Справа № 22-ц-2609/11 13.10.2011 13.10.2011 02.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2609/11 Суддя першої інстанції Алексєєв А.П..
Категорія 32 Суддя доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,
при секретарі Колосовій О.М.,
за участю: позивачки –ОСОБА_1,
її представника –ОСОБА_2, відповідачів –ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
5 листопада 2010 року позовом ОСОБА_1 в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 звернулася до суду з пізніше уточненим позовом, в якому просила стягнути з відповідачів 2105 грн. майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що 10 квітня 2009 року на подвір’ї будинку АДРЕСА_1, син відповідачів, малолітній ОСОБА_6, штовхнув її дочку. Внаслідок чого, остання впала, вдарившись об металеву конструкцію, та пошкодила чотири верхніх зуба.
У зв’язку з тривалим лікуванням з приводу отриманих тілесних ушкоджень, дочці заподіяно майнову та моральну шкоду, яку вона просила відшкодувати.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд прийняв до уваги характеристики малолітнього ОСОБА_6, згідно з якими він характеризується позитивно та прийшов до висновку, що шкода, завдана внаслідок дій малолітнього ОСОБА_6, не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою відповідачами.
Проте з такими висновками погодитися неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи –якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Зі змісту даної норми слід зробити висновок, що особи, які на правових підставах здійснюють виховання та нагляд за малолітньою особою повинні довести свою невинність у неналежному виховання або здійсненні нагляду за малолітньою особою.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином відповідачів (а.с. 33).
10 квітня 2009 року приблизно о 19 годині на подвір’ї будинку АДРЕСА_1 на металевій конструкції гралися малолітні діти. Під час гри малолітній ОСОБА_6 відштовхнув малолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. В результаті остання впала і вдарилася головою об металеву конструкцію, отримавши легкі тілесні ушкодження, у вигляді пошкодження чотирьох верхніх зубів, що потягли короткочасний розлад здоров’я (а.с.9).
Ці обставини знайшли своє підтвердження в ході перевірки органами внутрішніх справ заяви позивачки, однак постановою оперуповноваженого районного відділу міліції від 19 квітня 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом спричинення тілесних ушкоджень за відсутністю складу злочину (а.с. 8).
З приводу отриманих тілесних ушкоджень малолітня ОСОБА_5 проходила курс періодичного амбулаторного лікування з квітня 2009 року по квітень 2011 року (а.с.11-13, 47-49).
Частиною 1 ст. 150 Сімейного Кодексу України встановлено, що батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей.
За такого, колегія суддів вважає, що шкода завдана з необережності малолітнім ОСОБА_6 під час перебування на вулиці в вечірній час без контролю батьків, свідчить про неналежне виконання батьками обов’язку щодо виховання дитини.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що шкода, завдана з необережності малолітнім ОСОБА_6 під час його перебування на вулиці в вечірній час без контролю батьків, свідчить про неналежне виконання батьками обов`язку виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, встановленого ч. 1 ст. 150 Сімейного Кодексу України.
В даному випадку відповідачі не довели, що вони належно наглядали за своїм сином, а завдана шкода виникла в силу обставин, що жодним чином не могли бути пов’язаними з вихованням дитини.
Саме в цьому виражається їхня вина і саме вони повинні нести відповідальність на підставі ч. 1 ст. 1178 ЦК України.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Виходячи з того, що по справі доведено, що малолітній ОСОБА_6 завдав тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_5 та вимог наведеної норми закону, з відповідачів слід стягнути на користь позивачки витрати на лікування у сумі 2105 грн., які підтверджуються по справі призначенням лікаря та чеками про їх оплату та моральне відшкодування в сумі 1500 грн. Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, колегія суддів, виходить з того, що малолітня ОСОБА_5 зазнала фізичних страждань, була позбавлена на деякій час можливості вести звичайний спосіб життя, була змушена лікуватись. Судова колегія знаходить, що розмір морального відшкодування є адекватним тим моральним стражданням, яких зазнала потерпіла, є помірним та справедливим.
Позитивні характеристики на сина відповідачів не можуть бути підставою для звільнення їх від цивільної відповідальності за його дії, оскільки доведено, що ввечері 10 квітня 2009 року малолітній ОСОБА_6, перебуваючи у дворі будинку без їх контролю, заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження.
На підставі ст. 84 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів витрати, пов‘язані з оплатою правової допомоги адвоката, в межах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов‘язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»у розмірі 500 грн.
Також з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 59 грн. 50 коп. судового збору та в дохід держави 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожного на користь ОСОБА_1 по 1052 грн. 50 коп. у відшкодування майнової шкоди, по 750 грн. у відшкодування моральної шкоди, по 29 грн. 75 коп. судового збору та по 250 грн. витрат на правову допомогу.
Також стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожного в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: