Справа № 22-ц-16/12Головуючий у 1-й інстанції Іванчук В.М.
Категорія - 32 Доповідач - Козак І.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Козака І.О.
суддів - Хоми М. В., Демковича Ю. Й.,
при секретарі - Танцюра О.В.
з участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, Української пожежно-страхової компанії на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Української пожежно-страхової компанії про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1Д звернулась в суд з позовом в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я. Змінивши позовні вимоги, просила стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Української пожежно-страхової компанії майнову та моральну шкоду, завдану їй ушкодженням здоров'я.
Заявлені вимоги позивачка мотивувала тим, що 23.01.2007 року біля 18 год. 40 хв. на автодорозі смт.Богородчани - с.Гута між населеними пунктами сДзвиняч - смт.Солотвино, Богородчанського району, ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки «Івеко-35»д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на її неповнолітню доньку, в результаті якого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми та садно в лобній ділянці зліва. 02.02.2007 року ОСОБА_3 на ім'я її матері - ОСОБА_4 була написана розписка про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яку вона понесе при лікуванні, але ні майнової, ні моральної шкоди їй не відшкодував. 26.01.2009 року слідчим СВ Богородчанського РВ УМВС України в Івано-Франківській області була винесена постанова про порушення кримінальної справи, яка 28.04.2009 року закрита за відсутністю у діях ОСОБА_3 складу злочину. 14.05.2007 року їй було встановлено право на отримання соціальної пенсії дітям-інвалідам, в зв'язку із чим пропонує стягувати з відповідачів шкоду із втратою її працездатності виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати щомісячно за період з
23.01.2007 року по 01.04.2011 року в сумі 32284 грн. В зв'язку з тим, що вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні просить стягнути з відповідачів солідарно 3071,19 грн. понесених витрат на придбання ліків. Крім того, дана подія завдала їй відчутної моральної шкоди, що виразилось у пережитих стражданнях і болі, переживанні за сім'ю, яка через неї опинилась в скрутному становищі, стресу, який вона пережила. Завдану моральну шкоду оцінила в сумі 50000 грн. Також, в зв»язку із зверненням до суду та отриманням юридичної допомоги, що потребувало додаткових витрат, просила стягнути з відповідачів солідарно 5000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Монастириського районного суду від 21.10.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3071 грн. 19 коп. майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з Української пожежно–страхової компанії в користь ОСОБА_1 51000 грн. за шкоду, заподіяну здоров»ю потерпілої.
В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
На вказане рішення суду ОСОБА_1, ПАТ «Українська пожежно–страхова компанія»та ОСОБА_2 подано апеляційні скарги.
У своїй скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині відмови у решті її позовних вимог, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив у стягненні в її користь шкоди, пов»язаної із втратою працездатності за період з 23.01.2007 року по 01.04.2011 року в сумі 32284 грн., моральної шкоди в розмірі 50000 грн., та у стягненні щомісячно до відновлення працездатності шкоди, пов»язаної із втратою працездатності. Також вважає безпідставною відмову у стягненні витрат, понесених за надання юридичної допомоги.
ПАТ Українська пожежно–страхова компанія просить скасувати рішення суду, що стосується стягнення з ПАТ 51000 грн., посилаючись на те, що суд без жодних розрахунків та мотивів стягнув з них 51000 грн. Крім того, апелянт вважає, що так як вини у скоєнні ДТП водія застрахованого автомобіля немає, то страховий випадок не настав, а отже, компанія не повинна відшкодовувати потерпілій жодної шкоди.
Апелянт ОСОБА_2 також просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким відмовити в позові до нього, посилаючись на те, що під час скоєння ДТП водій ОСОБА_3 не виконував трудових обов»язків, а тому відшкодування спричиненої шкоди повинен нести водій, а не власник транспортного засобу.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають до задоволення, а апеляційна скарга ПАТ «Українська пожежно –страхова компанія»підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Як встановлено судом 23.01.2007 року близько 18 год. 40 хв. Водій ОСОБА_5, керуючи мікроавтобусом марки «Івеко 35 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за громадянином ОСОБА_2, рухаючись ділянкою автодороги Богородчани –Гута в напрямку смт.Богородчани між
населеними пунктами Дзвиняч та Солотвино Богородчанського району Івано –Франківської області в темну пору доби та в умовах снігопаду здійснив наїзд на пішохода - неповнолітню ОСОБА_1, в результаті чого остання отримала тяжке тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно –мозкової травми із забоєм головного мозку тяжкого ступеня, крововиливами під оболонки та в шлуночки головного мозку та садно в лобній ділянці зліва.
По даному факту ДТП 26.01.2009 року слідчим СВ Богородчанського РВ УМВС України в Івано –Франківській області було порушено кримінальну справу, яка 28.04.2009 року закрита за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину.
Суд прийшов до правильного висновку, що ці факти свідчать про існування причинного зв»язку між дорожньо – транспортною пригодою і ушкодженням здоров»я позивачки, що потягло спричинення їй матеріальної та моральної шкоди.
Разом з тим колегія не погоджується з іншими висновками суду, оскільки вони зроблені без належного встановлення дійсних обставин справи, належної оцінки зібраних по справі доказів.
Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь –які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ст.58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
ч.1 ст.60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Стягуючи з ОСОБА_2 майнову та моральну шкоду, суд виходив з того, що ОСОБА_2 є власником джерела підвищеної небезпеки, а ОСОБА_3 перебував з ним в трудових відносинах і під час вчинення ДТП виконував трудові обов»язки.
Колегія не погоджується з таким висновком суду.
ч.1 ст.1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 працював в приватного підприємця ОСОБА_2 водієм мікроавтобуса «Івеко- 35 Е»держномер НОМЕР_1. В його трудові обов»язки входило здійснення перевезення пасажирів по маршруту Богородчани –Івано-Франківськ згідно із затвердженим розкладом руху.
Відповідно до розкладу руху автобусів, чинного на момент ДТП, на маршруті Богородчани- Івано –Франківськ, час відправлення останнього рейсу із автостанції Богородчани в напрямку автостанції з Івано –Франківська –17 год. 05 хв. ДТП сталося 23.01.2007 року близько 18 год. 40 хв на ділянці автодороги Богородчани –Гута між населеними пунктами Дзвиняч та Солотвино Богородчанського району і схема маршруту Богородчани –Івано –Франківськ проходить в протилежному від місця ДТП напрямку.
Крім того, як вбачається із журналу проходження медичного огляду, в якому відсутні записи про проходження в цей день ОСОБА_7 медичного огляду, останній в день ДТП не виконував трудових обов»язків.
Про це стверджує і довідка ГО «Івано- Франківська асоціація приватних перевізників»№11 від 10.01.2012 року.
ОСОБА_7 та його представник стверджували в судовому засіданні, що на час ДТП він був при виконанні трудових обов”язків, оскільки їхав у с.Дзвиняч Богородчанського району, де мав намір ремонтувати автомобіль у автомеханіка ОСОБА_8, з яким у них була про це домовленість.
Однак, як вбачається із заяви ОСОБА_8 ні до 23.01.2007 року, ні в цей день жодних домовленостей між ним і ОСОБА_3 щодо ремонту автомобіля у них не було і 23.01.2007 року близько 18 год. 40 хв. він вже не працював і не чекав жодних клієнтів, а ремонтні роботи він проводить лише за попередньою домовленістю.
Крім вищенаведеного, колегія вважає, що про те, що на час ДТП ОСОБА_5 не знаходився при виконанні трудових обов”язків, а керував автомобілем у власних цілях, свідчить і довіреність на вказаний автомобіль, видана ОСОБА_2 на ім”я ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_3 мав право на власний розсуд керувати цим автомобілем, визначати його місце стоянки та здійснювати будь –які дії щодо його експлуатації.
Тобто ОСОБА_3 виконував трудові обов”язки лише тоді, коли займався перевезенням пасажирів по визначеному маршруту і відповідно до затвердженого графіку. В інших випадках він керував автомобілем як володілець джерела підвищеної небезпеки.
При таких обставинах відповідальність за шкоду заподіяну потерпілій ОСОБА_1 буде нести не ОСОБА_2, як власник джерела підвищеної небезпеки, а ОСОБА_3, - як його володілець
На час споєння ДТП транспортний засіб «Івеко –35 Е»д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований згідно полісу № ВВ/0014421 обов”язкового страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого приватним акціонерним товариством „Українська пожежно –страхова компанія”, який діяв з 29.07.2006 року по 28.07.2007 року.
Відповідно до ст.22 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі Закон України «Про ОСЦПВВНТЗ») при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров”ю, майну третьої особи.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1.2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного Кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше, ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо –транспортної пригоди.
Згідно п.9.3 ст.9 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ»обов”язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров”ю потерпілих, становить 51000 грн. на одного потерпілого.
Районний суд, пославшись на вказані вимоги Закону, стягнув 51000 грн. з ПАТ «Українська пожежно –страхова компанія».
Однак жодних розрахунків щодо вказаної суми чи доказів щодо неї судом не наведено. Тому в цій частині рішення суду також підлягає до скасування.
Не може колегія погодитись з висновком суду, який підтримує і представник ПАТ «Українська пожежно –страхова компанія», що так як дорожньо –транспортна пригода сталась не з вини водія ОСОБА_3, а з вини самої потерпілої, то не будуть підлягати задоволенню і вимоги потерпілої –позивачки ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, пов”язаної із втратою нею працездатності, оскільки такий висновок не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
У зв”язку із вищенаведеним колегія вважає, що рішення суду слід скасувати і постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачки.
Відповідно до вимог ст.1187 ч.5 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
П.2 даної статті передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так як доказів, що ДТП сталося внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілої не було представлено суду, то відповідно до вищевказаних вимог закону шкоду повинен відшкодовувати водій ОСОБА_3
Однак, так як автомобіль було застраховано відповідно до вимог Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», то шкода буде відшкодовуватись і ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Посилання представника ПАТ на те, що так як відсутня вина водія, то і не настав відповідно до ст.6 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ” страховий випадок, не заслуговує на увагу, так як воно спростовується вищенаведеними вимогами як цієї норми, так і ст.1187 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок ДТП, що мала місце 23.01.2007 року, позивачка ОСОБА_1 зазнала тяжких тілесних ушкоджень та визнана дитиною –інвалідом. Це підтверджується медичними довідками та посвідченням НОМЕР_2 від 18.10.2008 року.
Майнова шкода, понесена нею при лікуванні становить 3071 грн.19 коп., що підтверджується матеріалами справи (квитанції та чеки на придбання ліків).
Оскільки дана сума не є відповідно до ст.28 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ»шкодою, що заподіяна майну, тому вона відшкодовується не страховою компанією, а особою, яка спричинила шкоду, тобто ОСОБА_3
У зв”язку з тим, що позивачка через отримані травми під час ДТП довгий час перебувала на спеціальному лікуванні, стала інвалідом, не може самостійно пересуватись, втратила частину зору і слуху, через що в неї повністю змінився її спосіб життя, вона стала непрацездатною особою. Все це завдає їй болю та страждань. Колегія вважає, що визначена позивачкою в позовній заяві моральна шкода в розмірі 50000 грн. підлягає до задоволення в повному розмірі.
Так як п.22.3 ст.22 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ»передбачений 5 –відсотковий ліміт відповідальності на відшкодування моральної шкоди, то 2550 грн. слід стягнути зі страховика, а решту 47450 грн. –з відповідача ОСОБА_3
Крім того, зі страховика відповідно до ст.26 вищевказаного Закону стягується і страхове відшкодування, пов”язане із стійкою втратою працездатності.
Згідно ч.1 ст.1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров”я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов”язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.
Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем –вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов”язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов”язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.
Згідно ч.4 ст.1199 ЦК України, якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров”я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно ст.76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлено розмір мінімальної заробітної плати:
- з 1.01.2007 року –400 грн. на місяць;
- з 1.04.2007 року –420 грн.;
- з 1.07.2007 року –440;
- з 1.10.2007 року –460 грн.
Згідно ст.59 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»встановлено розмір мінімальної заробітної плати:
- з 1.01.2008 року –515 грн.;
- з 1.04.2008 року –525 грн.;
- з 1.10.2008 року –545 грн.;
- з 1.12.2008 року –605 грн. на місяць.
Згідно ст.55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»встановлено розмір мінімальної заробітної плати:
- з 1.01.2009 року –605 грн.;
- з 1.04.2009 року –625 грн.;
- з 1.07.2009 року –630 грн.;
- з 1.10.2009 року –650 грн.;
- з 1.12.2009 року –669 грн. на місяць.
Згідно ст.53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»встановлено розмір мінімальної заробітної плати:
- з 1.01.2010 року –869 грн.;
- з 1.04.2010 року –884 грн.;
- з 1.07.2010 року –888 грн.;
- з 1.10.2010 року –907 грн.;
- з 1.12.2010 року –922 грн. на місяць.
Згідно ст.22 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»встановлено розмір мінімальної заробітної плати:
- з 1.01.2011 року –941 грн.;
- з 1.04.2011 року –960 грн.;
- з 1.10.2011 року –985 грн.;
- з 1.12.2011 року –1004 грн. на місяць.
Завдана позивачці шкода, пов”язана із втратою працездатності, буде становити:
- За період з 23.01.2007 року по 1.01.2008 року –4863 грн. (січень –103 грн.), (лютий, березень - 800 грн.), (квітень, травень, червень –1260 грн.), (липень, серпень, вересень -1320 грн), (жовтень, листопад, грудень –1380 грн.).
- За період з 1.01.2008 року по 1.01.2009 року –6390 грн: (січень, лютий, березень –1545 грн.), (квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень –3150 грн.), (жовтень, листопад –1090 грн.), (грудень –605 грн.).
- За період з 1.01.2009 року по 1.01.2010 року –7549 грн. (січень, лютий, березень -1815 грн.), (квітень, травень, червень –1875 грн.), (липень, серпень, вересень –1890 грн.), (жовтень, листопад –1300 грн.), (грудень –669 грн.).
- За період з 1.01.2010 року по 1.01.2011 року –10659 грн. (січень, лютий, березень –2607 грн.), (квітень, травень, червень –2652 грн.), (липень, серпень, вересень – 2664 грн.), (жовтень, листопад –1814 грн.), (грудень –922 грн.).
- За період з 1.01.2011 року по 1.04.2011 року –2823 грн. (січень, лютий, березень).
Всього шкода завдана позивачці у зв”язку із втратою працездатності за період з 23.01.2007 року по 1.04.2011 року буде становити 32284 грн.
Крім того, відповідно до п.26.2 ст.26 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ»зі страховика - ПАТ «Українська пожежно –страхова компанія»в користь ОСОБА_1 слід стягувати страхове відшкодування за шкоду, пов”язану із стійкою втратою працездатності не рідше одного разу на місяць до відновлення її працездатності, починаючи з 1.04.2011 року в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
У стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити, так як позивачкою не представлено жодних доказів про понесення нею таких витрат.
З ОСОБА_3 та ПАТ „Українська пожежно –страхова компанія” слід стягнути в користь держави судовий збір, виходячи із сум, що стягнуті з них в користь позивачки.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Апеляційну скаргу ПАТ Українська пожежно – страхова компанія задовольнити частково.
Рішення Монастириського районного суду від 21 жовтня 2011 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_9 задовольнити частково.
Стягнути в користь ОСОБА_1 з ПАТ Українська пожежно –страхова компанія 32284 грн. – шкоду, пов”язану із втратою працездатності за період з 23.01.2007 року по 1.04.2011 року; 2550 грн. –відшкодування моральної шкоди;
- з ОСОБА_3 –47450 грн. відшкодування моральної шкоди, 3071,19 грн. матеріальної шкоди.
Стягнути в користь ОСОБА_1 з ПАТ Українська пожежно страхова компанія щомісячно, починаючи з 1.04.2011 року, шкоду пов”язану із втратою працездатності до відновлення її працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.
У стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. відмовити.
Стягнути в користь держави судовий збір:
- з ПАТ «Українська пожежно –страхова компанія»–897,44 грн.
- з ОСОБА_3 –429,20 грн.
У стягенні з ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.О. Козак