому групи інвалідності, за захистом своїх порушених прав і інтересів звернувся  з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 12 Закону України " № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами  людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України  та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені  Законом України № 2961-IV  ід 06.10.2005 «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Закон №.2961-IV)

За визначеннями ст. 1 Закону №.2961-IV  особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя;

медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Дія цього Закону поширюється, зокрема  на: військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції, у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, за умови, якщо такими особами не вчинено кримінальних правопорушень, в частині забезпечення їх медичними виробами, допоміжними засобами реабілітації, послугами медичної реабілітації, санаторно-курортним оздоровленням незалежно від встановлення їм інвалідності відповідно до чинного законодавства (абз. 6 ст. 4  Закону №.2961-IV).

Частинами 1,5, 6 ст.  7 Закону №.2961-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. 

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідними нормативно-правовими актами, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин були Положення про медико-соціальну експертизу (Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317.

Це Положення визначало визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації..

За змістом пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувальнопрофілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п.4 Положення про МСЕ).

Відповідно до підп.1 п.11 Положення про МСЕ міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕ передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно п.17 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клінікофункціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п.19 Положення про МСЕ комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Пунктом 20 Положення про МСЕ передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 р. № 561 (- Інструкція № 561).

Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клінікофункціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

За висновками лікарів  для МСЕК при огляді ОСОБА_1 , отримане ним поранення призвело до незворотньої втрати у нього здоров`я, а саме: аку-баротравма, закрита черепно-мозкова  травма середнього ступеня важкості, струс головного мозку, гострота реакції на стрес, помутніння свідомості, погіршення зору, внаслідок чого ушкодження здоров`я призвели до такого розвитку як: стійких залишкових явищ перенесеною ЗЧМТ у вигляді постравматична енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. з стійким цефалгічним, вестибулоатактичним, астеноневрологічним синдромами, пірамідна недостатність з права з порушенням дії опори і ходи, інсомнія, органічне ураження мозку стійкі пірамідні наслідки у вигляді церебрастетичного тривогодеприсивного синдрому, центральний вестибулярний синдром 3 ст., який проявляється порушенням фукції рівноваги, спонтанним ністагмом вліво, непереносимістю слабких стимулів, стадія субкомпенсації низького рівня 3 ст. низхідна часткова атрофія зорового нерву правого ока у вигляді звуження поля зору до 10-0,5 градусів від крапки фіксації правого ока та низхідної атрофії зорового нерву лівого ока у вигляді не визначення (повної втрати) поля зору лівого ока та зниження гостроти зору правого ока 0,6-0,7 не корегує, гостроти зору лівого ока рух руки біля обличчя.

Позивач обґрунтовує протиправність рішення  Державного закладу «Центральна МСЕК МОЗ України, оформлене актом огляду МСЕК №0033783 від 25.09.2023 тим, що на його переконання  довідка про результати визначення у нього ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, враховуючи висновки лікарів   не  відповідає відсоткам, визначеним в Критеріях встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 р. № 420, а саме:

1. Відсутність зору зліва, порушення зору справа, атрофія OS (лівого ока), звуження поля зору (одиничний показник відповідно до Таблиці 11.1 звуження полів зору на обидва ока менше 10 градусів = 100% втрати професійної працездатності, відповідно до Таблиці 11.2 Критеріїв: гострота зору 0,7 ОD  (правого ока) до абсолютної сліпоти ОS (лівого ока) = 60% втрати професійної працездатності та відповідно до Таблиці 11.3 Критеріїв: атрофія OS (лівого ока) = 55% втрати працездатності.);

2. Порушення вестибулярних дисфункції (одиничний показник відповідно до п.п. 1.3 пункту 1 Таблиці 2 Критеріїв: ІІІ ступеня з низьким рівнем субкомпенсації 40-60% втрати професійної працездатності);

3. Порушення слухової функції (одиничний показник відповідно до п.п. 2.1, 2.3 пункту 2 Таблиці 2 Критеріїв: приглуховатість І ст. 5% та приглуховатість ІІІ ст. 20%  втрати професійної працездатності);

4. Порушення центральної нервової системи (одиничний показник відповідно до п.п. 9.2 пункту 9 Таблиці 1 Критеріїв: енцефалопатія ІІ ст. 30-50% та енцефалопатія ІІІ ст. 60-70% втрати професійної працездатності).

Відповідно до п. 26  Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р.  №1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, зокрема поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди.

Зі змісту п. 27 вказаного Положення підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Враховуючи, що встановлені в оскаржуваному позивачем рішенні відсотки втрати працездатності-15% не ґрунтуються на висновках лікарів і не враховують Критерії встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 р. № 420, суд дійшов висновку про протиправність рішення ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України», оформлене актом огляду МСЕК № 0033783 від 25.09.2023 р і його скасування.

Щодо позовних вимог визнати протиправну бездіяльність Державної установи «Український державний  науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», яке виявляється у ігноруванні поданих звернень ОСОБА_1 , народним депутатом Верховної Ради України ОСОБА_2 та Міністром охорони здоров`я України відносно переогляду групи інвалідності на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності у відповідності положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 року, абз. 2 п. 12 Критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 17 ст. 7 Закону №2961-ІV особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

На час  звернення позивача до Міністерства охорони здоров`я  діяли Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені  постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (Положення  №1317).

Пунктом 24 Положення №1317 було передбачено, що рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

В подальшому  при зверненні народного депутата України ОСОБА_2 і Міністра охорони здоров`я відносно  позивача, вказана постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ  № 1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»

Разом з тим наказом Міністерства охорони здоров`я від 07.01.2025 за №48 затверджено Статут державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673).

Пунктом 1 Статуту визначено, що  Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони  здоров`я України» (далі - Інститут) є профільною державною науково-практичною, науково-дослідною та лікувально-профілактичною установою, для якої наукова і науково-організаційна діяльність є основною.

До складу Інституту входять клінічні підрозділи, які є базою для наукового відділу Інституту, а також науково-практичною базою для закладів вищої освіти (на договірних засадах), які діють на підставі Положення про клініку Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Інститут є правонаступником Дніпропетровського науково-дослідного інституту відновлення та експертизи працездатності інвалідів (далі  - ДІВЕГПН). Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 травня 1993 року No 123 ДІВЕПІН перейменований в Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (п. 3 Статуту).

Пунктом 4 Статуту встановлено, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року No 2022 на Інститут покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідно до п. 3 Статуту  основними завданнями Інституту є, зокрема:

здійснення медичної, консультативної, лікувальної, експертної, реабілітаційної та профілактичної діяльності;

здійснення експертизи з оцінювання функціонального стану особи при порушеннях функціонування та обмеженні життєдіяльності з визначенням групи інвалідності, встановлення причини інвалідності, терміну її встановлення, видачі відповідних рішень (витягів) за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи.

На час прийняття судом рішення доказів  розгляду доручення Міністерства охорони здоров`я  опрацювати  порушенні у депутатському зверненні питання і  повторно розглянути у порядку оскарження рішення МСЕК звернення ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Зазначення в позовних вимогах на  абз. 2 п. 12 Критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338, суд  вважає безпідставним.

Абзацом  2 п. 12 Критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 встановлено, що до II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності

Разом з тим  позивач вважає, що йому неправильно було встановлено ІІІ групу інвалідності із встановленням 15 % ступеня втрати  професійної працездатності, тоді як на переконання позивача він має право на І групу інвалідності зі 100 % ступеня втрати працездатності.

Позовні вимоги зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» встановити ОСОБА_1 I групу інвалідності з урахуванням положень ч. 17 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 року, положень абз. 2 п. 12 Критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 та висновків, які будуть наведені судом у рішенні, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, у яких також оскаржувались висновки МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, зазначив, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У вказаних постановах Верховний Суд висловив правову позицію щодо того, що суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. У той же час, суди позбавлені можливості оцінювати підставність (обґрунтованість) прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності (обґрунтованості) висновку МСЕК виходить за межі їх повноважень і допустимих меж розгляду справи (в контексті застосування норм матеріального та процесуального права).

Це означає, що суд фактично не може переоцінювати вмотивованість рішення органу МСЕК в частині постановки особі конкретного діагнозу, правильності або неправильності визначення захворювань або інших суттєвих понять, які перебувають в площині спеціальних медичних знань тощо.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 29.12.2021 у справі №638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, у яких спір виник у зв`язку із незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення таким групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Тобто, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У зв`язку  з наведеним належним способом захисту в даному випадку буде зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторний огляд ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо встановлення групи інвалідності, з урахуванням наданих   висновків суду у рішенні.

Позивач звернувся також з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

У цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум суддівської винагороди та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання відсутні.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні даного клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки в даному випадку такі вимоги є передчасними, враховуючи наступне.

За приписами ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом наведеної норми суд на власний розсуд приймає рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконувати в рамках законодавства.

Позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 5 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, тому суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.          

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не здійснюється розподіл судових витрат .

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 1 – Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673),  2 – Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 2- Народний депутат Верховної Ради України Скороход Анн Костянтинівн про визнання протиправним бездіяльність та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України», оформлене актом огляду МСЕК № 0033783 від 25.09.2023 р.

Визнати протиправну бездіяльність Державної установи «Український державний  науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», яке виявляється у ігноруванні поданих звернень ОСОБА_1 , народним депутатом Верховної Ради України Скороход А.К. та Міністром охорони здоров`я України відносно переогляду групи інвалідності.

Зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673) провести повторний огляд ОСОБА_1  ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та прийняти рішення щодо встановлення групи інвалідності, з урахуванням висновків суду у рішенні.

В решті позовних вимог- відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                             О.В. Врона