Справа № 22-ц-2279/11 07.09.2011 07.09.2011 02.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2279/11 Суддя першої інстанції Непша О.І.
Категорія 44 Суддя доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Мурлигіної О.Я.,
суддів: Ямкової О.О., Царюк Л.М.,
при секретарі Голубкіній О.О.,
за участю: відповідачів –ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2011 року за позовом виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, третіх осіб –комунального житлово - експлуаційного підприємства № 24 м. Миколаєва (надалі –КЖЕП-24), служби у справах дітей адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської ради, про визнання осіб, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
В С Т А Н О В И Л А:
26 лютого 2010 року виконком Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позивач мотивував вимоги тим, що ОСОБА_5 та його родина у 1991 році отримав кімнату АДРЕСА_1. Пізніше дружина відповідача була знята з реєстрації, а дочка - ОСОБА_2 зареєструвала до своєї кімнати свого сина ОСОБА_4, 2006 року народження. 15 вересня 2009 року було складено акт працівниками КЖЕП-24 про те, що відповідачі не проживають у вищезазначеній кімнаті з 2003 року. Відповідачі не приймають участі в збереженні спірної квартири, здають її в піднайом.
В зв’язку з тим, що відповідачі більше шести місяців без поважних причин в гуртожитку не проживають, виконавчий комітет звернувся до суду та просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2011 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1. Додатковим рішенням цього ж суду від 3 червня 2011 року вирішено питання по розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Мотивують тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини справи, рішення суду суперечить вимогам матеріального та процесуального права.
Додаткове рішення суду сторонами не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з’явилася в судове засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов виконавчого комітету і визнаючи відповідачів такими, що втратили право користування кімнатою в гуртожитку, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 використовував спірну кімнату не для проживання, а лише для одержання додаткових доходів, здаючи її в піднайом, а відповідачка ОСОБА_2 втратила з житлом правовий зв’язок ще задовго до звернення позивача до суду, а тому на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України ці особи втратили право користування житлом.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них в порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно ст. ст. 6, 127 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 затверджене Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до ст. 131 ЖК України визначається порядок користування гуртожитком, зокрема, можливість збереження права користування жилою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян (п.13 Примірного положення) (надалі –Положення).
Разом з тим, а також відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст. ст. 71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі сумісного рішення адміністрації та профспілкового комітету Миколаївського глиноземного заводу –ОСОБА_1 та членам його родини, в склад якої входила й дочка ОСОБА_2., була виділена в користування кімната АДРЕСА_1 розміром 18.0 кв. м (а.с. 9). Після народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_4, останній з 5 липня 2006 року став вважатися таким, що проживає в спірній кімнаті. ОСОБА_2 отримувала державну соціальну допомогу на дитину в Корабельному районі м. Миколаєва та її син перебуває на обліку в медичній установі з приводу хвороби за місцем свого проживання - в зазначеній кімнаті гуртожитку. Відповідачі іншого житла не мають.
Крім того, як вбачається з наданого відповідачем договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій 1 грудня 2005 року між КЖЕП-24 та відповідачем укладено договір про надання споживчих послуг у зв’язку з користуванням кімнатою № 225 в зазначеному гуртожитку. З розрахункових книжок виходить, що ОСОБА_1 протягом 2009-2010 років сплачував комунальні послуги та заборгованості по цим платежам немає ( а.с. 23-32).
За такого, колегія суддів вважає, що дослідженими доказами не встановлено фактів відсутності відповідачів без поважних причин за місцем свого проживання понад строки, встановлені ст. 71 ЖК України, останні проживають в спірній кімнаті, це житло є єдиним їх місцем проживання та вони не втратили з ним зв’язок. У зв’язку з чим, рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване підлягає скасуванню у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Акт завідуючої гуртожитком від 15 вересня 2009 року про не проживання відповідачів на спірній жилплощі з 2003 року й по час складання акту, на який посилається позивач, за вказаних обставин не може бути прийнятий до уваги, як належний та обґрунтований доказ (а.с. 16).
Є безпідставними твердження свідка ОСОБА_9, викладені в акті від 15 вересня 2009 року, та її показання в суді, що відповідачі не проживають в спірній кімнаті з 2003 року, а здають кімнату в піднайом.
Саме по собі посилання на обставини щодо здачі відповідачем кімнати в піднайом, не є підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування цією кімнатою, оскільки до цих правовідносин між сторонами не застосовуються ст. ст. 71, 72 ЖК України. Правовідносини між сторонами щодо користування жилим приміщенням регулюються договором найму, укладеним між відповідачем та КЖЄП-24, відповідно до якого за вказані дії передбачена відповідальність наймача згідно із законодавством та зазначеним договором. . Оскільки додатковим рішенням суду вирішені питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням задоволення вимог позивача, то це рішення також підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 3 червня 2011 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
В задоволенні позовних вимог виконкому Миколаївської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_10 і малолітнього ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді