Справа № 22-ц-2018/11 27.10.2011 27.10.2011 02.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2018/11 Суддя першої інстанції Копейка Т.О.
Категорія 34 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,
при секретарі Богуславській О.М.,
за участю: представника відповідача –ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
12 січня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач зазначав, що 2 вересня 2007 року на автодорозі Дніпропетровськ-Миколаїв внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), що сталася з вини водія автомобіля марки «Вольво 740», власником якого є громадянин республіки Румунії ОСОБА_4, йому завдано шкоду у зв’язку з пошкодженням його автомобіля марки «Карроса 735» реєстраційний номер НОМЕР_3.
Згідно автотоварознавчого висновку № 2471/06/08 від 21 червня 2008 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Кароса 735»становить 25073 грн. 27 коп.
Посилаючись на те, що завдані збитки відповідач в добровільному порядку не відшкодовує, просив стягнути з останнього вказану суму.
Крім того, незаконними діями водія автомобіля марки «Вольво 740»йому завдана моральна шкода в розмірі 20 000 грн., яку просив стягнути з ОСОБА_4, а також судові витрати по справі.
Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської від 16 лютого 2011 року позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 32943 грн. 43 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню тільки в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача майнової та моральної шкоди.
За змістом частини другої ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач є власником автомобілю «Вольво-740»реєстраційний номер ТL 02ТІО (а.с. 5). В ніч з 1 на 2 вересня 2007 року, відповідач, керуючи вказаним автомобілем, рухався по автодорозі «Дніпропетровськ-Миколаїв» неподалік м. Баштанка Миколаївської області у напрямку м. Кривий Ріг. При об’їзді нерівностей проїзної частини ОСОБА_4 виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автобусом «Кароса 735»реєстраційний номер НОМЕР_2., під керуванням позивача, який є власником цього транспортного засобу, та рухався у напряму м. Одеси.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби сторін отримали механічні пошкодження.
Згідно автотоварознавчого висновку № 2471/06/08 від 21 червня 2008 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Кароса 735»становить 25073 грн. 27 коп.
Зазначені обставини об’єктивно підтверджуються протоколом огляду місця пригоди, схемою та фототаблицею до нього, з яких вбачається, що зіткнення автомобілів сталося на смузі руху автобуса позивача, який з метою уникнення зіткнення здійснив правий з’їзд в правий по ходу руху кювет, а транспортний засіб відповідача після зіткнення опинився по центру проїзної частини. Зафіксовані в протоколі механічні пошкодження автобуса «Кароса 735»локалізовані попереду в лівій частині автомобілю, що свідчить про бокове контактування транспортних засобів.
Органами дізнання та досудового слідства перевірка зазначених обставин проводилася неодноразово. Останньою постановою слідчого Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області від 9 жовтня 2009 року відмовлено в порушені кримінальної справи за відсутністю вини ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, а тому й відсутністю складу злочину.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками органів досудового слідства, що відповідачем порушені вимоги пунктів 13.3 та 13. 4 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вказаних пунктів водій при об’їзді перешкоди чи зустрічному роз’їзді повинен дотримуватися безпечного інтервалу, що не створити небезпеки для дорожнього руху ( п. 13.3 ), а також , якщо зустрічний роз’їзд утруднений, водій на смузі руху якого є перешкода, повинен дати дорогу ( п. 13.4).
Доводи апелянта про недоведеність вини відповідача у вказаному ДТП не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються об’єктивними даними, що зафіксовані на місці пригоди.
Сам по собі факт не притягнення відповідача до будь-якого виду відповідальності за вчинення ДТП, не свідчить про відсутність вини та підстав для звільнення його від відшкодування майнової та моральної шкоди.
За такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що винними діями відповідача ОСОБА_4 внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки було пошкоджено майно ОСОБА_3, в результаті чого останньому було завдано й моральних страждань, що пов’язані з психічними хвилюваннями, змінами у виробничих стосунках, оскільки позивач був позбавлений можливості використовувати в своїй роботі пошкоджений транспортний засіб.
Твердження апелянта про недоведеність розміру майнової шкоди, у зв’язку з тим, що товарознавче дослідження пошкодженого автобуса позивача є неналежним доказом по справі, не заслуговують на увагу. З автотоварознавчого висновку вбачається, що даний висновок зроблено спеціалістом автотовароведом, який має відповідно державну реєстрацію для проведення такого роду досліджень, а тому цей висновок місцевий суд вірно оцінив, як наданий стороною письмовий доказ на підтвердження своїх майнових вимог. Відповідач будь-яких доказів на спростування цього висновку суду не надав.
Водночас, колегія суддів не погоджується з рішення суду в частині розміру стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
В межах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов‘язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», на думку колегії суддів, розмір таких витрат з урахуванням часу розгляду справи складає 500 грн.
На підставі викладеного, рішення місцевого суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2011 року змінити в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 500 грн. витрат на правову допомогу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: