АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-441
Головуючий по 1-й інстанції Троцька
Суддя-доповідач: Мілаш С. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого судді Мілаша С.П.
суддів Юренко Л.А., Костенка В.Г.
за участю прокурорів Верблюда М.Г., Гомлі А.М.
розглянула у відкритому судовому в м. Полтаві матеріал за апеляцією начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби при провадженні оперативно – розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 20 липня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою, відмовлено у задоволені подання старшого слідчого відділу УСБУ в Полтавській області Савченка М.А. від 19.07.2011 р. про розкриття банківської таємниці та проведення виїмки у приміщенні Deutsche Bank Privat – und Geschaftskunden AG, за місцем знаходження у м.Мюнхен (ФРН) виписки руху коштів по рахунку № DE 29 7007 0024 0330 3872, SWIFT Code – DEUTDEDBMUC.
Відмовляючи в задоволені подання, суддя послалась в постанові на ст. 14 Європейської конвенції «Про взаємну допомогу при розслідуванні кримінальних справ» та розд. 3 Інструкції «Про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, генеральної прокуратури України, СБУ, МВС України, ВСУ, ДПА України, ДДУПВП від 29.06.1999 р. № 34\5\22\103\512\326\73, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.07.1999 р. за № 446\3739, та зазначила у своєму рішенні, що вирішення питання щодо проведення виїмки банківських документів в установах на території іноземної держави не відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції України .
В апеляції начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби при провадженні оперативно – розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Полтавської області ставиться питання про скасування вищезазначеної постанови судді та направлення матеріалу за поданням слідчого на новий судовий розгляд.
На думку автора апеляції, суддя проігнорував вимоги ст.9 Конституції України та Європейської конвенції «Про взаємну допомогу при розслідуванні кримінальних справ» від 20.04.1959 р., Інструкції «Про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства», ст.3 КПК України, не взяв до уваги те, що у зв’язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, у чинний КПК внесено відповідні зміни, які 10.07.2011 р. набрали законної сили.
Висновок судді про те, що розкриття банківської таємниці та постановлення рішення про проведення виїмки банківських документів у приміщенні банку, який розташований на території іноземної держави ( м.Мюнхен, ФРН) не входить до компетенції суду, суперечить зазначеним вище нормативним актам, в тому числі і ч.3 ст. 178, ст.472, ч.1 ст. 476 КПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурорів Верблюда М.Г., Гомлі А.М. на підтримання апеляції, дослідивши матеріали подання та обговоривши доводи апеляції, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Правовідносини між Україною та Федеративною Республікою Німеччина щодо правової допомоги у кримінальних справах регулюються Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959 року, Додатковим протоколом до неї від 17.03.1978 року та Другим додатковим протоколом до неї від 8.11.2001 року.
У зв’язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, Законом України за № 3529 – VI від 16.06.2011 року у чинний Кримінально – процесуальний кодекс внесено відповідні зміни, які 10.07.2011 року набрали чинності.
Відповідно до ст. 31 КПК України, порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав, а також порядок виконання взаємних доручень, визначається законодавством України і міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У ст.1 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959 року зазначено, що Договірні Сторони зобов’язуються надавати одна одній, відповідно до положень Конвенції якнайширшу взаємну допомогу у кримінальних справах.
Статтею 8 Другого Додаткового протоколу до даної Конвенції від 8.11.2001 р. передбачено, що у разі, коли у проханнях зазначаються формальності або процедури, яких вимагає законодавство запитуючої Сторони, навіть, якщо вони не застосовуються у запитуваній Стороні, остання повинна виконати такі вимоги в тій мірі, в які вжиття згаданих заходів не суперечить основним принципам її законодавства.
Частиною 3 ст. 65 КПК України передбачено, що фактичні дані, одержані на території іноземної держави її компетентними органами при виконанні запиту ( доручення) про міжнародну правову допомогу, розслідуванні кримінальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримінального переслідування, або в ході діяльності міжнародної слідчої групи, використовуються органом дізнання, слідчим і судом як докази, одержані відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 178 КПК України, виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого, виїмка матеріальних носіїв секретної інформації та документів, що містять банківську таємницю, проводиться тільки за вмотивованою постановою судді і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи.
Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено повний перелік інформації, яка є банківською таємницею, тобто інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку.
Статтею 62 цього ж Закону передбачено порядок розкриття банківської таємниці. Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема за рішенням суду.
Статтею 471 КПК України визначено, що міжнародна правова допомога у кримінальних справах надається і отримується на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Центральними органами України щодо міжнародної правової допомоги є, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України. Генеральна прокуратура України звертається із запитами про міжнародну правову допомогу та розглядає запити ( доручення) компетентних органів іноземних держав у справах на стадії досудового слідства, а Міністерство юстиції України – у справах на стадії судового слідства.
Статтею 472 КПК України встановлено, що міжнародна правова допомога полягає у виконанні слідчих та інших процесуальних дій у кримінальній справі на території однієї держави за запитом (дорученням) компетентного органу іншої держави.
Отримання міжнародної правової допомоги на території іноземної держави здійснюється за запитом центрального органу України щодо міжнародної правової допомоги на підставі запиту ( доручення) про міжнародну правову допомогу, складеного органом дізнання, досудового слідства, суддею або судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, чи прокурором, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Запит ( доручення) про міжнародну правову допомогу має містити назву органу, що звертається з проханням, предмет і причину прохання, у міру можливості відомості про відповідну особу та її громадянство, прізвище і адресу відповідної особи, інформацію про обставини вчиненого злочину, його кваліфікацію, текст відповідної статті Кримінального кодексу України, дані про причетних осіб та їх процесуальний статус, чіткий перелік слідчих та інших процесуальних дій, які підлягають проведенню, з обґрунтуванням зв’язку між необхідною допомогою і предметом розслідування у кримінальній справі, дані про фізичних і юридичних осіб, стосовно яких направляється запит ( доручення). Запит ( доручення) може містити інші відомості залежно від характеру запитуваних дій, а також додаткові дані та документи, які сприятимуть його виконанню.
Аналіз наведених вище нормативних актів свідчить про те, що слідчий, готуючи звернення про правову допомогу щодо виконання процесуальних дій на території іноземної держави, вправі звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в установленому законом порядку з поданням про розкриття банківської таємниці та виїмку банківських документів з банку, який розташований на території іноземної держави, а суд зобов’язаний розглянути таке подання по суті та прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства.
Таким чином, висновок судді про те, що вирішення питання щодо проведення виїмки банківських документів, які становлять банківську таємницю в установах на території іноземної держави при підготовці звернення про міжнародну правову допомогу, не відноситься до компетенції суду, суперечить чинному законодавству і є помилковим.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби при провадженні оперативно – розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Полтавської області – задовольнити.
Постанову судді Октябрського районного суду м.Полтави від 20 липня 2011 року про відмову у задоволені подання старшого слідчого відділу УСБУ в Полтавській області Савченка М.А. від 19.07.2011 р. про розкриття банківської таємниці та проведення виїмки у приміщенні Deutsche Bank Privat – und Geschaftskunden AG, за місцем знаходження у м.Мюнхен (ФРН) виписки руху коштів по рахунку № DE 29 7007 0024 0330 3872, SWIFT Code – DEUTDEDBMUC – скасувати, а матеріли подання направити на новий судовий розгляд в той же суд.
С У Д Д І :
Головуючий: С. П. Мілаш
Судді:
Копія