Справа № 1-71/11/0303
Провадження №11/0390/94/12 Головуючий у 1 інстанції:Шумський А.А.
Категорія:ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України Доповідач: Борсук П. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Борсука П.П.,
суддів – Міліщука С.Л., Фідрі О.М.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,
виправданої – ОСОБА_1,
захисника – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Іваничівського районного суду від 22 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, уродженка і жителька АДРЕСА_1 з середньою спеціальною освітою, заміжня, на утриманні одна малолітня дитина, працююча начальником відділу зв’язку с. Морозивичі Іваничівського району, раніше не судима, виправдана за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України,
В С Т А Н О В И Л А :
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що обіймаючи посаду голови Морозовичівської дільничної виборчої комісії № 141 Володимир-Волинського територіального округу № 19 (далі - ДВК №141), здійснюючи загальне керівництво роботою дільничної виборчої комісії, будучи наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями і являючись службовою особою, під час проведення виборів Президента України 8 лютого 2010 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб –членів дільничної виборчої комісії № 141, з метою незаконного отримання ними бюджетних коштів на оплату праці, всупереч п. 15 Порядку оплати праці членів виборчих комісій з виборів Президента України, затвердженого Постановою ЦВК № 409 від 02.12.2009 року, виготовила офіційний документ табель обліку робочого часу ДВК № 141 за лютий 2010 року, в якому за її розпорядженням були умисно внесені неправдиві відомості про нібито відпрацьований членами дільничної комісії день 8 лютого 2010 року і подала зазначений підроблений документ до бухгалтерії окружної виборчої комісії, що стало підставою для незаконного отримання членами ДВК № 141 заробітної плати в сумі 1374 грн. 24 коп., чим допустила розтрату бюджетних коштів на вказану суму.
Вказані дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України.
Вироком Іваничівського районного суду від 22 листопада 2011 року ОСОБА_1 виправдано за відсутністю у її діях складу злочинів. Прийняте рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_1 службового підроблення не вчиняла, коштів не привласнювала, оскільки члени дільниці працювали два дні і їх робота завершилась здачею виборчої документації до окружної виборчої комісії та виготовленням відповідного протоколу.
У поданій апеляції з доповненнями прокурор вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, оскільки він не містить аналізу усіх доказів у справі та побудований лише на листі членів ЦВК. З посиланням на законодавство про проведення виборів наводить доводи, аналогічні висунутому обвинуваченню, винуватості ОСОБА_1 у службовому підробленні та розтраті майна. Прокурор просить скасувати вирок суду у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд.
Виправдана ОСОБА_1 подала заперечення на апеляцію прокурора, просить вирок суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора на підтримання поданої апеляції, пояснення виправданої ОСОБА_1, її захисника ОСОБА_2, які заперечили проти доводів апеляції та просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду скасуванню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 257, 323 КПК України суд повинен безпосередньо дослідити докази в справі, а у вироку дати їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»від 29.06.1990р. № 5, мотивувальна частина виправдувального вироку, окрім іншого, повинна містити результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про відсутність у діях підсудного складу злочину .
Як видно з вироку, суд цих вимог кримінально-процесуального закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував, що перешкодило йому постановити законне та обґрунтоване рішення.
Так, орган досудового слідства обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, обґрунтував рядом доказів, зокрема: табелем обліку використання робочого часу членами ДВК №141 за лютий 2010 року; протоколом дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців під час проведення повторного голосування 7 лютого 2010 року; розрахунково-платіжною відомістю виплати заробітної плати в день повторного голосування; а також показаннями свідків –членів дільничної виборчої комісії.
Дослідивши вказані докази, суд не дав їм жодного аналізу та оцінки. При цьому не зазначив, чому відхилив їх, а прийняв до уваги лише показання підсудної та письмові відповіді членів Центральної виборчої комісії.
Висновок про роботу членів дільничної комісії наступного дня після повторного голосування, тобто 8 лютого 2010 року, суд зробив на підставі показань ОСОБА_1 та свідків –членів ДВК ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно з якими цього дня члени комісії прибирали приміщення дільниці та чекали повернення голови, та показань свідка ОСОБА_7, голови окружної виборчої комісії, про необхідність оплати праці членам ДВК за цей день. Проте такий висновок зроблений без врахування положень Закону України «Про вибори Президента України»від 05.03.1999р. (зокрема, ст. ст. 27, 40, 78) та Порядку оплати праці членів виборчих комісій з виборів Президента України, що затверджений Постановою ЦВК № 409 від 02.12.2009 року.
Посилання суду на письмові відповіді членів ЦВК щодо оплати праці членів виборчих комісій зроблені судом також без врахування вказаних нормативних актів, зокрема тих, що визначають поняття дільничної виборчої комісії, повноваження та організацію роботи дільничної виборчої комісії. У відповідях йдеться про оплату праці членів комісії у день встановлення підсумків голосування, а згідно Закону встановлення підсумків голосування відноситься до компетенції окружної виборчої комісії, в той час як у справі підлягало вирішенню питання про оплату роботи членів дільничної комісії.
Закон України «Про вибори Президента України»та Порядок оплати праці членів виборчих комісій з виборів Президента України визначають повноваження членів дільничної виборчої комісії, початок і закінчення їх роботи, порядок оплати праці членів дільничної виборчої комісії у день виборів та порядок оплати праці членів дільничної виборчої комісії, які виконують свої повноваження на платній основі. Однак, як вбачається з вироку, при обґрунтуванні законності підстав отримання плати членами виборчої комісії за наступний день після дня повторного голосування, ці положення суд до уваги не взяв.
За наведених обставин висновок суду про виправдання ОСОБА_1 за відсутністю складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, –передчасний, зроблений без повного, всебічного та об’єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним і підлягає скасуванню, а справа з врахуванням змісту ст. 378 КПК України –направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду суду першої інстанції належить вжити всіх, передбачених законом заходів для повного, всебічного та об'єктивного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази в їх сукупності, дати належну правову оцінку усім доказам у справі та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Іваничівського районного суду від 22 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляду в цей же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді