Справа №22-ц-6244/11Головуючий у І інстанціїСвінціцька О.П.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Кашперська
03.01.2012
УХВАЛА
Іменем України
27 грудня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Яворського М.А.,
суддів Кашперської Т.Ц., Іванової І.В.,
за участю секретаря Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арбат-Ленд», управління Держкомзему в Васильківському районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Застугнянська сільська рада Васильківського району Київської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов’язання вчинити дії,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_3 від 16.03.2010 року, кадастровий № 3221482801:01:002:0020. Позов мотивував тим, що він власником будинку АДРЕСА_1, згідно рішення Застугнянської сільської ради від 03.12.2009 року № 316 йому передана безкоштовно в приватну власність земельна ділянка пл. 0,15 га. по АДРЕСА_1, при виготовленні технічної документації на вказану земельну ділянку стало відомо, що відбулась накладка його земельної ділянки і земельної ділянки ОСОБА_3, в зв’язку з чим він не може отримати державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку. Вважає, що відповідачем ОСОБА_3 порушено межі його земельної ділянки, якою він користується понад 50 років, межі земельної ділянки ОСОБА_3 проходять по частині земельної ділянки, що належить йому і на якій знаходиться погріб, при виготовленні технічної документації на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_3 була допущена помилка і тому державний акт на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_3 слід визнати недійсним.
У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов’язання вчинити дії, посилаючись на те, що є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 на підставі державного акту від 16.03.2010 року, межі земельної ділянки встановлені в натурі, що стверджується відповідним актом, вказані межі і площа земельної ділянки відповідають плану забудови, його права як власника на належне користування своєю земельною ділянкою порушені ОСОБА_2 На підставі вищевикладеного просив зобов’язати ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, наданої йому у власність шляхом звільнення самовільно захопленої частини земельної ділянки ОСОБА_3 та перенести паркан до вказаної межі на визначену планом забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку відстань; заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, що порушують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 або створюють небезпеку порушення такого права.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3, шляхом відновлення меж земельної ділянки АДРЕСА_2 у відповідності до даних кадастрового плану та зовнішніх меж земельної ділянки, встановлених в державному акті на право власності на землю від 13.05.2010 року на ім’я ОСОБА_3, в іншій частині позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає даним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведено належних та обґрунтованих доказів порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_3, не наведено доказів наявності погребу, належності його позивачу та не наведено доказів на підтвердження того факту, що межа між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходить по погребу. Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив із того, що межа земельної ділянки ОСОБА_3 в частині, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_2, визначена державним актом на право приватної власності на землю та актом встановлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, доказів меж земельної ділянки ОСОБА_2 та документального підтвердження наявності права власності на нерухоме майно, що перебуває на межі або на земельній ділянці ОСОБА_3, немає.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони відповідають матеріалам справи і узгоджуються із вимогами закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно земельно-облікових документів за ОСОБА_2 з 1976 року рахується земельна ділянка пл. 0,15 га. для будівництва, обслуговування жилого будинку в АДРЕСА_1 на території Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, доказів щодо винесення меж даної земельної ділянки в натурі на місцевості не надано. Рішенням Застугнянської сільської ради від 03.12.2009 року № 316 земельна ділянка пл. 0,15 га. по АДРЕСА_1 передана ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність, державний акт на право власності на дану земельну ділянку не видавався.
Відповідач ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.1988 року. Рішенням виконавчого комітету Застугнянської сільської ради народних депутатів від 07.06.1996 року № 58 ОСОБА_3 надано дозвіл на перебудову даного будинку і зобов’язано не порушувати зовнішні межі присадибної ділянки, на підставі якого встановлено межі земельної ділянки, про що складено акт винесення в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника № 58 від 07.06.1996 року та складено план її забудови.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.02.2006 року встановлено, що ОСОБА_3 з 1988 року на підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу ім. Леніна від 20.04.1988 року користувався земельною ділянкою пл. 0,08 га., конфігурація якої встановлена актом винесення в натурі земельної ділянки та планом її забудови, складених на підставі рішення Застугнянської сільради від 07.06.1996 року № 58.
Рішенням Застугнянської сільської ради від 27.12.2000 року № 95 затверджено та передано ОСОБА_3 в приватну власність земельну ділянку пл. 0,101 га., на підставі якого виготовлений Державний акт про право приватної власності на землю від 12.04.2001 року. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.02.2006 року постановлено визнати нечинним рішення Застугнянської сільської ради від 27.12.2000 року № 95 про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації земельних ділянок у частині земельної ділянки ОСОБА_3 пл. 0,101 га. На виконання постанови суду Застугнянською сільською радою своїми рішеннями № 86-11-V від 27.04.2007 року і № 124-14-V від 16.10.2007 року скасовано попереднє рішення від 27.12.2000 року, погашено Державний акт на право власності на землю від 12.04.2001 року на ім’я ОСОБА_3 і надано дозвіл на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку пл. 0,0800 га., державний акт було виготовлено 16.03.2010 року.
На підставі наданих сторонами доказів суд першої інстанції встановив, що на земельну ділянку ОСОБА_3 є акт встановлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, план забудови земельної ділянки з визначенням її площі та розмірів, кадастровий план, тобто межі земельної ділянки ОСОБА_3 чітко визначені, натомість ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження визначення меж та площі належної йому земельної ділянки. Межа земельної ділянки ОСОБА_3 від точки В до точки Г, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2, визначена Державним актом на право приватної власності на землю та актом встановлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, доказів щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 та документального підтвердження наявності права власності на нерухоме майно, що перебуває на межі або на земельній ділянці ОСОБА_3 немає
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги, що до суду надано докази того, що при встановленні власності ОСОБА_3 на земельну ділянку перейшла його прибудинкова споруда - погріб, побудований у 1976 році, яким він із цього часу користується і який внесений до технічного паспорту на будинок. Дійсно, відповідно до технічного паспорту, наданого ОСОБА_2 на а. с. 249-253, значиться існування погребу, проте його місцезнаходження топографічно не визначено і з даного технічного паспорту неможливо встановити, що при виготовленні державного акту на ім’я ОСОБА_3 порушено право власності ОСОБА_2 Інших доказів на підтвердження порушення його права власності позивачем ОСОБА_2 не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 як фактичний власник земельної ділянки не давав згоди при виготовленні технічної документації, що є підставами для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, не спростовують висновків суду про відмову ОСОБА_2 в позові, оскільки позивачем ОСОБА_2 не доведено порушення ОСОБА_3 його права власності або права користування земельною ділянкою.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Яворський М.А.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Іванова І.В.