АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1994/11 Головуючий по 1-й інстанції Киричок
Суддя-доповідач: Пилипчук Л. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
г оловуючого: Пилипчук Л.І.
суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.
при секретарі: Лимар О.М.
за участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4, представника відповідача –ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4
на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 березня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фармко»про визнання недійсним договорів оренди землі, застосування наслідків недійсності правочину, стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 –відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі та їх представник прохали рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилалися на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з»ясування обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи.
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, з’ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У відповідності з ч.3 ст.10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2005року між позивачами та ТОВ «Компанія «Фармко»укладено договори оренди земельних ділянок: з ОСОБА_2 - площею 4,7 га , з ОСОБА_3 - площею 9,39 га . Договори зареєстровано в Новосанжарському ВО ПРФ УДКЗ 18 вересня 2008 року.
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також поршення вимог статей 4-7, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору недійсним відповідно до закону.
З договорів оренди землі , оспорених позивачами, вбачається, що вони містять всі істотні умови , які були передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі»на момент їх укладення та реєстрації.
Технічні виправлення в п.5 договорів відносно розміру нормативної грошової оцінки землі не стосуються істотних умов договору оренди. Крім того, законом не передбачено, що наявні, не обумовлені сторонами, виправлення в цій частині тягнуть за собою як наслідок недійсність правочину.
Як вбачається зі змісту договорів оренди землі № Н-81 та № Н-82 орендна плата зазначена в п.9 договорів у твердій грошовій сумі та не передбачає процентного відношення розміру орендної плати до нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до ст.13 ЗУ «Про оцінку земель» обов’язковим випадком проведення нормативної грошової оцінки землі є визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Оскільки земельні ділянки позивачів не відностяться до ділянок державної та комунальної власності, тому проведення та зазначення в договорах оренди нормативної грошової оцінки залежить від волі сторін договору та не є обов’язковим.
Указом Президента України від 19.08.2008р. №725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» передбачено, що розмір орендної плати повинен бути не меншим 3% вартості орендованої землі. Сторони визнали, що виплачена позивачам орендна плата, починаючи з 2008 року була більшою.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Отже, відсутність щорічних додаткових угод щодо розміру орендної плати, обов’язок укладення яких покладено на сторони згідно п. 9 договорів,не може мати наслідком недійсність договорів, так як відноситься до виконання сторонами своїх зобов»язань.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про оренду землі», п.36 договорів оренди зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв»язується у судовому порядку..
Доводи щодо сплати орендної плати за договорами оренди в меншому розмірі, ніж встановлено їх умовами спростовуються письмовими доказами, а саме розписками орендодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про отримання орендної плати в повному обсязі за 2007-2010 роки.
Розрахунки щодо невиплаченої частини орендної плати за 2008, 2009 та 2010 роки у сумі 2046,85 грн. –ОСОБА_2 та 4093,7 грн. –ОСОБА_3 грунтуються на процентному відношенні розміру орендної плати до нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що не відповідає умовам договорів оренди землі. Розмір орендної плати визначений позивачами в односторонньому порядку, що протирічить умовам договору та ст. 30 Закону України «Про оренду землі».
На підставі вищевикладеного, колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної скарги щодо недійсності договір оренди не грунтуються на нормах Цивільного Кодексу України та Закону «Про оренду землі»та не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
СУДДІ : підписи
ЗГІДНО:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.І. Пилипчук