АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-874
Головуючий по 1-й інстанції Андрущенко-Луценко
Суддя-доповідач: Мілаш С. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Мілаша С.П.,
суддів Гавриша В.М., Гонтар А.А.
за участю: прокурора Столяра Д.Є.
адвоката ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
засудженої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією заступника Миргородського міжрайонного прокурора, потерпілої ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_4 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 7 липня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Цим вироком:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт.Петрівка, Іванівського району, Одеської області, українка, громадянка України, студентка Хомутецького ветзоотехнікуму Полтавської державної аграрної академії, не одружена, мешканка: АДРЕСА_1, раніше не судима,-
засуджена за ч.1 ст. 121 КК України із застосуванням ст..69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Цивільний позов Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах Миргородського районного фінансового відділу залишено без розгляду.
За вироком суду, ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за те, що 27 квітня 2011 року, близько 02 год. ночі, під час сварки із ОСОБА_3 на території домоволодіння АДРЕСА_2, нанесла останній близько 7 ударів ножем в область грудної клітини, та спини заподіявши потерпілій згідно висновку судово – медичної експертизи тілесні ушкодження у виді: проникаючого ножового порання грудної клітини, лівостороннього гемопневматорекса, ран на передній поверхні правого стегна, в ділянці правого плечового суглобу, на спині зліва по заднє – підпаховій лінії на рівні 7 ребра, на рівні 6 ребра, по лопатковій лінії зліва на рівні 4 ребра, по біляхребтовій лінії зліва на рівні 4 ребра, на рівні 5 ребра, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.
В апеляції з врахуванням внесених до неї змін, заступник Миргородського міжрайонного прокурора не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій ОСОБА_4 та призначене їй покарання, просить вирок суду в частині залишення цивільного позову без розгляду, скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.
В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить вирок суду змінити в частині призначеного ОСОБА_4 покарання, яке на її думку є занадто суворим та звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням.
Вказує, що ніяких претензій до ОСОБА_4 не має.
Зазначає, що 27.04.2011 р. вона перебувала в стані алкогольного сп’яніння, погано пам’ятає події тієї ночі, не виключає того, що можливо навіть перша вдарила засуджену і сама наштрикнулась на ніж.
В апеляції адвокат ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої засудженої ОСОБА_4 просить змінити вирок суду в частині призначення покарання та звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням.
Зазначає, що ніж ОСОБА_4 взяла з собою виключно для самозахисту, оскільки потерпіла фізично сильніша від неї і займалась дзюдо, злочин вчинила в стані значної емоційної напруги, яка виникла через образи потерпілої, яка є коханкою її батька в той час, коли її мати перебуває в лікарні.
Вважає, що виправлення засудженої можливе без ізоляції від суспільства.
Висновок суду про доведеність вини неповнолітньої засудженої ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і учасниками судового розгляду не оспрюється.
Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України, як нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, є правильною.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК.
Як вбачається, при призначенні засудженій покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_4, яка раніше не судима , характеризується в основному позитивно, прийняв до уваги декілька обставин, що пом’якшують її покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Зокрема, що ОСОБА_4 лише 16 років і вона є неповнолітньою, сама з’явилася в органи міліції із явкою з повинною, активно сприяла розкриттю злочину, збитки потерпілий відшкодовані.
Суд врахував також недостатній життєвий досвід засудженої, відсутність належного контролю з боку батьків, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано призначив засудженій покарання у відповідності з вимогами ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, чим передбачено санкцією ч.1 ст. 121 КК України.
Разом з тим, з вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 не в повній мірі врахував всі пом’якшуючі її вину обставини, зокрема ті, що склалися у сім’ї засудженої та в подальшому вплинули на її поведінку.
Так, мати засудженої тяжко хворіє і перебуває на лікуванні у фтизіатричній лікарні, є інвалідом 2-ї групи; між її батьком та потерпілою виникли позашлюбні стосунки і вони проживають разом; батько відібрав у засудженої мобільний телефон та комп’ютер, які в подальшому віддав у користування потерпілій ОСОБА_3, в зв’язку з чим між потерпілою та ОСОБА_4 виник конфлікт і остання вимагала перестати руйнувати їх сім'ю.
Відповідно акту амбулаторної судово – психіатричної експертизи, ОСОБА_4 має виражену емоційну нестійкість ( а.с. 53), в даний час потребує лікування.
Також судом не враховано, що засуджена, незважаючи на недостає піклування з боку батьків навчається, посередньо характеризується, про недоцільність ізоляції її від суспільства наголошували допитані судом представник сектору кримінальної міліції у справах дітей та представник органу опіки і піклування.
Враховуючи вищевикладене, з врахуванням всіх пом’якшуючих обставин, відповідно до вимог ст. 104 КК України, колегія суддів вважає, що засуджена ОСОБА_4 може виправитись без відбування призначеного покарання, у зв’язку з чим можливо звільнити її від відбування покарання з випробуванням на певний строк.
Відповідно до п.3 ст. 373 КПК України, апеляційний суд змінює вирок у випадку зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину.
Місцевий суд, позов Миргородського міжрайонного прокурора до неповнолітньої ОСОБА_4 в інтересах Миргородського районного
фінансового відділу про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 808 грн. 57 коп., залишив без розгляду, що не позбавляє прокурора звернутись повторно до суду з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства. Позов в кримінальній справі не розглядався, а тому апеляційна інстанція позбавлена можливості як внести до неіснуючого рішення зміни, так і скасувати його.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Апеляцією заступника Миргородського міжрайонного прокурора з врахуванням внесених змін залишити без задоволення, а апеляції потерпілої ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_4 задовольнити.
Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 7 липня 2011 року відносно ОСОБА_4 змінити.
На підставі ст. 104 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов’язок повідомляти кримінально – виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання та навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 змінити на підписку про невиїзд, звільнивши її з під – варти в залі суду негайно.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
С У Д Д І :
Головуючий: С. П. Мілаш
Судді:
Копія