Справа №1/0313/92/11 Головуючий у 1 інстанції Фазан О.З.
Провадження № 11/0390/35/2012 Доповідач Хлапук Л.І.
Категорія ч.2 ст. 121 КК України
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
м. Луцьк 20січня 2012 року
Колегія суддів судової плати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області
в складі : головуючої Хлапук Л.І.,
суддів: Міліщука Л.І., Борсука П.П.,
з участю прокурора Старчука В.М.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_14 .,
засудженої ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Ратнівського районного суду від 15 листопада 2011року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка та жителька АДРЕСА_1, з середньою освітою, одружена, утриманців не має, пенсіонерка, раніше несудима, -
засуджена за ч.2 ст. 121 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі .
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 15 листопада 2011 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 змінено з підписки про невиїзд на взяття під вартою.
ОСОБА_3 визнана винною в тім, що 05 серпня 2011 року біля 21.00 год. на власному подвір’ї в АДРЕСА_1, під час сварки побила ОСОБА_4 дерев’яною палицею, умисне заподіявши тій тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння черепа з забоєм головного мозку та крововиливами під його оболонку, речовину і шлуночки, що спричинили смерть даної потерпілої.
Захисник засудженої ОСОБА_1 не погоджуючись з кваліфікацією дій ОСОБА_3 та призначеним їй покаранням, в своїй апеляції на вирок посилається на неврахування судом того, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілій заподіяно засудженою при обороні від нападу. Вважає, що дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати, як необережне вбивство.
Просить змінити вирок перекваліфікувати дії засудженої на ст. 119 КК України. Врахувати, що ініціатором конфлікту була потерпіла, засуджена призналась і розкаялась у вчиненому, відшкодувала матеріальну шкоду від злочину, є пенсіонеркою, позитивно характеризуться, нагороджена "Медаллю материнства" та призначити їй покарання нижче нижчої межі, встановленої законом, і звільнити від його відбування з випробуванням.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в своїх запереченнях на апеляцію вказують на правильність кваліфікації дій засудженої судом та призначення їй покарання відповідно до вчиненого злочину.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засуджену та її захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.
Вчинення ОСОБА_3 злочину при вказаних у вироку обставинах стверджено зібраними по справі і дослідженими судом доказами.
Так, з показань засудженої вбачається, що, перебуваючи в неприязних стосунках з ОСОБА_4, ввечері 5 серпня 2011 року під час сварки на побутовому грунті вона побилась з даною потерпілою. У відповідь на нанесені тою 2 удари лозиною, двічі вдарила потерпілу дерев’яною палицею по руці та голові.
З показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 встановлено, що відразу після події вони бачили потерпілу з пораненням голови. Та заявила про її побиття ОСОБА_3 дерев’яною палицею в ході сварки.
З висновку судово-медичної експертизи встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала в результаті тяжких тілесних ушкодження у вигляді забою, крововиливів на правій верхній та нижній кінцівках, під мозкову оболонку, в речовину і шлуночки головного мозку, перелому кісток склепіння черепа та забою головного мозку, які виникли від дії тупого твердого предмету, в тім числі від ударів, нанесених дерев’яною палицею.
Суд вірно не взяв до уваги твердження засудженої про оборонний характер її дій, як такі, що суперечать зібраним доказам і дані з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Так, з показань самої ОСОБА_3 на досудовому слідстві, при відтворенні з нею обстановки і обставин події встановлено, що удари ОСОБА_4 вона наносила з помсти, вже після того, як потерпіла припинила її бити лозиною.
Аналогічні пояснення давала і своїй рідні після події, що ствердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11
Виходячи з вищевказаних доказів, суд прийшов до правильного висновку про те, що, наносячи дерев'яною палицею удар по голові ОСОБА_4, ОСОБА_3 усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, допускала заподіяння тій в їх результаті тяжких тілесних ушкоджень. Що стосується смерті потерпілої, то її настання засуджена хоча й не передбачала, однак повинна була і могла передбачити. Тому дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд відповідно до вимог ст. 50, ст.65 КК України врахував, що вчинений нею злочин є тяжким, скоєний він щодо особи похилого віку, що є обтяжуючою покарання обставиною.
Взято ним до уваги і особу засудженої, яка позитивно характеризується, народила та виховала 5 дітей, є пенсіонеркою, ряд пом’якшуючих обставин: розкаяння у скоєному, відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди. Тому й обрано ОСОБА_3 мінімальне, передбачене санкцією закону за вчинений нею злочин покарання.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування винесеного щодо даної засудженої вироку.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Ратнівського районного суду від 15 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 –без зміни.
Головуючий Хлапук Л.І.
Судді Борсук П.П.
Міліщук С.Л.