Справа № 22ц-5106/2007 Головуючий у 1 інстанції Хейло Я.В.
Категорія -41 Доповідач Ігнатова Л.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Краснощокової Н.С. , суддів: Ігнатової Л.Є., Маширо О.П. при секретарі Бондаренко Н.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства „Машзавод" м. Новогродівка на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Машзавод" м. Новогродівка про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -
встановив:
Закрите акціонерне товариство „Машзавод" м. Новогродівка звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 квітня 2007 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення з ЗАТ „Машзавод"м. Новогродівка на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 877, 60 грн., у відшкодування моральної шкоди - 300грн та судовий збір на користь держави у сумі 51 грн., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
Відповідач просить скасувати рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. При цьому посилається на те, що суд при ухваленні рішення не повністю з"ясував обставини, що мають значення для справи. А саме: суд прийняв рішення по стягненню моральної шкоди не маючи жодного доказу, який би підтверджував спричинення цієї шкоди. Більш того, вимоги позивачки в цій частині позовних вимог є необгрунтованими і недоведеними, відсутній причинний зв"язок між спричиненням моральної шкоди і затримкою розрахунку при звільненні. З позовної заяви виходить, що моральна шкода спричинена їй у зв"язку із звільненням по ст. 38 КЗпП України, а не у зв"язку із затримкою розрахунку при звільненні.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
При розгдяді цієї справи, судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2007 року позивачка ОСОБА_1.3вернулась до суду з зазначеним позовом до відповідача. Посилалсь на те, що знаходилась з відповідачем у трудових відносинах з 31.05.2005 року на підставі наказу № 83/п від 31.05.2005 року і працювала у відповідача комірником 2-го розряду відділу маркетінгу. За наказом № 222/п від 08.12.2006 року та запису у трудовій книжці, трудові відносини з нею були припинені 08.12.2006 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. В день звільнення відповідач не прозвів з нею повного розрахунку, оскільки не виплатив заробітну плату за грудень 2006 року, залишок заробітної плати за листопад 2006 року та компенсацію за невикористану відпустку. У зв"язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі та по компенсації за відпустку у розмірі 808, 79 грн. Зазначена сума заборгованості їй була виплачена лише 09.02.2007 року. У зв"язку з цим позивачка просила на підставі ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 921, 48 грн та у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн. В обгрунтування моральної шкоди позивачка в судовому засіданні посилаллсь на те, що несвоєчасна виплата заробітної плати завдала їй моральні страждання, оскільки вона залишилася без засобів до існування, була вимушена відмовляти собі та членам своєї родини у задоволенні необхідних життєвих та побутових потреб, оскільки залишилась без коштів у святкові дні.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд правильно прийшов до висновку, що оскільки позивачка була звільнена 08.12.2006 року, а заборгованість по заробітній платі була виплачена лише 09.02.2007 року то вимоги позивачки в частині стягання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обгрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню в розмірі 877, 60 грн. При цьому суд правильно провив розрахунок відповідно наданої довідки відповідача, згідно якої встановлено, що у січні 2007 року було 19 робочих днів, у лютому 2007 року - 6 робочіх днів, (так як позивачки після звільнення заборгованість по заробітній платі була виплачена 09.02.2007 року). Період затримки розрахунку з 08.12.2006 року по 09.02.2007 року складає 40 днів. А тому сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки ( 40 днів х 21, 94 грн.-середньоденна заробітна плата) становить 877, 60 грн. Цей висновок суду є правильним.
Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди з відповідача за несвоєчасну виплату заробітної плати, суд першої інстанції
правильно виходив із вимог ст. 237-1 КЗпП України. Вирішуючи ці позовні вимоги, суд прийшов до правильного висновку, що несвоєчасна виплата заробітної плати дійсно завдала позивачці моральних страждань, оскільки вона була вимушена докладати додаткових зусиль для утримання себе та своєї родини, а саме вимушена була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано сума заборгованості, характер спричинених моральних страждань позивачки, їх тривалість та вимушених змін у її житті, а також виходячи з принципу розумності і зваженості, тих наслідків, які мають місце у зв"язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати позивачки.
На думку апеляційного суду розмір зробленого судом морального відшкодування відповідає ступеню моральних страждань позивачки.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без зміни.
Доводи скарги, що з позовної заяви ОСОБА_1 виходить, що моральна шкода їй спричинена у зв"язку із звільненням по ст. 38 КЗпП України, а не у зв"язку із затримкою розрахунку при звільненні є безпідставними, оскільки в судовому засідання позивачка вточнила позовні вимоги в цій частині і це було досліджено і встановлено в суді першої інстанції, що позивачці моральна шкода спричинена саме у зв"язку із затримкою розрахунку при її звільненні.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановлене рішення є законним та обгрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підставдля її задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Машзавод" м. Новогродівка - відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 квітня
2007 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.