Справа №22-ц-5591/11Головуючий у І інстанціїМедвідь Н.О.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Волохов
26.01.2012
УХВАЛА
Іменем України
24 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Волохова Л.А.,
Суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі: Лопатюк В.Ю.,
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво –Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку.
в с т а н о в и л а :
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила ухвалити рішення, яким визнати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, що розташована у Києво - Святошинському районі Київської області, Княжицька сільська рада, ОК «Княжич», загальною площею 0,1195 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер - 322483600:04:011:0058.
Рішенням Києво –Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, мотивуючи тим, що суд допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі” зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2010 року, між позивачем та відповідачем укладено договір позики, у відповідності до якого, позивач передав , а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 812 000 тисяч гривень та зобов'язався їх повернути на визначених договором позики умовах.
Згідно пункту 2 Договору позики, грошові кошти у сумі 812 000 тисяч гривень, що є предметом Договору позики, передані готівкою відповідачу повністю до підписання договору позики.
Пунктом 3 Договору позики передбачено, відповідач зобов'язаний повернути суму грошей у гривнях, еквівалентну 100 000 доларів США 00 центів з офіційним обмінним курсом продажу долару США в АТ «ОТП Банк»на день платежу до 01 лютого 2011 року.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплати гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором позики сторонами було укладено Договір іпотеки від 01 лютого 2010 року, предметом якого є земельна ділянка, що належить відповідачу на праві приватної власності на підставі Державного акту про права власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 422065 від 21 травня 2008 року, загальною площею 0,1195 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер -322483600:04:011:0058.
Згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на пре іпотеки.
Однак, відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 373 ЗК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Також згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності земельні ділянки на підставі : придбання за договором купівлі-продаж , дарування, ренти іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель держаної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніш надані користуванні, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості ) належної їм земельної частки (паю).
Крім цього згідно діючому законодавству власник земельної ділянки може передавати її в заставу , але згідно ст. 133 ч. 4 ЗК України заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них можуть бути лише банки.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які б вказували на правові підстави для визнання за позивачкою право власності на земельну ділянку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_2, суд належним чином оцінив докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про не необґрунтованість та недоведеність вимог позивачки оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст. 57-59 ЦПК України .
Згідно з статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи при цьому також те, що позивач не надав суду належних, допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підстави скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу і та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 213, 307, 308, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво –Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Л.А. Волохов
Судді: ____________ Я.С. Мельника
Ю.О. Матвієнко