Справа № 22-ц-2315/11 13.10.2011 13.10.2011 02.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2315/11 Суддя першої інстанції Безпрозваний В.В..
Категорія 43 Суддя доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,
при секретарі Колосовій О.М.,
за участю: позивача – ОСОБА_1,
його представника –ОСОБА_2,
відповідачки –ОСОБА_3,
її представника –ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням житла, та моральної шкоди -
В С Т А Н О В И Л А:
3 червня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання квартири АДРЕСА_1 та моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що вказана квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності по Ѕ частки. Відповідачка не мешкає в квартирі з 2000 року, має інше житло та роботу в іншій області України, однак весь час залишалася зареєстрованою у цій квартирі. Він одружився та проживає в квартирі з дружиною та сином, сплачуючи комунальні послуги, крім членів своєї родині, ще й за відповідачку.
Посилаючись на ці обставини, позивач вважав, що його цивільні права порушені, та просив стягнути з відповідачки на свою користь з урахуванням уточнених позовних вимог витрати по утриманню квартири за період з 1 березня 2006 року по 31 грудня 2009 року, зокрема 1320 грн. 47 коп. основного боргу, 411 грн. 46 коп. витрат від інфляції, 118 грн. 94 коп. - 3% річних та 1700 грн. моральної шкоди.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити його вимоги, стягнувши з відповідачки понесені ним витрати на утримання квартири та моральну шкоди, оскільки, на його думку, в рішенні має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки понесені позивачем витрати сталися внаслідок порушенням останнім прав відповідачки, як співвласника квартири, щодо користуванням своєю часткою нерухомого майна.
Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можливо.
Судом встановлено, що з березня по серпень 2006 року сторони та їх син ОСОБА_5 були співвласниками квартири АДРЕСА_1, яким належало по 1/3 частки кожному. Після смерті сина 23 липня 2006 року сторони оформили свої спадкові права та стали власниками зазначеного нерухомого майна по Ѕ частки (а.с. 9-13). Сторони в 1998 році розірвали свої шлюбні стосунки, а позивач 17 червня 2006 року утворив нову сім’ю та 23 лютого 2007 року у нього народився син. Позивач разом з членами своєю сім’ї проживає в спірній квартирі, та користується комунальними послугами з газопостачання та теплопостачання. На ім’я позивача відкрито особові рахунки та він сплачує відповідні послуги (14-16,79-166). Відповідачка в спірній квартирі зареєстрована, але не проживає та з липня 2007 року звертається за судовим захистом своїх прав на проживання в зазначеній квартирі та користування своєю часткою власності (а.с. 28, 57-59, 67-68, 74).
Протягом 2008-2009 року позивачка сплачувала за газопостачання та послуги за утримання будинку й прибудинкової території (а.с. 60-66).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і при будинкових територій є господарською діяльність, спрямованою на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та (або) ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (при будинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду», п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів її власників.
Таким чином, за період з березня 2006 року по грудень 2007 року, відповідачка, як власник відповідної частки спірної квартири, не сплачувала послуги з утримання будинку та прибудинкових територій. За цей період часу такі послуги сплачував відповідач, а тому останній має право вимагати від відповідачки сплати на свою користь таких витрат за належну їй частку спірного нерухомого майна.
З урахуванням розміру частки відповідачки у спільній власності в зазначений період часу та витрат позивача згідно з наданими квитанціями про оплату цих послуг, з відповідачки підлягає стягненню за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій за період з березня 2006 року по грудень 2007 року у розмірі 269 грн. 57 коп.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду в частині відмови стягнення з відповідачки витрат за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій за період на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду про відмову у стягнення з відповідачки інших витрат, пов’язаних з наданням послуг по газопостачанню та опаленню, оскільки як встановлено в судовому засіданні такими послугами користуються тільки позивач та члени його родини, які постійно проживають в спірній квартирі.
Більш того, позивач ще й перешкоджає проживанню та користуванню такими послугами відповідачці, про що свідчать судові рішення про її вселення до спірної квартири та невиконання цих рішень позивачем.
Не підлягають задоволенню й вимоги апелянта щодо нарахування та стягнення з відповідачки 3% річних та інфляційних витрат, оскільки ст. 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов’язання, тоді як між сторонами виникли правовідносини з приводу оплати співвласниками квартири послуг комунального підприємства з утримання будинку та прибудинкових територій.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі пропорційно задоволеним вимогам: 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2011 року в частині стягнення витрат за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій скасувати та постановити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 57 коп. витрат за послуги з утримання будинув та прибудинкових територій за період з 1 березня 2006 року по 31 грудня 2007 року, а також 81 грн. судових витрат.
В іншій частині зазначене рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ.
Головуючий:
Судді: