Справа №22-ц-4113/11Головуючий у І інстанціїМалишенко Т.О.

Категорія26Доповідач у 2 інстанції Волохов

26.01.2012

УХВАЛА

Іменем України

30 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: судді Волохова Л.А.,

суддів: Панасюка С.П., Олійника В.І.,

при секретарі: Білан К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про захист прав споживачі, шляхом визнання умов кредитних договорів недійсними  , -

встановила:

У серпні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист прав споживачів, шляхом визнання умов кредитних договорів недійсними. В позовній заяві просив визнати недійсними положення п. 3 частини №1 та п.1.4. частини 2 Кредитного договору № ML –0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року, та п. 3 частини №1 та п.1.4. частини Кредитний договору № ML  - N00/047/2008 укладеного між ним та відповідачем посилаючись на те, що відповідачем порушені його права як споживача.

Рішенням  Славутицького міського суду Київської області від 22 березня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в  порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2007 року між позивачем і відповідачем укладений Кредитний Договір ML –0AQ/013/2007 відповідно якого відповідач надав позивачу кредит в розмірі 42750 доларів США. А також 05 вересня 2008 року між позивачем і відповідачем укладений кредитний договір № МL - N00/047/2008 відповідно якого відповідач надав позивачу кредит в розмірі 18250 доларів США.

Також, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Славутицького міського суду від 25.11.2009 року по цивільній справі за позовною заявою АТ «ОТП Банк»до ОСОБА_2, (позивач по даній справі), ОСОБА_3, ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, та зустрічної позовної заяви про захист прав споживача, визнання недійсним кредитних договорів, заборгованість за вищезазначеними кредитними договорами стягнута, в задоволенні зустрічної позовної вимоги відмовлено, дане рішення вступило в законну силу 22.04.2010 року.  

З наявних в матеріалах справи документах, вбачається вбачається, що процентна ставка позивачу по кредитному договору № ML –0AQ/013/2007 від 25.05.2007року підвищувалась з 01 травня 2008 року з 11,99% до 12,99%, про що позивача було повідомлено листом вих. №22-3-1/12572 від 06.05.2008 року. При цьому це підвищення було здійснено до вступу в дію Закону України від 12.12.2008 року №661.

З оглянутих в судовому засіданні документів вбачається, що позивач здійснював погашення кредиту за підвищеною процентною ставкою. Тобто , позивач прийняв пропозицію відповідача в порядку ч.2 ст.642 ЦК України та погодився з новою процентною ставкою.

Відповідно до кредитного договору № МL - N00/047/2008 від 05.09.2008 року процентна ставка не підвищувалась, а лише зменшувалась з 01.09.2009 року.

Як вбачається зі змісту позовної заяви представника позивача підставою позову є порушення прав позивача як споживача через наявність в кредитних договорах умови про можливість одностороннього збільшення банком процентної ставки, яка є несправедливою за думкою представника позивача. Однак, з умовами кредитних договорів позивач був ознайомлений при їх укладенні. При цьому в суді відсутні докази того, що позивач був проти таких умов і позивач отримав кредит на узгоджених умовах. Тому судом зроблено висновок, що в даному випадку на підставі вищенаведеного, до відносин сторін після укладення кредитних договорів не повинен застосовуватись Закон України «Про захист прав споживачів».

Посилання позивача про визнання недійсним п. 3 частини №1 обох Кредитних договорів, колегія суддів, вважає в даному випадку безпідставними, оскільки як вбачається з вищезазначених договорів сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватися Плаваюча процентна ставка, яка складається із перемінної частини та фіксованого відсотку - така ставка може змінюватися (збільшуватися чи зменшуватися) шляхом зміну розміру ставки FIDR.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач отримавши кредит на умовах сплати Плаваючої процентної ставки та підписавши Кредитні договори, висловив свою згоду на корегування Плаваючої процентної ставки, в порядку, передбаченому сторонами в Кредитних договорах, в залежності від вартості строкових депозитів фізичних осіб у валюті тотожній валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно визначено правовідносини між сторонами та належним чином застосовано норми матеріального права з урахуванням часу дії цих норм та відповідних подій.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2  та залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317  ЦПК України, колегія  суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

судді