Справа № 1-65/11                                                      Головуючий в 1 інстанції Костюкевич О.К.

Провадження № 11/0390/12/12                                  Доповідач Польовий М.І.

Категорія: ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186

ч.2 ст.187 КК України                      

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 січня 2012 року                                                                      м. Луцьк                               

                    Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого судді –Польового М.І.

          суддів –Силки Г.І., Оксентюка В.Н.,

          з участю прокурора – Старчука В.М.

          засудженого –ОСОБА_1,

          захисника –ОСОБА_2

          законного представника –ОСОБА_3          

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4, а також захисника ОСОБА_2 на вирок Ківерцівського районного суду від 20 жовтня 2011 року, яким

          ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Луцька, без постійного місця проживання, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, не судимий, -

          засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна. 

          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_1 Ківерцівського району Волинської області, українець, громадянин України, учень 8-го класу Ківерцівської ЗОШ № 1, не військовозобов’язаний, не судимий, -  

          засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

ОСОБА_1 обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України –виправдано.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_1 залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 постановлено рахувати з 02.12.2010 року.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з 24.01.2011 року.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

                                                    ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_4 та ОСОБА_1 засуджені за те, що 26.11.2010 року, біля 23 години, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном, на вул.Жовтневій в м.Ківерці вчинили напад на потерпілого ОСОБА_5 і із застосуванням насильства, що було небезпечним для життя і здоров`я, заволоділи його майном на загальну суму 175 грн.

10.09.2010 року, близько 13 години, ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 таємно викрав велосипед іноземного виробництва марки "Рекс" вартістю 800 грн., належний потерпілому ОСОБА_6

28.11.2010 року, близько 22 години, ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 1046 грн.

21.01.2011 року, близько 08 години, ОСОБА_1 в приміщенні залізничного вокзалу в м.Ківерці таємно викрав у потерпілого ОСОБА_8 майно на загальну суму 1155 грн.

          В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить пом’якшити призначене покарання. Посилається на те, що вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, є неповнолітнім.

          Засуджений ОСОБА_4 в апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що його дії по заволодінню майном потерпілого ОСОБА_5 слід було кваліфікувати як крадіжку, а не як розбій. Судово-медична експертиза про характер і ступінь отриманих потерпілим тілесних ушкоджень проведена через півтора місяці після події, а тому її висновок викликає сумніви.

          Захисник ОСОБА_2 в апеляції, не оспорюючи доведеності винуватості і правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, просить виключити із обвинувачення ч.1 ст.185 КК України, застосувати щодо його підзахисного ст.ст.69, 75, 104 КК України і звільнити від відбування покарання з випробуванням. Посилається на те, що досудове і судове слідство проведено однобічно та неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а призначення ОСОБА_1 покарання є надто суворим. Вважає, що вина ОСОБА_1 у викраденні велосипеда ОСОБА_6 не доведена. Судом не враховано, що його підзахисний виховувався у неблагополучній сім`ї, від вчинених ним злочинів тяжких наслідків не настало, збитки відшкодовано і потерпілі не настоювали на суворій мірі покарання.

          Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляцій, засудженого, законного представника, захисника, які апеляції підтримали, прокурора, який апеляції заперечив, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.          

          Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинах ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

          Кваліфікація судом дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України та ОСОБА_4 за ч.2 ст.187 КК України є вірною.

          У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляції захисника ОСОБА_2 про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставні.

Докази, якими суд обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, є належними, допустимими, достатніми та достовірними.

Обґрунтовано суд також засудив ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 КК України за таємне викрадення 10.09.2010 року велосипеда потерпілого ОСОБА_6

Під час досудового слідства ОСОБА_1 визнав факт крадіжки велосипеда ОСОБА_6, при відтворенні обстановки і обставин події в присутності понятих та свого захисника детально розповів і показав на місці як вчинив дану крадіжку (т.1 а.с.24-28). При допиті як обвинуваченого в присутності захисника ОСОБА_1 також визнав крадіжку велосипеда ОСОБА_6 (т.2 а.с.45-47).

Ці визнавальні показання ОСОБА_1 суд обґрунтовано поклав в основу вироку, оскільки вони об’єктивно підтверджуються показаннями потерпілого та узгоджуються з матеріалами справи, а тому твердження захисника про те, що винуватість ОСОБА_1 у крадіжці майна потерпілого ОСОБА_6 не доведена не заслуговують на увагу.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 також не оспорює вирок в частині засудження його за ч.1 ст.185 КК України за вчинення крадіжки велосипеда потерпілого ОСОБА_6

Безпідставними є і твердження засудженого ОСОБА_4 в апеляції про те, що його дії по заволодінню майном потерпілого ОСОБА_5 слід кваліфікувати як крадіжку, а не як розбій.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 попередньо між собою домовилися з метою заволодіння майном вчинити напад на потерпілого ОСОБА_9, вчинили такий напад і із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, заволоділи майном потерпілого, а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ними вчинено розбій і вірно кваліфікував їх дії за ч.2 ст.187 КК України.

Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_5 спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.  

Підстав не вірити висновку даної експертизи немає, оскільки він вмотивований, зроблений компетентним спеціалістом, підтверджується показаннями потерпілого і узгоджується з матеріалами справи.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і дані про особи засуджених, а також наведені в апеляціях обставини.

Призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_4 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Законних підстав для скасування чи зміни вироку, пом’якшення призначеного засудженим покарання, колегія суддів не вбачає.

          Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів, -

                                                  УХВАЛИЛА:

          Вирок Ківерцівського районного суду від 20 жовтня 2011 року залишити без зміни, а апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 –без задоволення.

Головуючий:

Судді: