Справа № 22ц-4116/2007 Головуючий у 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія - 36 Доповідач Ігнатова Л.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Краснощокової Н.С. , суддів Ігнатової Л.Є., Маширо О.П., при секретарі Білявській І.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 14 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, -
встановив:
ОСОБА_1 3вернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 14 березня 2007 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини з усіх видів доходу, починаючи з 20.01.2007 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яке відповідала нормам діючого законодавства. При цьому посилається те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не прийняв до уваги, що відповідно до ч.4 ст. 75 СК України позивачка не є такою, що потребує матеріальної допомоги, оскільки її пенсія та доходи які вона має від використування свого майна, забезпечує її прожитковий мінімум.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність, висновків суду обставинам справи.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що 29 січня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що з ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 1970 року. З червня 2006 року шлюбні відносини між ними припинені. З 2001 року вона є інвалідом 2-ї групи, а з 2000 року - пенсіонеркою. Стан її здоров"я потребує постійного лікування. Вона позбавлена можливості одержувати будь-які додаткові доходи. її матеріальне становище є вкрай нужденним. Відповідач є пенсіонером, отримує значну пенсію, розмір якої становить 4347 грн., працює, отримує заробітну плату і його середній місячний дохід складає 6347 грн. її ж пенсія значно менша. Тому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно з дня пред"явлення позову протягом строку її інвалідночті. До вирішення справи зобов"язати відповідача тимчасово надавати їй кошти на її утримання в розмірі 1/4 його доходу щомісячно. Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є інвалідом 2-ї групи, є пенсіонеркою, отримує пенсію у розмірі 431, 51 грн., інші види матеріальної допомоги не отримує. В зв"язку з чим суд вважає, що позивачка потребує матеріальної допомоги, а відповідач матеріально спроможний надати таку допомогу, оскільки він отримує пенсію в розмірі 4347 грн., працює, щомісячно отримує заробітну платню в розмірі 1100грн. та доплату за сумісництво в розмірі 330 грн.
Між тим з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки він не відповідає діючому законодавству.
Відповідно до вимог частин 1-4 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленогот законом, або є інвалідом першої, другої чи третьої групи.
Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, із змісту зазначеного закону вбачається, що право на утримання (аліменти) від чоловіка матимуть за умови, що дружина є непрацездатною, потребуює матеріальної допомоги. Непрацездатним вважається той хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом 1, 2 чи 3 групи. Потреба в матеріальній допомозі має визначатися залежно від наявності чи відсутності прожиткового мінімуму.
Статею 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", встановлений на 2007 рік для непрацездатних осіб з 1 січня 2007 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць 380 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є непрацездатною. Відповідно до висновку МСЕК від 26.11.2001 року, її визнано інвалідом 2-ї групи (а.с. 5). Розмір встановленої пенсії позивачки складає на грудень 2006 року- 431, 51 грн.(а.с. 18).
Хоча позивачка і є непрацездатною особою, але розмір отриманої нею пенсії перевищує встановлений прожитковий мінімум. Тому з урахуванням наведеного та вимог закону позивачка не набула право на утримання від чоловіка, а тому їй в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 309, 313-315, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 3адовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 14 березня 2007 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини - відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховно Суду України.