Справа № 1-355/11                                                              Головуючий в 1 інстанції Лесик В.О.

Провадження № 11/0390/84/12                                       Доповідач Польовий М.І.

Категорія: ч.3 ст.152 КК України                      

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

31 січня 2012 року                                                                      м. Луцьк                                                    

                    Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого судді –Польового М.І.

          суддів –Силки Г.І., Оксентюка В.Н.

          з участю прокурора –  Кухтей-Хилюк Л.В.

          засудженого –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями старшого помічника Ковельського міжрайонного прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 24 листопада 2011 року, яким

          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Черемошне Ковельського району, українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, з неповною середньою освітою, мешканець АДРЕСА_2, судимий:

- 03.06.1988 року Маневицьким районним судом за ч.4 ст.81, ч.3 ст.85, ч.2 ст.140, ст.42, ч.3 ст.141 КК України (1960 р.) до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 15.04.1994 року Горохівським районним судом за ч.3 ст.141 КК України (1960 р.) до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 30.05.2001 року Луцьким міським судом за ч.2 ст.141 КК України (1960 р.) до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 17.07.2007 року Горохівським районним судом за ч.3 ст.185, ст.395, ч.2 ст.296, ч.2 ст.186, ст.ст.70, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 24.06.2011 року по відбуттю покарання;

- засуджений за ч.3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 23 липня 2011 року.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

                                                    ВСТАНОВИЛА:

          Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 12 липня 2011 року, близько 22 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в квартирі АДРЕСА_1, із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування зґвалтував неповнолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

          В апеляції старший помічник Ковельського міжрайонного прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, постановити свій вирок і призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст.152 КК України покарання у виді 12 років позбавлення волі. Вважає, що суд неправильно застосував кримінальний закон і призначене покарання є м`яким та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Судом не враховано, що ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджувався за умисні злочини, на шлях виправлення не став, вчинив особливо тяжкий злочин.

Засуджений ОСОБА_1 в поданій апеляції та доповненнях до неї просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд або на додаткове розслідування. Посилається на те, що засуджений безпідставно, оскільки потерпілої не зґвалтував. Доказів його винуватості у вчиненні злочину під час досудового та судового слідства не добуто. Вирок побудований на неправдивих показаннях потерпілої та суперечливих показаннях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Тілесні ушкодження потерпілій спричинив на ґрунті особистих  неприязних відносин і готовий за це нести покарання.

          Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляцій, прокурора, який свою апеляцію підтримав, а апеляцію засудженого заперечив, засудженого ОСОБА_1, який свою апеляцію підтримав, а апеляцію прокурора заперечив, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.

          Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_2 про те, що 12 липня 2011 року ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 силою затягнув її в безлюдну кімнату, наносив удари, душив за шию, закривав рукою рот, погрожував і, подолавши опір, проти її волі вступив в статеві зносини.

Підстав не вірити показанням потерпілої у суда не було, оскільки вони послідовні, співпадають і об’єктивно підтверджуються матеріалами справи.

Про те, що ОСОБА_1 силою затягнув потерпілу в окрему кімнату, сидів зверху на потерпілій роздягнений, тримав руками за шию, що потерпіла чинила йому опір і кликала на допомогу підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Дані свідки допитані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, їх показання співпадають, узгоджуються з показаннями потерпілої, а тому суд обґрунтовано послався на них як на докази по справі.

Той факт, що ОСОБА_1 застосовував до потерпілої фізичне насильство, підтверджується висновком судово-медичної експертизи із якої вбачається, що на тілі потерпілої були виявлені синці та крововиливи на лівій щоці, садна на спині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Із показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 вбачається, що відразу після події потерпіла повідомила про те, що ОСОБА_1 її зґвалтував і розповіла про обставини вчиненого щодо неї злочину.

Згідно протоколу огляду місця події, показань свідка ОСОБА_7 на місці вчинення злочину було виявлено сережку потерпілої та бісеринки з її кофти.

Згідно висновків наркологічної та амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертиз потерпіла усвідомлювала оточуючу обстановку, не була позбавлена можливості чинити ґвалтівнику опір, здатна правильно сприймати обставини вчинення щодо неї неправомірних дій та давати щодо них показання.

Посилання ОСОБА_1 в апеляції на неправдивість показань потерпілої є безпідставні. Даних про те, що ОСОБА_2 обмовила ОСОБА_1 немає.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він в статеві зносини з потерпілою не вступав, що не знав про її неповнолітній вік були предметом ретельного дослідження в суді і з обґрунтуванням спростовані з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 зґвалтував неповнолітню ОСОБА_2 і обґрунтовано кваліфікував його дії за ч.3 ст.152 КК України.

Докази, якими суд обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у зґвалтуванні неповнолітньої, є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.

При призначенні засудженому покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, а також наведені в апеляції прокурора обставини.

Покарання, яке призначено ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст.65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, а тому наведені в апеляції доводи прокурора про надмірну м'якість призначеного засудженому покарання колегія суддів визнає необґрунтованими.

Законних підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає.

          Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів, -

                                                         УХВАЛИЛА:

Вирок Ковельського міськрайонного суду від 24 листопада 2011 року залишити без зміни, а апеляції  старшого помічника Ковельського міжрайонного прокурора та засудженого ОСОБА_1 –без задоволення.

Головуючий:

Судді: