Справа № 22-ц-2212/11 24.11.2011 24.11.2011 02.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2212/11 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 6 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,
при секретарі Власенко В.О.,
за участю: позивачки –ОСОБА_2,
представника позивачки –ОСОБА_3,
відповідачів – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представника відповідачки –ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про зобов’язання відновити стан земельної ділянки шляхом демонтажу самовільно зведених будівель та споруд, стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_4 та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Миколаївської міської ради про знесення самочинно зведених будівель, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 є співвласниками домоволодіння за АДРЕСА_1. При цьому зазначала, що незважаючи на одну адресу, відповідно до порядку, який склався, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 користуються одним житловим будинком та мають окремий вихід на іншу вулицю, а вона та ОСОБА_4 –іншим житловим будинком та мають інший спільний вихід. ОСОБА_4 здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка знаходиться у спільному користуванні, чим порушила її права.
Після неодноразових змін позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд зобов’язати ОСОБА_4 знести самовільно зведені нею будівлі і споруди, а саме: сіни збільшені у розмірах на 7.1 кв.м., сіни (3.75 х 1.50), загальною площею 3,7 кв.м., літню кухню (5.74 х 4.10), вбиральню (1.0 х 0.95) по АДРЕСА_1, так як зазначені споруди зведені з порушенням санітарних норм та порушують її права. Зокрема, вона позбавлена можливості користуватися земельною ділянкою та обслуговувати повною мірою належні їй будівлі. А також просила стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
В квітня 2008 року до суду звернулася ОСОБА_10 з позовом до ОСОБА_4 про знесення самовільно зведених будівель.
Зазначала, що є власником суміжної з відповідачкою земельної ділянки. На межі відповідачка самовільно збудувала другий поверх літньої кухні та прилеглий до неї сарай по АДРЕСА_1, чим порушує її права, так як використала її огорожу у якості несучої стіни для самозабудови зазначених вище споруд. Крім того, порушені санітарні норми, що призвело до зменьшення інсоляції приміщень першого поверху її житлового будинку.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_10 просила суд захистити порушені права на користування належним їй житловим будинком шляхом демонтажу самовільно зведених будівель та споруд, а також стягнути з відповідачки на її користь матеріальну шкоду на відновлення огорожі –у сумі 6105 грн., моральну шкоду у розмірі 1600 грн. та судові витрати у розмірі 2106 грн. 50 коп.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2010 року справи об’єднані в одне провадження.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2010 року вимоги позивачів задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_4 виконати роботи, вартість яких складає 16 967 грн., а саме –демонтувати самовільно зведені будівлі та споруди: сіни, збільшені у розмірах на 7.1 кв.м.; сіни ( 3.75 х 1.50), загальною площею 3,7 кв.м., літню кухню (5.74 х 4.10), вбиральню (1.0 х 0.95), розташовані по АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі –2421 грн.
В задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Також між сторонами розподілено судові витрати по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить заочне рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачів відмовити, оскільки вважає, що судом при розгляді справи порушені норми процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з’явилися в судове засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що позичці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 41/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1. Також 1/10 частка цього житлового будинку належить ОСОБА_4, 7/70 –ОСОБА_5, 21/100 –ОСОБА_11, 7/50 - ОСОБА_6
Реальний поділ будинку між сторонами не проведено.
Рішенням Миколаївського міської ради № 964 від 18 травня 1954 року було виділено для користування земельну ділянку розміром 687 кв.м. ( т. 1 а.с. 74). Розподілу земельної ділянки між співвласниками будинку не проводилось, тому вказана земельна ділянка знаходиться у загальному користуванні.
Згідно з даними бюро технічної інвентаризації встановлено, що ОСОБА_4 самочинно збудовано: сіни б3-1 збільшені у розмірах на 7,1 кв.м.; сіни б4-1; літня кухня Ч-1; тамбур до літньої кухні Ч1-1, вбиральня Ш-1(т. 1 а.с. 68).
З 2008 року ОСОБА_2 звертається до різних інстанцій з заявою про порушення її прав щодо користування земельною ділянкою та нерухомим майном, оскільки самочино забудовані ОСОБА_4 споруди зменшують природне освітлення та інсоляцію її жилих приміщень, що є порушенням санітарних норм ( т. 1 а.с.4, 45-48, 67).
Позивачка ОСОБА_10 є власником будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 31 жовтня 2007 року, в тому числі й огорожі довжиною 23,6 п. м. (а.с. 11). Земельна ділянка, на якій розташовано цей будинок межує з земельною ділянкою по АДРЕСА_1, на якій розташована двоповерхова літня кухня та тамбур до неї відповідачки ОСОБА_4 Частина стіни літньої кухні другого поверху і перекриття тамбуру збудовані останньою на огорожу позивачки ОСОБА_10
Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 22 вересня 2009 року встановлено, що частина стіни другого поверху літньої кухні відповідачки ОСОБА_4, що надбудована на стіну огорожі із цегли ОСОБА_12, не відповідає ДОСТу 27751-88 (СТ СЄВ 384-87) «Надійність будівельних конструкцій ….». Зазначені будівлі ОСОБА_4 розташовані не у відповідності з градобудівельними, протипожежними, санітарними і екологічними вимогами згідно з ДБН 360-92 (додаток 3.1) 3,25-а.
Огорожа із цегли не спроможна витримати співвідношення навантаження від другого поверху літньої кухні і перекриття тамбуру (т. 2 а. с. 122-149).
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 357 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласник житлового будинку може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Зазначені приписи цивільного законодавства надають можливість у встановленому законом порядку, але не самочинно, без згоди іншого співвласника, зробити добудову (прибудову), а не окреме будівництво будинку та споруд, якщо це не порушує прав іншого співвласника.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, а бо з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом ч. 3 вказаної статті та ст. 391 ЦК України, якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
Частиною 1 ст. 103 Земельного Кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що самочинні об’єкти нерухомості, що збудовані відповідачкою ОСОБА_4, порушують права співвласника ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою, обслуговування та належного користування своєю часткою домоволодіння.
Водночас, самочинно збудоване приміщення літньої кухні і тамбуру до неї порушують й права ОСОБА_10 на безпечне та вільне користування своєю земельною ділянкою, огорожею та житловим будинком.
Також, самочинні забудови не відповідають державним нормам та будівельним правилам, які б давали підстави для прийняття їх в експлуатацію в порядку встановленому законодавством, та відповідачкою не надано будь-яких достовірних доказів щодо можливості провести перебудову цих самочинних споруд для приведення їх у відповідність до зазначених норм та правил.
Доводи апелянта про допущені судом процесуальні порушення щодо не притягнення до участі у справі правонаступників після смерті відповідачки ОСОБА_13 було усунені при апеляційному розгляді справи та це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду щодо вирішення спору між сторонами.
З огляду на викладене, колегія судів вважає, що відсутні підстави, передбачені ст. 309 ЦПК України для зміни або скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: