Справа № 22-2025 / 2007 р. Головуючий у 1 інстанції Пустовіт З.П.
Суддя-доповідач : Краснокутська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 04 » липня 2007 р. м. Запоріжжя
Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від «16 » березня 2007 р. по справі за позовом : ОСОБА_1
до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи:
приватний нотаріус ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11, орган опіки і піклування виконкому Бердянської
міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу та його розірвання;
ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13 , орган опіки і піклування виконкому Бердянської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та його розірвання; ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_14, орган опіки і піклування виконкому Бердянської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу та його розірвання; ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, риболовецького колективного підприємства „Маяк", треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_9, приватний нотаріус ОСОБА_15, Бердянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_16, про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, про розірвання договорів купівлі-продажу; ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, риболовецького колективного підприємства „Маяк", треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_17, приватний нотаріус ОСОБА_9, Бердянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_11, ОСОБА_18 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним внесення змін до договору купівлі-продажу, про визнання права власності на 1/3 частину квартири; ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, риболовецького колективного підприємства „Маяк", треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_17, приватний нотаріус ОСОБА_9, Бердянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_16, про поновлення строку позовної давності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання договору частково недійсним, внесення змін до договору купівлі-продажу, визнання права власності на 1/3 частину квартири; За зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_11; ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_16; ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_19; ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, треті особи: відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Бердянського MB УМВС, орган опіки і піклування Бердянського міськвиконкому про усунення перешкод в здійсненні права власності на житловий будинок, захисту прав власності та виселення.
ВСТАНОВИЛА:
05.08.2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_8, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_2, приватний нотаріус ОСОБА_9 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання його недійсним. В позові зазначала, що 29.12.2003 року разом із іншими власниками будинку вона уклала з відповідачами договір купівлі-продажу квартири №1, яка належала їй на праві приватної власності, і складала 1/4 частку в спільній частковій власності в будинку АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 В даній квартирі вона мешкала разом зі своєю донькою ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була проти продажу квартири. Дозволу на продаж квартири опікунська рада не давала. Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу ущемляє особисті та майнові права неповнолітньої дитини та на те , що договір був укладений через збіг тяжких обставин у зв'язку з необхідністю проведення дочці операції, просила визнати договір купівлі-продажу квартири жилого будинку АДРЕСА_1 від 29.12.2003 року недійсним та розірвати вказаний договір.
11.08.2004 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_1, приватний нотаріус ОСОБА_9 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання його недійсним. В позові зазначала, що за договором купівлі-продажу від 29 червня 1994 року у риболовецького колективного підприємства «Маяк» вона купила квартиру №4 будинку АДРЕСА_1. У спірній квартирі проживає вона та її сім'я, яка складається з чотирьох осіб: сина, дочки, онука ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2. її син хворіє з 9 грудня 2001 року, перебуває на обліку в лікаря -невропатолога, є інвалідом першої групи, вимагає стороннього догляду. 29.12.2003 року між нею та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири. Посилаючись на те, що відповідачі не в повному обсязі виконали зобов'язання щодо оплати квартири за договором та на те, що з нею не було укладено окремого договору, угоду вчинено без згоди сина і дочки з неповнолітньою дитиною, укладенню договору купівлі-продажу сприяли тяжкі життєві обставини, пов'язані з необхідністю лікувати сина, просила суд визвати недійсним договір купівлі-продажу квартири жилого будинку АДРЕСА_1 від 29.12.2003 року та розірвати вказаний договір.
11.08.2004 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_8, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_1, приватний нотаріус ОСОБА_9 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання його недійсним. В позові зазначав, що 29 грудня 2003 року його дружина ОСОБА_10 уклала договір купівлі-продажу належної їм квартири №3 будинку АДРЕСА_1. В час укладення договору купівлі-продажу він перебував на лікуванні в психоневрологічному відділенні диспансеру м. Бердянська. Його привезли до нотаріуса для оформлення документів, він підписував документи, однак не розумів, про яку угоду йдеться мова, тому що перебував у хворобливому стані від впливу лікарських засобів. Тільки після видужання він довідався, що дружина продала квартиру, що була їх спільною власністю. Посилаючись на ці обставини, просив визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 29.12.2003 року недійсним і розірвати його.
11.08.2004 року ОСОБА_33вернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_8, заінтересовані особи: ОСОБА_1., ОСОБА_20, ОСОБА_2, приватний нотаріус ОСОБА_9 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання його недійсним. В позові зазначала, що 29.12.2003 року вона уклала договір купівлі-продажу квартири №2 будинку АДРЕСА_1. Вартість квартири за договором купівлі-продажу повинна була становити 9000 доларів США, що еквівалентно 47700 грн., а фактично в договорі було зазначено суму 31000 грн., що еквівалентно 6000 доларів США. До укладення договору відповідачі передали їй тільки 2500 грн. Повний розрахунок до теперішнього часу не проведений. Відповідачі та їх представник ОСОБА_22 використали її важке становище, ввели її в оману, обіцяючи виплатити гроші за квартиру до 7-8 січня 2004 року, однак обіцянок не виконали. В результаті чого вона не змогла купити квартиру зайнятися своїм лікуванням. Вона підписала договір, не читаючи його, тому що в неї підвищений тиск і їй не можна хвилюватися. Посилаючись на ці обставини, просила визнати договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 недійсним і розірвати його.
22.05.2006 року ОСОБА_33вернулась до суду з додатковим позовом до
ОСОБА_7 , ОСОБА_8, РКП «Маяк», яке в 1994 році, в порушення пункту 9 «Положення про продаж громадянам в приватну власність квартир в будинках державного та громадського жилого фонду, їх утримання і ремонт», без письмової
згоди всіх мешкаючих з нею членів сім'ї, продало їй квартиру №2 будинку АДРЕСА_1.
15.06.06р. ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 РКП «Маяк», зацікавлені особи: ОСОБА_1, ОСОБА_10 ОСОБА_2, нотаріус ОСОБА_9, в якому, посилаючись на ті ж самі обставини, просила поновити строк позовної давності, визнати договір купівлі-продажу квартири №2 будинку АДРЕСА_1 від 29.06.1994 року, укладений між нею та РКП «Маяк», недійсним, як укладений з порушенням чинного законодавства, розірвати його, визнати договір купівлі-продажу від 29.12.2003 року недійсним та розірвати його.
Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в грудні 2004 року звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про спонукання до виконання умов договору, в якому зазначали, що між ними та відповідачами 29.12.2003 року було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. Відповідно до ст. 8 вказаного договору відповідачі зобов'язались не пізніше 15 серпня 2004 року звільнити жилий будинок, знятися та зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих в жилому будинку осіб за умови повного розрахунку за жилий будинок. Статтею 3 договору передбачений порядок сплати вартості будинку: повна вартість становить 127200 гр., при цьому 71000 грн. покупці передали продавцям, а продавці прийняли до підписання договору, а інші 56200 грн. представник покупця зобов'язався виплатити, а продавці прийняти до 15.08.2004 року. Позивачами виконані умови договору щодо оплати вартості жилого будинку, проте вони не можуть користуватися власністю через односторонню відмову відповідачів від виконання умов договору. Посилаючись на ці обставини, позивачі просили суд зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_1. ОСОБА_3 виконати умови договору купівлі-продажу від 29.12.2003 року: звільнити житловий будинок АДРЕСА_1 з усіма особами, які з ними мешкають, знявшись та знявши з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих в жилому будинку осіб.
В травні 2006 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в порядку ст. 31 ЦПК України , звернулись до суду з уточненим зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 ОСОБА_11; ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_16 ; ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_19; ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, треті особи: відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Бердянського MB УМВС, орган опіки і піклування Бердянського міськвиконкому про усунення перешкод в здійсненні права власності на житловий будинок, захисту прав власності та виселення. В позові зазначали, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності в рівних частках, по 1/4 кожному, співвласникам ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_2, частки кожного були виділені в натурі. В квартирі №1 по АДРЕСА_1, крім ОСОБА_1, проживає та зареєстрована її неповнолітня дочка, ОСОБА_18, 1989 року народження, а також проживають без реєстраційного обліку її сини ОСОБА_23 т»і ОСОБА_11 В квартирі №2 цього ж будинку проживають та зареєстровані ОСОБА_3 та її сини ОСОБА_6 та ОСОБА_16 В квартирі №3 проживають і зареєстровані ОСОБА_10, ОСОБА_14, неповнолітній ОСОБА_24, 2005 року народження, а також проживають без реєстраційного обліку ОСОБА_19 та її дочка ОСОБА_25, 1996 року народження. В квартирі №4 буд. АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_26 з неповнолітніми ОСОБА_27, 1997р.н. та ОСОБА_28, 2005 року народження. 29.12.2003 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з одного боку та співвласниками ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_1,
ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1. Будинок, згідно договору, було придбано за 127200 грн., що на той час було еквівалентно 24000 доларам США. У зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу оформлявся в розстрочку, в момент його підписання продавцям було передано 71000 грн., залишок суми 56200 грн. повинен був сплачений в строк до 15.08.2004 року. В серпні 2004 року відповідачі відмовились отримувати залишок суми 56200 грн., мотивуючи тим, що передумали продавати будинок, у зв'язку з чим зазначена сума була направлена відповідачам поштовими переказами, але вони знов відмовились її отримувати. З моменту державної реєстрації 10.03.2004 року у них виникло право власності на придбаний за договором будинок, проте відповідачі відмовляються звільнити будинок і продовжують проживати в ньому до теперішнього часу, створюючи перешкоди в користуванні будинком, який необхідний для мешкання їх сім'ї. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 просили усунути перешкоди в здійсненні ними права користування і розпорядження жилим будинком АДРЕСА_1, виселивши відповідачів разом з особами, які з ними проживають, без надання іншого житлового приміщення, та зобов'язати ВПРФО Бердянського MB УМВС України зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб.
В квітні 2005 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7„ ОСОБА_8, РКП «Маяк», заінтересовані особи приватний нотаріус ОСОБА_9, приватний нотаріус ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_18 про визнання права власності на квартиру та розірвання договору купівлі-продажу. В позові зазначав, що його мати ОСОБА_1 28.08.2002 року купила у РКП «Маяк» квартиру №1 будинку АДРЕСА_1. Вказана квартира є спільною власністю, оскільки була придбана за спільні кошти. Крім цього, він не давав згоди на продаж квартири. Тому, посилаючись на ці обставини, просив суд визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири №1 будинку АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2003 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7
В липні 2005 року ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги до ОСОБА_1,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8„ заінтересовані особи РКП «Маяк», приватний нотаріус ОСОБА_9, приватний нотаріус ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_18 та просив суд визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири №1 будинку АДРЕСА_1, внести зміни до договору купівлі-продажу 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 від 28.08.2002 року, укладеного між ОСОБА_1 та РКП «Маяк», вказавши його в якості покупця разом з ОСОБА_1, визнати договір від 28.08.2002 року недійсним в 1/3 частині та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2003 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_29 і ОСОБА_7 як такий, що укладений без його згоди з порушенням вимог закону.
В квітні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8, РКП «Маяк», заінтересовані особи: приватний нотаріус ОСОБА_17, приватний нотаріус ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_16 про визнання права власності на квартиру та розірвання договору купівлі-продажу. В позові зазначав, що 29.06.1994 року його мати ОСОБА_3 придбала у РКП «Маяк» квартиру №2 будинку АДРЕСА_1. Квартира була надана на сім'ю із трьох осіб. Вказану квартиру він вважає спільною власністю, оскільки він брав участь у її покупці. Згоди на продаж квартири не давав. Посилаючись на ці обставини, просив суд поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання права власності, визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири №2
будинку АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2003 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7
В липні 2005 року ОСОБА_6 уточнив свої позовні вимоги до ОСОБА_3, ОСОБА_7 , ОСОБА_8, заінтересовані особи РКП «Маяк», приватний нотаріус ОСОБА_17, приватний нотаріус ОСОБА_9, ОСОБА_16 та просив суд визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири №2 будинку АДРЕСА_1, внести зміни в договір купівлі-продажу 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 від 29.12.1994 року, укладеного між ОСОБА_3 та РКП «Маяк», вказавши його в якості покупця разом з ОСОБА_3, визнати договір недійсним в 1/3 частині та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2003 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як такий, що укладений без його згоди та з порушенням вимог закону.
В червні 2006 року ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги до ОСОБА_7 , ОСОБА_8, РКП «Маяк», заінтересовані особи: приватний нотаріус ОСОБА_17, приватний нотаріус ОСОБА_9, зав. Бердянською державною нотаріальною конторою Мягченко С. Г., ОСОБА_3, ОСОБА_16 та просив поновити строк позовної давності для розгляду вимог про визнання права власності на квартиру, пропущений з поважних причин, визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири №2 будинку АДРЕСА_1, внести зміни в договір купівлі-продажу 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 від 29.06.1994 року, укладений між ОСОБА_3 та РКП «Маяк», вказавши його в якості покупця разом з ОСОБА_3, визнавши договір недійсним в частині 1/3 власності квартири № 1 по АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2003 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 як такий, що вчинений без його згоди з порушенням вимог закону.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 березня 2007 року в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_6, про оспорювання договорів відмовлено. Позов ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задоволено . ОСОБА_1, ОСОБА_23., ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_2 зобов"язані усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 права користування і розпорядження спірним жилим будинком, виселитися і знятись з реєстрації разом із іншими особами, зареєстрованими у будинку.
На відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Бердянського міського відділу УМВС України в Запорізькій області покладений обов'язок зняти з обліку зареєстрованих у спірному будинку осіб.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2„ ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять рішення суду першої інстанції скасувати як таке , що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд .
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників процесу, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволенню не підлягають з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що 29.06.1994 року РКП „Маяк" продало , а ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_10, а 28.08.2002 року і ОСОБА_1 купили кожна по 1/4 частці житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договорами купівлі-продажу, посвідченими нотаріально, (т.1, а.с. 16-17, 35-36, 50-51, 121), витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно(т.1 а.с. 9).
Із договору купівлі - продажу від 29.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9, видно , що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_2 продали , а ОСОБА_7 , ОСОБА_8 купили в рівних частках житловий будинок АДРЕСА_1 області за 127200 гривеньОО коп., із яких 71000гривень представник покупця передав продавцям, а продавці прийняли від нього до підписання договору ., а за залишком суми продажу - 56200гривень сторони домовились здійснити остаточний розрахунок до 15 серпня 2004 року, про що зазначено у договорі купівлі-продажу. Відповідно до п.8 договору продавці зобов'язались звільнити житловий будинок , знятися і зняти з реєстраційного обліку в паспортному відділенні всіх зареєстрованих у житловому будинку осіб не пізніше 15 серпня 2004 року за умови повного розрахунку покупцями за житловий будинок.(т.1 а.с. 18-19).
Згідно до вимог ст. 71 ЦК України 1963 року , який діяв на час спірних правовідносин за договорами купівлі- продажу часток у будинкуАДРЕСА_1 від 29.06.1994року, загальний строк для захисту права за позовом особи , право якої порушено(позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно до вимог ст. 80 ЦК України 1963 року сплив строку позовної давності до пред"явленого позову є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оспорюючи договори купівлі-продажу від 1994 року і 2002 року і зазначаючи, що частки у будинку купувались спільно членами сімей ОСОБА_3-ОСОБА_6 і ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , які нібито надавали кошти на придбання будинку , проте оформлені договори були на ОСОБА_3 і ОСОБА_1 по 1/4 частці, позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, . не надали суду доказів про те, що вони з поважних причин не звернулись до суду з позовами про оспорювання цих договорів у встановлений законом строк. Твердження про те, що ОСОБА_6 не знав про укладання такого договору, є неспроможними і спростовуються його ж поясненнями про те , що він надавав для цього гроші. ОСОБА_3 ж сама укладала оспорювану угоду .Тому суд першої інстанції законно і обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо оспорювання зазначеного договору і визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/3 частки квартир №2 у спірному будинку. Щодо оспорювання договору купівлі - продажу укладеного між ОСОБА_1і РКП „Маяк „ 28.08.2002 року суд першої інстанції зробив правильні висновки про те , що ОСОБА_1 купила 1/4 частку у спірному будинкуАДРЕСА_1 не в порядку приватизації, оскільки будинок належав колективному підприємству і був колективною власністю на підставі рішення виконкому Бердянської міської ради народних депутатів №71 і проданий за рішенням загальних зборів на підставі Статуту підприємствадому немає підстав вважати , що були порушені права членів сім"ї ОСОБА_1
До того ж ОСОБА_5 не надав доказів про те , що брав участь у придбанні разом із ОСОБА_1 1/4 частки будинку.
Згідно до вимог ст. 10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оспорюючи договір купівлі - продажу будинку від 29.12.2003 року, позивачі посилались як на підставу своїх вимог на те, що він укладений всупереч вимогам закону, зокрема, без згоди органів опіки і піклування, на те , що укладений був внаслідок збігу тяжких обставин, а також на те , що відповідачі не виконали умов договору, не сплативши продавцям всю суму за договором.
Між тим законом , зокрема, Законом „Про охорону дитинства „ від 26.04.2001 року , який діяв на час укладання оспорюваної угоди купівлі-продажу від 29.12.2003року .
Інструкцією „Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України „ від 14.06.1994 року , не передбачалось погодження органів опіки і піклування на продаж будинку , де немає співвласників дітей.
Оскільки в коло співвласників за оспорюваним договором діти не входили, то немає підстав вважати , що при укладанні цього договору були порушені права неповнолітніх членів сім"ї власників, про що також зазначив орган опіки і піклування і його представник у судовому засіданні.
Згідно до вимог ч.1 ст. 57 ЦК України 1963 року угода , укладена внаслідок обману, насилля, погрози , навмисної угоди представника однієї сторони з іншою стороною, а також угода , яку громадянин був вимушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин , може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної або суспільної організації.
Із договору купівлі- продажу вбачається , що будинок проданий за 127200 гривень, з яких 71 тисячу гривень представник покупців передав продавцям , а продавці прийняли від нього до підписання договору, а решта частина в сумі 56200 гривень буде передана продавцям до 15 серпня 2004року.
Із набутих по справі доказів вбачається , що ОСОБА_1 уклала угоду на умовах, які не можуть вважатися вкрай невигідними для неї, оскільки , як сама пояснила в судовому засіданні, отримала по угоді 8 500 гривень, після чого купила іншу квартиру у м. Бердянську .До того ж , як пояснювали сторони у судовому засіданні, залишок суми за договором покупці намагались їй сплатити, як і іншим продавцям, проте вона від отримання грошей відмовилась.
Доказами також підтверджується отримання ОСОБА_2 від покупців 7800 гривень, а також те , що від отримання іншої частини грошей вона відмовилась тому, що передумала продавати будинок , що підтвердила позивачка.
Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, стверджуючи про укладання угоди при тяжкому збігі обставин, разом із тим не зазначали про те , що вона укладена на вкрай невигідних для них умовах, а посилались на те , що відповідачі не сплатили всю суму за договором.
Проте , як зазначено у п.3 договору, строк остаточного розрахунку сторонами був визначений до 15 серпня 2004 року , однак до настання строку розрахунку позивачі звернулись до суду з позовом про розірвання договору - 05.08.2004 року, а також відмовились від отримання залишку суми від покупців, що не оспорювали позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. Про продаж будинку за більшу ціну , ніж та, що вказана у договорі, позивачі не надали суду доказів.
Оспорюючи договір купівлі - продажу будинку від 29.12.2003 року , ОСОБА_4 у позовній заяві зазначив, що у порушення його подружніх прав ОСОБА_10 продала належну їй частку в будинку у той час, коли він перебував на лікуванні у психіатричній лікарні і він , підписуючи у нотаріуса згоду на продаж, не розумів значення своїх дій, проте , як вбачається із висновків судово-психіатричної експертизи від 07.09.2006 року (а.с. 234-239)Показань свідків і інших доказів, ОСОБА_4 виявляє психічні і поведінкові розлади внаслідок зловживання спиртними напоями. На момент підписання згоди на відчуження квартири у хворобливому стані не перебував. За своїм психічним станом у зазначений час міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.
Матеріалами справи підтверджується те , що до 15 серпня 2004 року ОСОБА_7 у виконання умов договору запропоновувала продавцям остаточний розрахунок, проте отримати гроші вони відмовились, пред"явили до суду позови про визнання угоди недійсною, про розірвання договору.
Оскільки остаточний розрахунок за договором повинен був здійснитися вже під час дії Цивільного Кодексу України 2003 року, суд першої інстанції правильно застосував ст. 525, ст. 526 цього Кодексу, зазначивши у рішенні , що згідно до названих статей одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускаються , зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, однак ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_2 у порушення вимог закону і умов договору стали вимагати від покупців дострокового виконання договору, відмовились самі від його виконання , витребувати суму більшу , ніж встановлена договором, до настання права вимоги звернулись до суду з позовами про визнання розірвання договору, а також про визнання його недійсним.
Враховуючи зазначені обставини , а також те, що доказів про порушення вимог закону при укладанні договору купівлі- продажу спірного житлового будинку від 29.12.2003 а також про наявність обставин, передбачених ст. 57 ЦК України або про його невиконання покупцями , позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не надали, суд першої інстанції зробив правильні висновки і відмовив у задоволенні їх позовних вимог і задовольнив позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Доводи апеляційних скарг про те , що покупці обманули продавців, зазначивши у договорі меншу суму, ніж та, за яку договорювались сторони, а також про невиконання покупцями свого обов'язку за договором, є неспроможними , спростовуються набутими доказами. Так, із договору купівлі- продажу (а.с. 18 т.1) видно, і позивачі не спростовують, що особисто брали участь у укладанні договору, були присутні при складанні договору , особисто підписували його, ознайомившись із його умовами..
Зазначення в договорі загальної суми продажу, на яку погодились сторони , і не визначення у договорі суми, яку належало отримати кожному із продавців, влаштовували продавців під час укладання договору , не суперечать вимогам закону і є за межами пред'явлених позовних вимог.
Інші доводи є також безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом повно і всебічно з"ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору не порушені і застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308 , 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «16 » березня 2007р. по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.