УХВАЛА

29 травня 2025 року

м. Київ

справа № 336/3578/14-ц

провадження № 61-6294 ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Нінчук-Худякова Олена Миколаївна, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 804 589,10 грн та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 06 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 (за підписом саме останнього на підставі довіреностей - дійсні до 16 червня 2015 року) подали першу апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2014 року у цій справі в частині солідарного стягнення судового збору змінено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн - по 1827,00 грн з кожного, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2025 року повторну апеляційну скаргу, подану адвокатом Нінчук-Худяковою О. М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2014 року у цій справі повернуто заявнику.

10 квітня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника Нінчук-Худякової О.М. (за підписом саме останньої на підставі ордерів) втретє подали апеляційну скаргу, в якій просили поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2014 року та апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника Нінчук-Худякової О. М. на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2014 року, на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України.

13 травня 2025 рокувід імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Нінчук-Худякова О. М. подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на вказану ухвалу, у якій просила її скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункт 3 частини першої статті 358 ЦПК України).

Верховний Суд підкреслює, що нормою процесуального закону імперативно визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у випадку, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 червня 2022 року в справі № 755/10180/19 (провадження № 61-14675св21) вказано, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

В силу вимог частини другої статті 314 ЦПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року включно, апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За змістом частини першої статті 381 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Апеляційним судом встановлено, що у вересні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 зверталися до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2014 року.

Апеляційний суд Запорізької області рішенням від 10 грудня 2014 року залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2014 року по суті позовних вимог.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 вже зверталися до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2014 року, за результатами розгляду якої є рішення про залишення їх апеляційної скарги без задоволення по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявниками повторно подано апеляційну скаргу на це саме рішення суду першої інстанції щодо якого вже є рішення про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційна скарга була подана і підписана представником відповідачів ОСОБА_3, однак належних документів на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені заявників в апеляційному суді не надано колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачі, оформивши довіреності, які були дійсні до 16 червня 2015 року, уповноважили ОСОБА_3 представляти їх інтереси при розгляді цієї справи. Дані Єдиного державного реєстру судових рішень не містять даних щодо оскарження в касаційному порядку рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року щодо неналежних повноважень представника.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Нінчук-Худякова Олена Миколаївна, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара