Справа № 1-76/10                                                  Головуючий у І інстанції Овсієнко А.А.

Провадження № 11/0390/62/12                                        Доповідач Хлапук Л.І.

Категорія: ч.3 ст. 296 КК України    

В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 року                                                                          м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ  апеляційного суду Волинської області в складі:          

головуючого –                    судді Хлапук Л.І.,

суддів –Матвієнко Н.В., Лозовського А.О.,

при секретарі Солодусі Ю.В.,                              

з участю прокурора –Старчука В.М.,          

підсудного –                    ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,                     

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Турійського районного суду від 13 грудня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Черняхівка Чутівського району Полтавської області, одружений, має на утриманні двох  дітей, із середньою освітою, житель АДРЕСА_1, судимий:

- 4 жовтня 2004 року Любомльським районним судом Волинської області за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

- 17 вересня 2009 року Турійським районним судом Волинської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ст. 391 КК України із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі, звільнений 2 червня 2010 року по відбуттю строку покарання, -

засуджений за ч. 3 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На  підставі  ст. 75 КК  України  ОСОБА_1  звільнений  від відбування  покарання  з  випробуванням  з  іспитовим  строком  на 3  роки та покладенням  обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – підписку про невиїзд.

Стягнено з ОСОБА_1 в користь Ковельського міжрайонного територіального медичного об’єднання 462 грн.62 коп. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 та постановлено звернути в погашення даного стягнення на належні ОСОБА_1 музичний центр і телевізор.

В позові ОСОБА_6 до  ОСОБА_1 відмовлено.

           По  даній справі засуджено ОСОБА_7, вирок щодо якого набрав законної сили.

При  апеляційному розгляді даної справи колегія суддів судової палати -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що, будучи раніше судимим за хуліганство, 4 липня 2010 року близько 23 години 40 хвилин поблизу магазину «Іра»у с. Сомин Турійського району Волинської області,   в групі з ОСОБА_7, грубо порушив громадський порядок. Виражаючи явну    неповагу до суспільства та  діючи з особливою зухвалістю,  в присутності односельчан безпричинно побив ОСОБА_5, заподіявши тому легкі тілесні ушкодження у вигляді перелому носа.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у своїй апеляції, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, посилається на невідповідність призначеного йому покарання    тяжкості злочину та особі винного. Вказує на неврахування судом того, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має  не зняту та не погашену судимість за хуліганство, знову вчинив аналогічний злочин, в якому  не розкаявся. Просить вирок місцевого суду скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 296 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку і доводи апеляції, думку прокурора, потерпілої ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 про необхідність скасування вироку суду першої інстанції і постановлення нового, підсудного ОСОБА_1, який заперечив проти апеляції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора слід задовольнити.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб та особою, раніше судимою за хуліганство, а також кваліфікація таких його дій за ч. 3 ст. 296 КК України є правильними і в апеляції не оспорюються.

Відповідно до ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і перевиховання.

Як вбачається з матеріалів справи, призначаючи ОСОБА_1 покарання із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з того, що вчинений злочин належить до категорії середньої тяжкості, винний позитивно характеризується, має на утриманні двоє малолітніх дітей, претензії у потерпілого відсутні.

Разом з тим, не взяв до уваги та не врахував наявні у матеріалах справи негативні дані про особу ОСОБА_1, а саме те, що він раніше судимий  із звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст.  75 КК України. Однак це  не сприяло  його перевихованню і виправленню.   Він продовжував вчиняти нові злочини, а останній,  за який засуджений даним вироком, скоїв через місяць після звільнення з місць позбавлення волі. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про небажання ставати на шлях виправлення.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з доводами прокурора і вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає   особі винного, є несправедливим і надто м’яким. Тому вирок в частині призначеного    покарання  скасовує і постановляє новий.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, колегія суддів відповідно до ст. 65 КК України враховує, що він вчинив злочин середньої тяжкості, пом’якшуючі покарання обставини: розкаяння у вчиненому, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність претензій з боку потерпілого.

Разом з тим відповідно до вимог ст. 67 КК України враховує обставину, що обтяжує покарання –рецидив злочинів. Вчинення злочину через місяць після звільнення з місць позбавлення волі характеризує даного підсудного як особу,  яка не бажає ставати на шлях виправлення.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів призначає ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі, не вбачаючи підстав для звільнення від відбуття покарання з випробуванням. Оскільки реальне відбування підсудним покарання буде справедливим, і необхідним для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.

Враховуючи вид обраного покарання, судова колегія  змінює ОСОБА_1 запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою та бере його під варту з залу суду.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Турійського районного суду від 13 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 296 КК України покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.  

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту із залу суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1  рахувати з 31 січня 2012 року.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги через апеляційний суд Волинської області протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Головуючий                                                                       Хлапук Л.І.

Судді                                                                                          Матвієнко Н.В.

                                                                                          Лозовський А.О.