ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/324/17 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Оксененка О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокуратура про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Чернігівська обласна прокуратура звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просила:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 18.12.2023, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом у справі № 825/324/17 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області з 11.04.2017.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви Чернігівської обласної прокуратури про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокуратура про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Чернігівська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу суду та задовольнити подану заяву.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону, позаяк в межах даного спору мало місце фактичне та добровільне виконання судового рішення в повному обсязі, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція Чернігівської обласної прокуратури аргументована тим, що відповідачем вжито всіх заходів для фактичного створення умов для продовження здійснення трудової діяльності позивачем, зокрема, наказом керівника обласної прокуратури від 27.12.2023 № 279к поновлено на посаді, а наказом від 29.12.2023, зі змінами внесеними наказом від 19.06.2024 № 135к, визначено робоче місце. Відтак, фактично добровільно виконано виконавчий лист від 18.12.2023, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом у справі № 825/324/17

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано пункт 3 розпорядчої частини наказу прокуратури Чернігівської області від 21.01.2017 № 30к; пункт 2 розпорядчої частини наказу прокуратури Чернігівської області від 24.02.2017 № 70к; пункт 2 розпорядчої частини наказу прокуратури Чернігівської області від 03.04.2017 № 104к; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області з 11.04.2017; визнано протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури в частині ненадання ОСОБА_1 невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 142 календарних днів за періоди: з 01.11.2013 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 31.10.2015, з 01.11.2015 по 31.10.2016, з 01.11.2016 по 21.03.2017; стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023 у розмірі 1669145,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 скасовано в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Чернігівської обласної прокуратури, виклавши абзац п`ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023 у розмірі 2868431,27 грн».

Постановою Верховного суду від 18.12.2024 касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишено без задоволення; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у нескасованій частині та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 825/324/17 залишено без змін.

18.12.2023 Чернігівським окружним адміністративним судом позивачу було видано виконавчий лист № 825/324/17 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області з 11.04.2017.

Відповідно до частини першої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За приписами частини другої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 у справі № 752/2391/17 (2а-14/09) дійшов висновку, що наведені в статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 819/523/16, однією з підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є його добровільне виконання.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що ним ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не наведено підстав та не надано доказів про те, що саме на день видачі виконавчого листа від 18.12.2023, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом у справі № 825/324/17, такий було видано помилково або обов`язок боржника був відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин, на підставі яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з ч. 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

Відтак, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про наявність правових підстав для визнання згаданого виконавчого листа у справі № 825/324/17 таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокуратура про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Оксененко

Я. М. Василенко