ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2025 року                                                                 м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/12317/24

Номер провадження: 22-ц/819/274/25

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Базіль Л.В., Приходько Л.А.,

секретар Андреєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Довженко Валерій Іванович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2025 року ( під головуванням судді Скрипніка Л.А.) у справі за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Саплєва Олена Василівна, до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діяла адвокат Саплєва Олена Василівна, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 20 грудня 2020 року вона уклала із відповідачем шлюб, який був зареєстрований Суворовським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 24 грудня 2020 року в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №360.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька – ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що останні півтора роки стосунки з чоловіком розладналися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки, кожен з них живе своїм життям та своїми інтересами, фактично сім`я припинила своє існування та зберегти шлюб неможливо, а перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем суперечить її інтересам розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності, позивачка, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.09.2024 року, просила суд шлюб із ОСОБА_1 розірвати, після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_4 » змінити на дошлюбне - « ОСОБА_5 ».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено. Суд ухвалив розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 24.12.2020 року Суворовським районним у м. Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №360. Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивача на дошлюбне « ОСОБА_5 ».

Суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзіОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Довженко Валерій Іванович, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд для вирішення питання про об`єднання позовів.

Аргументи учасників справи

(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, послалася на те, що справу розглянуто неповноважним складом суду, а рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи та до невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи.

Зокрема, скаржник вказує на те, що в провадженні судді Херсонського міського суду Херсонської області Рядчої Т.І. перебуває цивільна справа №766/12223/24 за його, ОСОБА_1 , позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який було подано до суду раніше, ніж аналогічний позов ОСОБА_2 до нього, тому з врахуванням визначених нормами процесуального права строків відкриття провадження у справі, позов ОСОБА_2 підлягав об`єднанню з поданим ним позовом та відповідно повинен був розглядатися не суддею Скрипніком Л.А., а суддею Рядчою Т.І. Наведена обставина на думку скаржника свідчить про наявність передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язкової підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, зазначивши про необґрунтовану відмову суду об`єднати в одне провадження позови про розірвання шлюбу на тій підставі, що подана ним заява крім вимог про розірвання шлюбу містить вимоги про поділ майна подружжя, скаржник вважає, що суд не врахував наведені ним в позовній заяві інші підстави для розірвання шлюбу, чим обмежив його право на доступ до правосуддя, штучно виключив можливість судового розгляду його позову через відсутність предмета спору та фактично зроблено висновки щодо встановлених обставин, які мають преюдиційне значення у справі, провадження в якій відкрито за його заявою та вплинуть і на результат вирішення спору про поділ майна подружжя на користь ОСОБА_2 , бо штучно виключає її участь у протиправній діяльності щодо другого з подружжя, а саме: самоправному заволодінню його особистим майном та грошовими коштами, що і стало причиною для розірвання шлюбу і подальшого поділу майна подружжя.

Порушення норм процесуального права скаржник вбачає також в тому, що судом проігноровано та не розглянуто по суті його клопотання про зупинення провадження у справі, що призвело до ухвалення судового рішення без врахування результатів розгляду іншої справи, які впливають на результати розгляду цієї справи.

Скаржник звертає увагу на те, що перейшовши до стадії ухвалення судового рішення у день розгляду справи, 20.02.2025року, суд першої інстанції навів орієнтовний час його проголошення 24.02.2025 року о 10.00 годині, однак датою ухвалення рішення вважав 20.02.2024року, що не відповідає дійсності.

На думку скаржника, суд першої інстанції допустив до участі у справі як представника позивачки адвоката Саплєву О.В., яка на підтвердження своїх повноважень, як вважає ОСОБА_1 , надала недійсне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке підписане головою Ради адвокатів Закарпатської області Фазекошем О.А., щодо якого відкрито кримінальне провадження за частиною першою статті 358 КК України і який у зв`язку з цим не мав законних підстав видавати таке свідоцтво. Вважає, що наведена обставина потребує перевірки апеляційним судом під час апеляційного розгляду справи.

Скаржник зазначає, що усі наведені ним порушення норм процесуального закону призвели до ухвалення судом першої інстанції рішення про розірвання шлюбу без з`ясування чи дійсно позивачка звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу, зважаючи на те, що позовна заява підписана її представником; якими є фактичні взаємини подружжя і дійсні причини звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу та наявність передбачених статтею 112 СК України підстав для розірвання шлюбу.

Судом не вжито заходів для примирення сторін, як це передбачено нормами сімейного законодавства у випадку відсутності згоди одного із подружжя на розірвання шлюбу.

Позиція інших учасників справи

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Саплєва О.В., викладені скаржником доводи не визнала, вважає їх надуманими та такими, що не ґрунтуються на нормах права. Зазначила, що рішення суду про розірвання шлюбу відповідає принципу сімейного законодавства щодо добровільності шлюбу та інтересам позивачки, яка не має наміру зберігати шлюб із відповідачем.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить її інтересам, що має істотне значення та відповідає принципу сімейного законодавства щодо добровільності шлюбу і виключення примушування жінки та чоловіка до шлюбу.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 24.12.2020року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб, який зареєстрований 24.12.2020 року Суворовським районним у м. Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що зроблено відповідний актовий запис №360. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 , спір щодо місця проживання якої жодна із сторін в судовому порядку не порушує.

Шлюбні відносини сторін фактично припинені, вони разом не проживають, спільним побутом не пов`язані.

Наведені обставини сторони, в тому числі і відповідач, не оспорюють. Доводи та заперечення кожного із них відрізняється наведеними ними обставинами, які є призвели до припинення шлюбу.

ОСОБА_2 такими обставинами вважає відсутність взаєморозуміння та взаємоповаги, яка призвела до частих сварок та до того, що кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами.

ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду першої інстанції не подавав та свої аргументи, пояснення чи заперечення щодо заявлених позивачкою позовних вимог у письмовому вигляді не наводив, а в апеляційній скарзі зазначив, що підставою для розірвання шлюбу стала протиправна діяльність дружини, яка виразилася у самоправному заволодінні його особистим майном та грошовими коштами (аркуш 4 апеляційної скарги).

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, сторони не мають наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать інтересам як позивачки, так і відповідача, який також порушив питання про розірвання шлюбу у судовому порядку , суд першої інстанції, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2  до   ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, посилання скаржника на розгляд справи неповноважним складом суду з наведених ним підстав не може бути підставою для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення, оскільки відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (частина перша статті 5 Закону).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Порядок визначення складу суду врегульовано статтею 33 ЦПК України, відповідно до частини першої якої визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 року, справа № 705/4763/22, виклав висновок про те, що термін "повноважний склад суду" слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.

Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 року справа №766/12317/24 за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діяла ОСОБА_7 , до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу визначена до розгляду головуючому судді Скрипніку Л.А., який, зважаючи на відсутність обставин, що унеможливлюють його участь як судді у справі, є повноважним складом суду.

При цьому обставини, на які послався скаржник як на такі, що виключали розгляд цієї справи суддею Скрипніком Л.А., а саме: подання ним, ОСОБА_1 , позовної заяви до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, яка перебувала і перебуває у провадженні судді Рядчої Т.І., за нормами процесуального права не є обставиною, яка унеможливлювала участь судді Скрипніка Л.А. у справі №766/12317/24.

Не вбачає колегія суддів підстав вважати, що відмовляючи представнику відповідача – адвокату Довженку В.І. у задоволенні заяви про об`єднання позову  ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про розірвання шлюбу в одне провадження із позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, суд порушив норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи чи порушення процесуальних прав одного із подружжя, так як за змістом статті 188 ЦПК України, яка регулює питання об`єднання і роз`єднання позовів, вчинення процесуальної дії щодо об`єднання позовів (справ) є правом, а не обов`язком суду. Така дія за приписами частини другої статті 188 ЦПК України вчиняється у декількох справах за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Разом з тим позивачі у наведених скаржником справах є різними, а суд обґрунтовано виходив з того, що об`єднання позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбу із ОСОБА_1 з позовом останнього до неї про поділ майна подружжя та розірвання шлюбу не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства щодо захисту особистих немайнових прав та свобод позивачки, зокрема в частині розумності строків розгляду справи.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що питання про розірвання шлюбу сторін доцільніше було б вирішувати в одному провадженні, однак для цього раціональнішою була б процесуальна дія щодо роз`єднання позову ОСОБА_1 із виділенням в самостійне провадження позову про розірвання шлюбу та об`єднання позовів кожного із подружжя про розірвання шлюбу в одне провадження.

Однак клопотання про роз`єднання позовних вимог ОСОБА_1 учасники справи не заявляли і судом першої інстанції в іншій цивільній справі це питання не вирішувалося, що не було перешкодою для розгляду справи судом першої інстанції та вирішення її по суті заявлених ОСОБА_2 вимог, зважаючи на те, що відповідач у цій справі мав можливість реалізувати своє процесуальне право надати суду відзив, у якому викласти свої заперечення проти позову, в тому числі щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову, однак цього не зробив.

Неприйнятними, на думку колегії суддів, є також доводи скаржника про те, що вирішення судом питання про розірвання шлюбу перешкоджатиме об`єктивному вирішенню спору, що виник між сторонами в частині поділу майна подружжя, оскільки відповідно до вимог статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При таких обставинах підстави для зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу до вирішення справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та розірвання шлюбу відсутні, враховуючи, що зібрані у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, докази дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України).

Стверджуючи про те, що суд не вжив заходів для примирення сторін, зважаючи на незгоду одного із подружжя на розірвання шлюбу, скаржник не наводить обставин, при яких він звертався із такою заявою до суду, в той час, як ухвалою від 29 жовтня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області (суддя Рядча Т.І.) прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, розгляд якої вирішив проводити разом із цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (справа №766/12223/24), (а. с.82).

Не навів скаржник і арґументів з приводу вжитих ним чи позивачкою заходів для збереження сім`ї, враховуючи, що судовий спір розпочато кожним із подружжя у липні-серпні 2024 року, та не навів обставин, які б спонукали сторони відновити та зберегти сімейні відносини. Наведене свідчить про те, що метою перегляду рішення суду в апеляційному порядку є не примирення сторін, а повторний розгляд справи.

Необґрунтованими, на думку апеляційного суду, є доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не перевірив належним чином як об`єм повноважень представника позивачки – адвоката Саплєвої О.В., яка безпосередньо підписала і подала позовну заяву до суду від імені Бабіч К.О., так і право адвоката на заняття адвокатською діяльністю.

Так, частиною першою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом частини четвертої статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частин першої та другої  статті 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно з частиною другою статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини сьомої статті 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підписана представником -адвокатом Саплєвою О.В.

До позовної заяви додано ордер адвоката Саплєвої О.В. на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №147 від 19 липня 2024 року, у якому зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Суд першої інстанції, встановивши, що до позовної заяви додано документи, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, представникові ОСОБА_2 – адвокату Саплєвій О.В. надано всі процесуальні права та обов`язки визначені для позивача, дійшов обґрунтованого висновку про те, що представник позивача - адвокат Саплєва О.В. не мала встановлених законом процесуальних перешкод та обмежень для підписання та подання до суду позову про розірвання шлюбу від імені клієнта.

Не підтверджено належними доказами також твердження скаржника про те, що адвокат Саплєва О.В. втратила право на заняття адвокатською діяльністю, оскільки в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про припинення права Саплєвої О.В. на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання виданого їй 28 травня 2019 року на підставі рішення Ради адвокатів Закарпатської області від 22.05.2019 року №262 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2089 (стаття 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Що ж стосується дати ухвалення судом оскаржуваного рішення, то відповідно до частин першої та шостої статті 259 ЦПК України в редакції Закону №4173-ІХ від 19.12.2024року, який набрав чинності 08.02.2025 року, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

       У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Статтею 268 ЦПК України передбачено , що рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

       Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

       У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи (частини перша, п`ята, шоста, сьома статті 268 ЦПК України).

Частиною першою статті 244 ЦПК України в редакції Закону №4173-ІХ від 19.12.2024 року встановлено виняток із загального правила про проголошується рішення у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи та передбачен о, що у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Наведену норму процесуального права і застосував суд першої інстанції, перейшовши у судовому засіданні, призначеному на 20.02.2025 року, до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення- 24.02.2025 року о 10.00 годині (а.с.107-108).

При цьому дата ухвалення рішення суду (20.02.2025) зазначена судом першої інстанції без врахування положень частин першої та п`ятої статті 268 ЦПК України про те, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення та що проголошення судового рішення відбувається в судовому засіданні, яке судом на 24.02.2025 року не призначалося і не проводилося.

З огляду на викладене, судом порушено норми процесуального права, які регулюють питання щодо дати ухвалення судового рішення та його проголошення в судовому засіданні.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що зазначене вище порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи і не віднесено до переліку наведених в частині третій статті 376 ЦПК України порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті спору, що виник між сторонами, судом не допускалися, тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, якою не передбачено повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення суду та направити справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд для вирішення питання про об`єднання позовів, як про це просить скаржник у поданій апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Таким чином, за наведених обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, ст. 374,  ст. 375, ст.  382 ЦПК України,  суд        

                                                             ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Довженко Валерій Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 28 травня 2025 року

Головуючий                                                                            І.В. Склярська

Судді:                                                                                     Л.В. Базіль

                                                                Л.А. Приходько