Справа №2-1593 \11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          «28 »грудня 2011 р.                                                                      м. Донецьк,

                                                                                                          вул.Собінова, 147

Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого           -                                                             судді Епель О.В.,

при секретарі           -                                                            Батуркіній С.І.,

позивача               -                                                       Савелова І.В.,

за участю представників позивача          -                ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

за участю представника відповідача  ОСОБА_4 -  ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи –приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання довіреності та договору купівлі –продажу квартири недійсними,   

ВСТАНОВИВ:

          Позивач в травні 2011 р. звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсними довіреності та договору купівлі –продажу квартири АДРЕСА_1, мотивуючи  тим, що він був власником АДРЕСА_2. Однак, 07 червня 2007 року його оманним  шляхом  вивезли за адресою: АДРЕСА_3 нібито для працевлаштування, де  стали утримували проти його волі до 21 серпня 2007 року. Далі, користуючись знаходженням його у нетверезому стані, здійснюючи на нього психологічний тиск, ОСОБА_6 та невідомі особи циганської національності  змусили його написати заяву про втрату паспорту, без його волі відновили документи на квартиру  та 10 липня 2007 року заставили підписати  довіреність на ім»я ОСОБА_6 на продаж належної йому квартири, яку посвідчив  приватний нотаріус  Горлівського  міського  нотаріального  округу  ОСОБА_8 , яку він вважав розпискою про те, що він не має претензій до будь-кого з цих осіб  у зв»язку  з його викраденням та утриманням. 11 липня 2007 р. ОСОБА_6, діючи за вказаною довіреністю, продала належну йому квартиру  покупцю ОСОБА_4  Так він втратив право власності на квартиру, яку в дійсності ніколи  не мав наміру продавати і грошей  від ОСОБА_6 за продаж  не отримав. Отже, спірні довіреність на продаж квартири та договір купівлі-продажу  квартири  не були його вільним волевиявленням, не відповідали його внутрішньої волі і здійснені під впливом психічного тиску.  Тому він вражав, що його права підлягають захисту і просив суд визнати недійсними довіреність, видану від імені його імені   10 липня 2007 року на ім’я ОСОБА_6, яка посвідчена приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу, зареєстрована в реєстрі за № 2678 та договір купівлі-продажу квартири № 59 у будинку № 118»б»по вул. Університетській у м. Донецьку від 11 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу  ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №  1448 та просив провести двосторонню реституцію.

          В судовому засіданні Позивач підтримав позов, в обґрунтування якого  пояснив,   що раніше він був власником АДРЕСА_2.  07 червня 2007 року  під виглядом працевлаштування,  оманним  шляхом, особи циганської національності  вивезли його за адресою: АДРЕСА_3, де він став проживати до 21 серпня 2007 року, чекаючи  працевлаштування. При цьому, невідомі особи циганської національності чоловічої статі у кількості приблизно п»ять чоловік на чолі з циганкою ОСОБА_6  весь цей час його годували, пригощали спиртними напоями і навіть возили на Азовське море відпочити. Він же вважав,  що проживає у циган  тому, що триває процес з оформлення його документів щодо працевлаштування, а паспорт громадянина України, необхідний для прийняття на роботу,  утримує його сестра ОСОБА_2.  В ході терміну проживання у циган він разом з ними їздив на їх автомобілі до сестри ОСОБА_2 за паспортом, однак вона відмовила його надати. Тоді ті ж самі цигані на чолі з ОСОБА_6 вмовили його звернутись до паспортного столу, написавши заяву про видачу нового паспорту замість нібито втраченого,що він і зробив.  Працівниці органів МВД (паспортного столу) на її запитання він  сказав неправду,  що первісний паспорт він втратив. Далі він добровільно написав заяву на видачу іншого паспорту, сфотографувався та  вчинив інші необхідні дії для його отримання, оскільки його обдурили, що це потрібно для оформлення на роботу і ОСОБА_6 його вмовила це зробити. Саме ОСОБА_6 ніякого тиску на нього не здійснювала, але вона наказувала іншим особам і вони її слухались.  Коли процес оформлення  затягнувся, він почав здогадуватись, що  з ним коїться щось протиправне, однак не втік, так як боявся чоловіків циганської національності, які хоч і не застосовували сили, але могли таке зробити. Тим більше йому у алкоголь  підливали якусь речовину, від якої він погано усвідомлював що відбувається і думає, що цигані використовували до нього гіпноз. Саме тому, коли його відвезли до сестри за паспортом, він  не залишився в неї вдома. І не знає, чому не втік, коли відпочивав з циганами на морі. З цими ж циганами він приїздив до райвідділу міліції, де написав  пояснення щодо його розшуку за заявою сестри ОСОБА_2, яка звернулась до міліції в зв»язку з його пропажею.  Він добровільно пояснив, що немає жодних претензії до циган і не поїхав до сестри, так як йому міліція не надала автомобіля щоб відвезти його, а цигані чекали його на автомобілі під райвідділом. Тому, не бажаючи йти пішки,  він сів у автомобіль до циган і поїхав з ними. 10.07.2007 р. ті ж самі  невідомі цигані обдурили його та під впливом обману впевнили, що потрібно написати заяву, що він не має до них претензій.  Отже, знаходячись на подвір’ї приватного будинку, перебуваючи в алкогольному сп’янінні,  через хворобу зору, за наявністю  діагнозу : «анцефаломієлополіневрит» не він не міг бачити що підписує і думав що підписує заяву,  він підписав довіреність на ім»я ОСОБА_6 на продаж його квартири.  Сам же він  ніколи не звертався до будь-якого агентства нерухомості по питанню продажі своєї квартири, наміру її продавати ніколи не мав. Після того як він дізнався,  що особи циганської національності його обдурили,  він до правоохоронних органів до жовтня 2010 року по даному приводу  не звертався, оскільки вважав, що його сестра ОСОБА_2 неодноразово зверталася с заявами і цього досить. Просив його позов задовольнити.

          Представник Позивача - ОСОБА_2, яка діяла на підставі перевірених судом повноважень (довіреності) ,  в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення, які повністю аналогічні тим, що  викладені в позовній заяві та додала, що Позивач є її рідним братом. Оскільки він зловживає спиртними напоями, є хворою людиною, то  всі документи, в тому числі і його паспорт та документи на його квартиру зберігалися в неї.  В червні 2007 року виявилося що її брат зник. З цього приводу 13.06.2007 р. вона звернулась до міліції з заявою про розшук. В липні 2007 року вона дізналася про те, що її брата хтось бачили з особами циганської національності, які саджали його до свого автомобілю.  Вона знову зверталась до правоохоронних органів.  Через якийсь час її брат знайшовся та розповів, що проживав у невідомих йому циган.  Вона стверджувала , що він певний час був ізольований, його утримувався у осіб циганської національності проти волі, кожен день приймав алкогольні напої і у такому стані, під психологічним тиском підписав  документи на продаж квартири, тому вважає, що довіреність на продаж квартири та договір купівлі-продажу квартири  не були його вільним волевиявленням, не відповідали його внутрішньої волі, тому просила позов задовольнити.

          Представник Позивача –ОСОБА_9, яка діяла на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення, які повністю аналогічні тим, що  викладені в позовній заяві та тим,  що надала суду представник ОСОБА_2  Просила позов задовольнити повністю.

                   Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи під час її відсутності та уповноважила іншу особу - ОСОБА_5 діяти у її інтересах.  

         При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності відповідача ОСОБА_4

        Представник Відповідача 2 ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка діяла на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), позов не визнала, в обґрунтування своєї позиції пояснила, що її довіритель ОСОБА_4 є добропорядним покупцем по угоді, оскільки вона розрахувалась за придбану квартиру, документи на право власності на квартиру сумнівів не визивали, вони дійсні до тепер.  Намір Позивача продати квартиру підтверджує і її довіритель ОСОБА_4, яка  надавала ОСОБА_1  з приводу того, які документи необхідно зібрати для продажу його квартири. Якщо, позивач не отримав грошей по угоді купівлі-продажу від ОСОБА_6, то для вирішення цього питання існує передбачена законом процедура, відповідно якої не вимагається обов’язкового визнання угоди недійсною.  Але того факту, що  ОСОБА_1 не отримував коштів від продажу квартири не доведено. Позивач та представники вимагають суд допустити реституцію, однак не визначають її порядок з врахуванням факту отримання (неотримання ) грошей. Крім того, виниклі правовідносини вже були предметом розгляду судом і Позивач, звертаючись до суд первісно, посилався лише на факт його омани з боку осіб циганської національності. В теперішній час, за заявою Позивача  правоохоронними органами  вже порушено кримінальну справу за його заявою за фактом шахрайських дій. В своїх заяві ОСОБА_1 не посилається на застосування  до нього будь-яких дій психологічного чи іншого тиску з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_4  В судовому засіданні він також вказав, що сама ОСОБА_6 ніякого тиску до нього не застосовувала, а такий тиск могли здійснити інші  особи циганської національності чоловічої статі, які  його обдурили.  Вважала позов необґрунтованими ьа не доведеним документально, тому просила відмовити у його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_6  в судове засідання не з»явилася, про причини не явки суду не повідомила, від неї не надходило заяв про перенесення розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи  останньою відомою адресою реєстрації  відповідача ОСОБА_6 є  м. Горлівка Донецької області, вул. Тургенєва ,41 , за якою остання не проживає і вона, діючи у порушення вимог ст.77 ЦПК України, не подала до суду відповідної заяви про зміну свого місцезнаходження  

Відповідно до ст.77 ЦПК України  у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу, і вважається доставленою навіть якщо особа за цією адресою більше не знаходиться.

Відповідно до акту, складеному житловим органом, відповідач ОСОБА_6 більше не знаходиться за останньою відомою судові адресою реєстрації.  За таких обставин суд,  у порядку ст.77 ЦПК України вважає, що відповідачка є обізнаною про день та час розгляду справи і за таких обставин вважає за можливе розглянути цю справу під час її відсутності на підставі матеріалів справи, яких достатньо для правильного та об»єктивного розгляду .  

          Треті особи - приватний нотаріус Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та  приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з’явились, належним чином повідомлялася про день та час розгляду справи, надали суду заяву про розгляд справи під час їх  відсутності, в зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути цю справу за під час відсутності цих  не з»явившихся осіб на підставі наявних  справі доказів.

          Вислухавши пояснення Позивача, його представників та представника Відповідача 2, дослідивши  матеріали справи, проаналізувавши надані  суду докази та встановлені судом обставини у їх сукупності, суд дістається висновку,  що заявлений  позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи –приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 приватний нотаріус Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання не дійсними довіреності та договору купівлі –продажу квартири є необгрунтованим і не доведеним документально, а тому задоволенню не підлягає з наступних підстав.

         Так, судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані ст.ст. 202, 203, 215-216, 231, 209, 237, 231, 237-239, 244-245, 248-250, 258  ЦК України, Законом України «Про власність».

         Відповідно до положень ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї  фізичного чи психічного тиску з боку іншої сторони, визнається судом  недійсним.

У відповідності до  ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, зазначених у п. 5 Цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі  наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до положень  ст.11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов»язків  учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявлення клопотань. Однак, учасники судового розгляду, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому  суд  розглядає справу на підставі тих доказів що містяться у справі і вважає що в ній міститься достатньо документів для правильного та об»єктивного розгляду.  

          Судом встановлено, що  в грудні 2007 р. ОСОБА_1 вперше звернувся до суду з тими ж самими вимогами, до тих самих відповідачів але з інших правових підстав, передбачених ст.230 ЦК України, оскільки його ввели в оману під час здійснення правочинів.

       Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 16 листопада 2010 р.  ОСОБА_10 було відмовлено   у визнанні  спірних  довіреності та договору купівлі –продажу квартири недійсними  а.с.220 \, таке рішення  Ухвалою Апеляційного суду Донецької області залишено без зміна.с.223\ .

     Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено наступне:

на  підставі свідоцтва  про право  власності на квартиру № 7106 від 14.06.1993 року позивачу  ОСОБА_1 дійсно належала квартира АДРЕСА_3.  

     10 липня 2007 року ОСОБА_11 надав довіреність на ім’я ОСОБА_6 на продаж належної йому квартири, яку посвідчив  приватний нотаріус  Горлівського  міського  нотаріального  округу  ОСОБА_8, ця довіреність містить дані  нового паспорту, відповідно якої надав їй право бути його представником у всіх відповідних установах, в тому числі в БТІ, в тому числі й  підписати договір купівлі-продажу, а також отримувати належні йому від продажу квартири гроші виконувати всі дії пов’язані з даною довіреністю.

     11 липня 2007 року ОСОБА_6, діючи за довіреністю, уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_4, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано у реєстрі за № 1448, в реєстровій книзі БТІ м. Донецька 7\50 дк-97, за яким ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_4 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_3 за ціною 27 918 гривні. Зазначений правочин був зареєстрований у встановленому порядку у КП «БТІ м. Донецька»і з зазначеного часу відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України цей договір купівлі-продажу є вчиненим.

      18 липня 2007 року ОСОБА_1 скасував довіреність на ім’я ОСОБА_6, що підтверджується його заявою, посвідченою приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12

        На час продажу квартири №59 у будинку № 118 «б»по вул. Університетській  у м. Донецьку, був зареєстрований лише один позивач ОСОБА_1  30.07.2007 року, тобто на момент посвідчення правочинів якихось конкретних зобов’язань перед третіми особами у позивача по розпорядженню спірної квартирою не існувало.

        Ці обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнані сторонами, а тому в порядку ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають та приймаються судом до уваги.  

         Крім того,  вказаним рішенням суду також встановлено, що позивач ОСОБА_11 під час укладання довіреності на продаж квартири безперечно розумів природу правочину, що укладався, усвідомлював його суть, наслідки та значення своїх дій. І ніяких дій примусу, в тому числі й психологічного  до нього не застосовувалось, а   спірна довіреність, яку підписав Позивач від 10 липня 2007 року на ім’я ОСОБА_6 на продаж належної йому квартири, складалася та підписувалася  ОСОБА_1 в присутності нотаріуса, який зачитував довіреність з перекладом на російську мову та посвідчив вірність перекладу з української, а також посвідчив дійсність подій що відбувалися особистим підписом, зареєстрував нотаріальну дію у реєстрі №2678.

         Ці обставини в порядку ст.61 ЦПК України також доказуванню не підлягають та приймаються судом до уваги.  

         В  травні 2011 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду з цим позовом, але  з інших правових підстав з посиланням на застосуванні до нього психологічного тиску.

          В судовому  засіданні Позивач та його представники  наполягали на тому, що довіреність на продаж  квартири ОСОБА_11 підписав під психологічним тиском з боку відповідача ОСОБА_6, тобто довіреність на продаж квартири та договір купівлі-продажу  квартири  не були його вільним волевиявленням, не відповідали його внутрішньої волі.

          Однак, такі  доводи суд не може прийняти до уваги з огляду на таке.

          Як випливає з пояснень самого ОСОБА_11, даних ним особисто в судовому засіданні,  відповідач ОСОБА_6  ніякого тиску до нього не здійснювала, вона лише вмовила його оформити новий паспорт, ввела його в оману що таке оформлення потрібно для наступного працевлаштування.  Інші ж невідомі особи циганської національності діяли за її наказом, їх наміри були спільними і тому вони  проти  волі утримували  його у приватному будинку, а потім заставили шляхом омани підписати довіреність на ім.»я ОСОБА_6 під виглядом написання заяви про відсутність до них з його боку претензій.  Однак, такі пояснення  самі по собі  спростовують   твердження  про застосування психологічного тиску з боку саме  цього відповідача - ОСОБА_6

         Крім того, твердження Позивача та його представників про обставини за якими  ОСОБА_11 підписав довіреність на подвір»ї приватного будинку та про застосування до нього будь-якого тиску , в тому числі психологічного  з боку ОСОБА_6 спростовується  встановленими вказаним вище судовим  рішенням від 16.11.2010 р.  обставинами, за якими  ОСОБА_11 під час укладання довіреності на продаж квартири розумів природу правочину, що укладався, ніяких дій примусу до нього не застосовувалось, а  спірна довіреність, яку він підписав на ім»я ОСОБА_13  10 липня 2007 року на продаж належної йому квартири  складалася та підписувалася ним в присутності нотаріуса, який зачитував довіреність з перекладом на російську мову та посвідчив вірність перекладу з української, а також посвідчив дійсність подій, що відбувалися особистим підписом, зареєстрував нотаріальну дію у реєстрі №2678.

Що стосується доводів позивача в частині, що він ніколи не звертався до будь-якого агентства нерухомості по питанню продажу своєї квартири, суд  не  приймає ці твердження до уваги, оскільки в матеріалах справи  2-93\10  міститься договір від 23 червня 2007 року укладений між ПП «Континет»та особисто ОСОБА_1 про надання послуг ексклюзивного продажу нерухомості і  він висловлював твердий намір продати належну йому квартиру. Такі обставини також встановлені рішенням суду від 16.11.2010 р.,тому в порядку ст.61 ЦПК України не доказуються.   Крім того,  такі доводи спростовуються поясненнями  представника ОСОБА_4, даними в судовому засіданні про те, що її довіритель особисто надавала консультацію з приводу того, які документи необхідно зібрати для продажу квартири.    При цьому, пояснення представника Відповідача 2 , дані як заперечення проти позову, суд приймає до уваги, оскільки вони  повністю узгоджуються з матеріалами справи, доказами у справі і ґрунтуються на законі.

          Що стосується обставин, які на думку Позивача та його представників свідчать про застосування психологічного тиску з боку ОСОБА_6 з посиланням їх на викрадення Позивача невідомими особами,  утриманням його проти волі, здійснення до нього насильницьких дій,  то суд  вважає недоведеними і до уваги не приймає.  При цьому, суд відзначає, що з пояснень самого Позивача  він у період проживання у осіб циганської національності він неодноразово відвідував громадські місця, в тому числі приїздив до квартири сестри, неодноразово був у правоохоронних органах, де опитувався робітниками міліції  з приводу його розшуку та з приводу отримання паспорту, а також відпочивав на морі.  В цьому зв»язку суд відмічає, що в разі застосування до Позивача  будь-якого тиску, насильства, на які він посилався в суді, а також в разі  поганого самопочуття,   він мав реальну можливість захистити свої права, звернутися за допомогою до сестри чи правоохоронних органів, просити вжити заходів щодо осіб, які здійснюють насильство чи просити надати йому медичну допомогу,   але не зробив цього.

         Навпаки,  як встановлено матеріалами справи та поясненнями сторін, до правоохоронних органів зверталася тільки сестра позивача –ОСОБА_2 , а згідно заяви самого Позивача, яка була написана ним власноруч, він не вважав за потрібне розповідати своєї сестрі ОСОБА_2 про місце своєї роботи та про місце свого тимчасового мешкання, як і про свої майбутні плани.\а.с.226-227\

        Більш того,  14.06.2007 р. вже сама ОСОБА_2  написала заяву на ім.»я Начальника РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області про припинення розшуку її брата, який 13.06.2007 р. повернувся додому  і у відношенні якого ніяких злочинів чи правопорушень  не вчинено .\а.с.225\  

          При цьому, як випливає з пояснень самого Позивача,  даних в судовому засіданні , перебуваючи у  Київському РВ ДМУ УМВС України  в Донецькій області  з приводу свого розшуку за заявою ОСОБА_2 , надаючи пояснення, в тому числі і   від 16 червня 2007 р.  він,  маючи реальну змогу звернутися за захистом своїх прав, підписав документи, що не має претензій до осіб з якими він мешкав у м. Горлівка, що по відношенню до нього не були застосовані ані моральні, ні фізичні впливи, що підтверджується матеріалами справи.  А поясненнями Позивача встановлено, що  він  вийшов з райвідділу , але  до сестри чи додому не повернувся тому що міліція  не надала для цього  персонального транспортного засобу, а цигані погодились його відвезти  на  автомобілі, тому він добровільно сів до них у транспортний засіб, який чекав на нього під райвідділом міліції.  

          Такі обставини переконують суд в тому, що саме пояснення Позивача робітникам міліції є правдивими, а його твердження про застосування психологічного тиску, інших насильницьких дій щодо підписання спірної довіреності   не відповідають дійсності.

          Крім того, відмовляючи у задоволенні цього позову,  суд також звертає свою увагу на те, що  як встановлено в ході розгляду справи,   Позивач  після визначених подій, підписання спірної довіреності не звертався до закладів здоров»я з приводу поганого почуття внаслідок застосування до нього будь-якого тиску, в тому числі й психологічного, не скаржився  на  погіршення стану здоров»я внаслідок надмірного вживання алкогольних напоїв у вказаний період, або вживання разом з алкоголем  будь-яких психотропних чи інших  шкідливих речовин, які йому нібито підмішувались в алкогольні напої,  або застосування  до нього гіпнозу, або іншого впливу на свідомість, що могло вплинути на стан здоров»я.  І Позивач, у порушення ст.60 ЦПК, України  не  підтвердив таких своїх доводів  жодним доказом.

         Тому, суд вважає, що твердження Позивача та його представників  про застосування до нього гіпнозу, або примушування до вживання разом з алкоголем якихось невідомих психотропних речовин  є    надуманими, суб»єктивними  і до уваги не приймає.   

         Більш того,  відмовляючи у задоволенні цього позову суд  враховує, що  до правоохоронних органів  первісно зверталася тільки сестра позивача –ОСОБА_2,  а сам Позивач на протязі трьох років  після визначених подій взагалі не звертався до правоохоронних органів з будь-якою скаргою на неправомірні дії стосовно нього ані з приводу викрадення, ані з приводу підписання правочинів під психологічним тиском, ані застосування до нього гіпнозу чи інших незаконних дій,  тому числі й   з приводу виготовлення поза його бажанням нового паспорту громадянина України на його ім’я, ані на незаконні дії працівників правоохоронних органів.  

        В цьому зв»язку суд звертає свою увагу на те, що  лише після відмови у позові   рішенням від 16.11. 2010 р.  за чисельними скаргами представників Позивача, а не його самого, слідчим прокуратури Донецької області  від 19.11.2010 р.  було порушено кримінальну справу не у відношенні якїсь конкретної особи, а за фактом шахрайських дій за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.3 КК України \а.с.132,138\  і в теперішній час кримінальна  справа знаходиться на стадії розслідування.  При цьому, така постанова про порушення кримінальної справи саме за вказаними ознаками злочину і  не у відношенні конкретної особи  ні ОСОБА_1, ні  будь ким з зацікавлених осіб оскаржена не була.  Отже, з правильністю кваліфікації дій невстановлених осіб ОСОБА_1 та його представники погодилися. Сам ОСОБА_1 , звертаючись з заявою про порушення кримінальної справи посилався лише на те, що спірну довіреність він підписав під впливом омани внаслідок шахрайських дій.    

          Також, суд відмічає, що  Позивач та його представники,  діючи у порушення своїх обов»язків, передбачених ст.60 ЦПК України  не надали  суду жодного переконливого доказу у підтвердження заявлених вимог, які б свідчили  про факт застосування будь-якого насильства до Позивача щодо підписання довіреності,  наявність  правових підстав, прямо визначених ст.231 ЦК України щодо вчинення спірного правочину  проти  справжньої волі ОСОБА_1  внаслідок застосування до нього  будь-якого насильства, в тому числі й  психічного тиску, тим більше   з боку  ОСОБА_6    Разом з тим, наявність  таких правових  підстав  спростовується матеріалами справи.

            Відповідно до роз»ясень, викладених у пункті  21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 6 листопада 2009 року при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК ), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна.

      Однак, факт застосування будь-яких насильницьких дій саме  як до самого Позивача, так і  щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна  судом встановлено не було. Крім того, факту здійснення незаконних насильницьких дій саме цими  відповідачами  щодо підписання спірної довіреності також не встановлено, а    Позивач та його представники не надали суду будь-яких переконливих доказів у підтвердження своїх доводів  і взагалі не переконали суд у своїй правоті.

З врахуванням викладеного, суд дістається висновку, що  позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи –приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Горлівського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання не дійсними довіренності та договору купівлі –продажу квартири є необгрутованим,  не доведеним документально, а тому відмовляє у його задоволенні.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 202,203,209,237,238,239,244,245 ЦК, керуючись ст.ст. 10, 11 ,60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,  

 В И Р І Ш И В :

 В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи –приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Горлівського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання не дійсними довіреності та договору купівлі –продажу квартири –відмовити у повному обсязі.  

 Повний текст рішення виготовлений 03 січня 2012 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: