Справа № 22-ц-2562/11 29.09.2011 29.09.2011 02.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2562/11 Суддя першої інстанції Батченко О.В.
Категорія 57 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Шолох З.Л., Царюк Л.М.,
при секретарі Калашниковій А.М.,
за участю: позивачки – ОСОБА_2,
представника відповідачки –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року за позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи без самостійних вимог –третьої нотаріальної контори Заводського району м. Миколаєва про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
1 лютого 2011 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, в якій просили зобов’язати відповідачку у семиденний строк укласти договір купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та нотаріально посвідчити цей договір в третій Державній нотаріальній конторі Заводського району м. Миколаєві.
Позивачі зазначали, що навесні 2008 року ОСОБА_4 та її сім’я, як покупці, та відповідачка, як продавець, досягли домовленості про купівлю-продаж вказаного житлового будинку за 32500 доларів США. Вони частками сплатила всю суму, про що свідчить розписка ОСОБА_5 від 27 березня 2009 року, але відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення цієї угоди.
Посилаючись на те, що позивачі виконали свої обов’язки за договором купівлі-продажу, про що свідчать розписки про отримання грошей, а відповідачка ухиляється від виконання умов договору купівлі-продажу, чим порушує права позивачів та членів їх родини, просили задовольнити свої вимоги.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з’явилися в судове засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції, розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа. яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) право чин має вчиняться у формі, встановленої законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Як встановлено судом рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 січня 2011 року, між сторонами досягнуто домовленість про купівлю-продажу житлового будинку та виконані її умови. Проте, в передбаченій ст. 657 ЦК України формі, договір купівлі-продажу не укладався, а тому норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210 та 640 ЦК України пов’язується саме з державною реєстрацією.
З урахуванням наведеного та з огляду на положення зазначених статтей, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивачів про зобов’язання відповідачки укласти договір купівлі-продажу спірного житлового будинку суперечать засадам цивільного судочинства щодо свободи договору та вільного волевиявлення учасника правочину. А тому обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог.
Сама по собі домовленість сторін щодо укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та отримання грошей продавцем від покупця за предмет договору при таких обставинах (коли продавець відмовився від укладення договору) теж не може бути підставою для задоволення позову. Оскільки правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Інші доводи апеляційної скарги висновки місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: