Справа № 22-ц-2201/11 14.09.2011 14.09.2011 02.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2201/11 Суддя першої інстанції Гречана С.І.
Категорія 5 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Мурлигіної О.Я.,
суддів: Ямкової О.О., Царюк Л.М.,
при секретарі Кулик О.В.,
за участю: представника позивачки –ОСОБА_2,
відповідача –ОСОБА_3,
представника відповідача –ОСОБА_4,
третіх осіб –ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 червня 2011 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, третіх осіб –ОСОБА_5, ОСОБА_7 про внесення змін в правовстановлюючий документ, -
В С Т А Н О В И Л А :
24 лютого 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду позовом до відповідачів та з урахуванням подальших уточнень просила внести зміни до свідоцтва про право на житло в частині розміру загальної площі кімнати.
Позивачка зазначала, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2008 року було змінено договір найму житлового приміщення –квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого відповідачу була надані кімната площею 10.2 кв.м, їй відповідно –площею 11.9 кв.м., а синам –17.7 кв.м. Інші приміщення залишилися в загальному користування.
28 липня 2009 року відповідачу було видано свідоцтво про право власності на кімнату в зазначеній квартирі площею 17.1 кв.м, що не відповідає розмірам кімнати, визначеної судом.
Оскільки орган приватизації на її звернення щодо внесення змін в зазначене свідоцтво відмовив, вона просить суд внести зміни в свідоцтво про право власності на житло, видане ОСОБА_3, оскільки вважає, що порушено законодавство про приватизацію житла.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 червня 2011 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки просить рішення суду скасувати та постановити нове, в якому вказати розміри кімнат і допоміжних приміщень за кожним з проживаючих в квартирі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з’явилася в судове засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції, розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку про те, що при приватизації кімнати відповідачем та органом приватизації не порушені розміри житлової площі, а відтак позивачкою обрано не той спосіб захисту своїх порушених прав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2008 року змінено договір найму житлового приміщення –квартири АДРЕСА_1 та виділено в користування: ОСОБА_6 –житлову кімнату площею 11,9 кв.м, ОСОБА_3 –житлову кімнату площею 10.2 кв.м., ОСОБА_5 та ОСОБА_7 –житлову кімнату –площею 17.7 кв.м. Вбудовану комору, коридор, ванну кімнату, вбиральню, кухню та лоджію залишено в спільному користуванні всіх зазначених осіб (а.с.4-5). Це рішення було змінено апеляційним судом Миколаївської області від 19 листопада 2008 року, яким виключено висновок суду про залишення в загальному користування лоджії, так як вихід на неї можливий тільки лише з кімнати, яка виділена в користування позивачці (а.с.6). Як вбачається зі свідоцтва про право власності на житло від 28 липня 2009 року відповідачу надана в приватну власність кімната у квартирі спільного заселення за вищевказаною адресою загальною площею 17.1 кв.м ( а.с. 7). Свідоцтво видане на підставі розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (надалі –Орган приватизації) № 868-р від 28 липня 2009 року (а.с. 60). З даних технічного паспорту на приватизовану кімнату, який є складовою частиною вказаного свідоцтва, встановлено, що житлова площа приватизованої кімнати відповідача становить 10.2 кв.м., а загальна площа квартири 17.1 кв.м. При цьому у технічному паспорті зазначено, що лоджія знаходиться в загальному користуванні (а.с.74).
Згідно зі ст. 1 Закону України від 19 червня 1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду»( зі змінами та доповненнями) приватизація державного житлового фонду –це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та однокімнатних будинках, де мешкають два та більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Згідно з п. 7 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 ( яке діяло на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Положення) розмір загальної площі, що належить кожному наймачеві у квартирі, де мешкають два і більше наймачів, визначається як сума площ займаних жилих кімнат з урахуванням площі балконів, лоджій та терас і площі підсобних приміщень квартири, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат.
Орган приватизації в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім’ї і розміру загальної площі квартири, оформлює розрахунки та видає розпорядження (п. 24 Положення).
На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній книзі ( п. 26 Положення).
З огляду на таке, колегія суддів дійшла висновку, що саме розпорядженням Органу приватизації та розрахунками загальної площі відповідача, які є за п. 2 цього розпорядження невід’ємною його частиною, надано відповідачу в приватну власність кімнату загальною площею 17.1 кв.м.
Проте, позивачкою не пред’являлися вимоги про визнання незаконним вказаного розпорядження органу приватизації.
Свідоцтво про право власності, яке оспорює позивачка, є документом, що тільки підтверджує право відповідача володіти, користуватися та розпоряджатися кімнатою, переданої органом приватизації у приватну власність та саме в зазначених розмірах.
За таких обставин, місцевий суд правильно відмовив позивачці у позовних вимогах про внесення змін у свідоцтво про право власності, а тому колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для скасування чи зміни рішення місцевого суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 червня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді