Справа № 1/0301/197/11 Головуючий у 1 інстанції Сарапін Г.С.
Провадження 11/0390/42/ 12 Доповідач Хлапук Л.І. Категорія: ч.3 ст.185 КК України
В И Р О К
і м е н е м У к р а ї н и
31 січня 2012 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Хлапук Л.І.,
суддів – Матата О.В., Борсука П.П.,
при секретарі - Лінік Т.В.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,.
підсудного – ОСОБА_1,
захисника – ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника Володимиро-Волинського міжрайонного прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Володимир-Волинського міського суду від 23 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_2 громадянин України, українець, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, інвалід 2 групи, судимий Володимир-Волинським міським судом:
- 13.07.1996р. за ч. 1 ст. 141 (КК України 1960р.) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;
- 28.12.1998р. за ч. 3 ст. 140, ст.. 43 (КК України 1960р.) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 06.02.2003р. за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 23.10.2006р. за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, 23.04.2010р. звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, –
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання із встановленням трьохрічного іспитового строку і покладенням обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
До вступу вироку у законну силу запобіжний захід засудженому залишено попередній –підписку про невиїзд.
Питання про речові докази та судові витрати вирішено відповідно до ст. ст. 81, 93 КПК України.
Під час апеляційного розгляду даної справи колегія суддів судової палати
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 21 листопада 2010 року, близько 17 години, з корисливих мотивів, пошкодивши віконне скло, проник у квартиру АДРЕСА_1. Звідки повторно таємно викрав належні ОСОБА_3 косметику, цигарки, чоловічі запонки та 425грн., чим заподіяв даній потерпілій майнову шкоду на суму 755грн.
Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у своїй апеляції, не оспорюючи доведеності вчиненого ОСОБА_1 злочину та кваліфікації дій, посилається на м’якість призначеного покарання та неврахування судом чисельних не погашених судимостей у засудженого за аналогічні злочини, його поведінки після звільнення з місць ув’язнення. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання відповідно до санкції ч.3 ст. 185 КК України, без застосування ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та виклав доводи апеляції, прокурора, який підтримав апеляцію, підсудного та його захисника ОСОБА_2, які заперечили проти неї, дослідивши матеріали кримінальної справи в ході судового слідства, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_1 поєднаної з проникненням в житло повторної таємної крадіжки належного ОСОБА_3 майна, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на зібраних і досліджених в судовому засіданні доказах і ніким не оспорюється.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 185 КК України.
Разом з тим, згідно ст.ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і перевиховання.
На думку судової колегії, суд першої інстанції не виконав даних вимог закону при призначенні ОСОБА_1 покарання.
Обираючи підсудному покарання із звільненням від його відбуття з випробуванням, суд в обґрунтування свого рішення поклав признання і розкаяння ОСОБА_1 в злочині, сприяння слідству, добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність обтяжуючих обставин та наявність в нього інвалідності.
Між тим, в повній мірі не враховано те, що ОСОБА_1 раніше засуджувався з відстрочкою виконання вироку, однак злочинної діяльності не полишив, будучи після цього ще тричі судимим за тотожні злочини. Після звільнення з місць ув’язнення не став на шлях виправлення, суспільно-корисною працею не займався, а одразу продовжив злочинну діяльність. Все це суперечить висновкам суду першої інстанції про його щире розкаяння.
Вищенаведене свідчить про підвищену суспільну небезпеку підсудного і не можливість його перевиховання і виправлення протягом визначеного судом першої інстанції терміну випробування.
Тому призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання є таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі винного.
В зв’язку з цим вирок в цій частині підлягає до скасування з винесенням нового.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст. 185 КК України, колегія суддів судової палати у відповідності з ст. 50, 65 КК України враховує, що він вже вп’яте засуджується за злочини проти власності, останній злочин, який є тяжким, скоїв через 7 місяців після звільнення з місць ув’язнення, зробивши злочинну діяльність основним джерелом свого існування. Згідно повідомлення органів внутрішніх справ після винесення оскаржуваного вироку вчинив злочин, пов’язаний з незаконним заволодінням наркотичними засобами.
Як пом’якшуючі покарання обставинами слід врахувати признання підсудного у вчиненному, його сприяння слідству, відшкодування завданих злочином збитків.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Лише воно буде сприяти його перевихованню і виправленню.
Однак, враховуючи те, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, хворіє відкритою формою туберкульозу, нещодавно переніс операцію з приводу резекції верхньої долі лівої легені, потребує тривалого лікування, що в сукупності з вищенаведеними пом’якшуючими обставинами істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, колегія суддів призначає йому покарання хоча й у виді позбавлення волі, однак нижче від найнижчої межі, встановленої законом за вчинений ним злочин.
Оскільки даний підсудний ухилявся від явки в суд та продовжив свою злочинну діяльність, судова колегія залишає ОСОБА_1 обрий запобіжний захід –тримання під вартою.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати –
з а с у д и л а :
Апеляцію помічника Володимир-Волинського міжрайонного прокурора задовольнити частково.
Вирок Володимир-Волинського міського суду від 23 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ч. 3 ст.185 КК України покарання 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній –тримання під вартою.
Відбуття покараннгя ОСОБА_1 рахувати з 31 січня 2012 року.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги чи подання через апеляційний суд Волинської області, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий Л.І.Хлапук
Судді Борсук П.П.
Матат О.В.