П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року

м. Рівне

Справа № 569/1518/25

Провадження № 22-ц/4815/831/25

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Кучина Н.Г.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

повним текстом 28 березня 2025 року в м. Рівне

Рівненської області

(фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального пристрою не здійснювалось).

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Маринич В.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рівненська міська рада Рівненської області;

представники учасників справи:

позивача – адвокат Шаховський Володимир Олегович;

відповідача – адвокат Стасюк Олександра Павлівна;

за участі: представника ОСОБА_1 – адвоката Шаховського Володимира Олеговича та представника Рівненської міської ради Рівненської області – Андрєєва Родіона Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Рівненської міської ради Рівненської області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рівненська міська рада Рівненської області; про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним,

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – ВДВС у м. Рівне); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рівненська міська рада Рівненської області; про визнання недійсним з моменту його укладення договору купівлі-продажу, посвідченого 05 березня 2020 року Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстрованого в реєстрі за №256, що укладений 05 березня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) в частині продажу продавцем та купівлею покупцем навісу-літера "а", який входить до складу нежитлового приміщення першого поверху літера "А", що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 .

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що за оспорюваним правочином продавець приховав від неї інформацію про існування судового спору щодо знесення навісу як об`єкта самочинного будівництва.

Тому вважала, що за наслідками вирішення справи саме на неї було покладено обов`язок знести самочинне будівництво. Проте договір купівлі-продажу у відповідній частині суперечив ст.ст. 203, 655, 656, 658 ЦК України, оскільки його предметом було нерухоме майно, яке не належало відповідачу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2025 року позов задоволено.

Визнано недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу, що посвідчений 05 березня 2020 року Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстрований в реєстрі за №256, укладений 05 березня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) в частині продажу продавцем та купівлею покупцем навісу-літера "а", який входить до складу нежитлового приміщення першого поверху літера "А", що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1 211,20 гривень.

Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції виходив із того, що предметом продажу в оспорюваному договорі купівлі-продажу від 05 березня 2020 року, серед іншого, був об`єкт самочинного будівництва.

Між тим, ця нерухомість не може бути предметом договору купівлі-продажу, а тому з огляду на вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст. 215 ЦК України наявними є достатні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним, адже ОСОБА_2 не набув права власності на спірний навіс, таке майно не є об`єктом права власності та не може бути відчужене.

Оскільки правомірність оспорюваного договору в частині продажу такого майна покладає на неї обов`язки та відповідальність за його долю, незважаючи на те, що вона не здійснювала будь-яких дій щодо будівництва такого об`єкта, цей правочин в оспорюваній частині створює перешкоди для здійснення ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення, до складу якого включено об`єкт самочинного будівництва.

На рішення суду Рівненською міською радою Рівненської області подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про відсутність факту порушення будь-яких прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 , тоді як пред`явлення позову має на меті виключно ухилення від виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 569/11522/19.

Тим паче, визнання недійсним договору купівлі-продажу в оспорюваній частині суперечитиме наведеному судовому рішенню та цивільному законодавству в цілому.

Зверталася увага на те, що договір купівлі-продажу було укладено між пов`язаними господарською діяльністю контрагентами, а саме керівником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Константіс".

Крім того, на переконання заявника, обраний спосіб судового захисту права не відповідає змісту порушеного права.

З викладених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У поданому відзиві представник позивача – адвокат Шаховський В.О., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися, хоча їм про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 травня 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, 05 березня 2020 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу, що посвідчений 05 березня 2020 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Бештинарським О.В. і зареєстрований в реєстрі за №256.

За умовами правочину продавець продав, а покупець купила нежитлове приміщення першого поверху, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 .

Згідно із п. 2.2. договору купівлі-продажу нежитлове приміщення першого поверху літера "А", що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , за даними правовстановлюючих документів та технічного паспорту має такі характеристики: загальна площа становить 77,2 м2, а саме: 1- коридор площею 4,2 м2, 2 – санвузол площею 8,9 м2, 3 – кабінет площею 21,8 м2, 4 – кабінет площею 25,1 м2, 5 – основна 17,2 м2 до складу нежитлового приміщення належить навіс-літера "а". У спільному володінні та користуванні ОСОБА_3 та покупця залишається: 1 – коридор площею 4,2 м2.

Пунктом 2.4. обумовлено твердження продавця, що на момент укладення цього договору вказане нерухоме майно не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, воно не заставлене, у податковій заставі не перебуває, що відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування (найму, оренди) з іншими особами, сервітутом воно не обмежене, приміщення незведене, недобудоване, не переплановане власником самочинно. Права та законні інтереси осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких продавець зобов`язаний утримувати за законом чи за договором, не порушені, треті особи не мають прав на нежитлове приміщення.

Вказане в договорі нежитлове приміщення під забороною відчуження не перебуває, в іпотеку не передане, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, наданою 05 березня 2020 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В.

Разом з тим ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі № 569/11522/19 за позовом Рівненської міської ради Рівненської області до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич І.Є. від 05 грудня 2018 року, індексний №44410944.

Відповідно до рішення реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін до відомостей про об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення першого поверху на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1602740756101, а саме: загальну площу об`єкта 59,3 м2 змінено на 77 м2, а також включено до складу цього об`єкта навіс літ. "а". Також орган міського самоврядування просив зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю "БП Експерт" від 27.11.2018 №БП1745/2018, як навіс - літ. "а".

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року у справі №569/11522/19 залучено ОСОБА_1 до участі у справі як співвідповідача.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2023 у справі №569/11522/19 Рівненській         міській раді Рівненської області у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у справі №569/11522/19 позов задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич І.Є. від 05.12.2018, індексний № 44410944, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін до відомостей про об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення першого поверху на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1602740756101, а саме: загальну площу об`єкта 59,3 м2 змінено на 77,2 м2, а також включено до складу цього об`єкта навіс - літ. "а".

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю "БП Експерт" від 27 листопада 2018 року №БП1745/2018, як навіс - літ. "а".

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року у справі №569/11522/19 постанову Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року залишено без змін.

17 січня 2024 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист №569/11522/19, яким зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю "БП Експерт" від 27 листопада 2018 року №БП1745/2018, як навіс - літ. "а".

Виконавчий лист перебуває на виконанні у ВДВС у м. Рівне, з приводу якого відкрито виконавче провадження №76212944.

Судом попередньої інстанції враховано, що приймаючи постанову від 23 листопада 2023 року, Рівненський апеляційний суд встановив, що складова частина об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1602740756101, яка в технічному паспорті від 27.11.2018 позначена як навіс літ. "а", фактично є прибудованим приміщенням і відноситься до нерухомого майна, яке побудоване на земельній ділянці загального користування, що належить територіальній громаді м. Рівне, без наявності дозвільних документів на таке будівництво, тобто є самочинним будівництвом.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Норми статей 376, 655, 658 ЦК України вказують, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ч.1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки істотною умовою договору купівлі-продажу є предмет договору, а закон не передбачає правових підстав для укладення будь-яких правочинів із об`єктом самочинного будівництва, який не може бути власністю особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладений між сторонами договір в частині продажу цього майна суперечить вимогам цивільного законодавства.

Верховний Суд у своїй постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 654/4618/14-цзазначав, що самочинне будівництво не є об`єктом цивільного права і відповідно не може бути предметом цивільно-правового договору, тобто договір, предметом якого є об`єкт самочинного будівництва, суперечить закону.

Отже, цей правочин є недійсним в оспорюваній частині.

Хибними є покликання заявника на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав через те, що нормою ст. 678 ЦК України визначено права покупця та правові наслідки передання йому товару неналежної якості.

Так, частиною 4 ст. 678 ЦК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Між тим, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Необґрунтованими припущеннями є й доводи про те, що пред`явлення позову ОСОБА_1 мало на меті ухилення від виконання рішення суду в іншій справі, адже будь-яких обставин, визначених процесуально-правовими чи матеріально-правовими нормами способів, фактів недобросовісності позивача, які б у своїй сукупності давали обґрунтовані підстави вважати неможливим виконання рішення в іншій справи за результатами вирішення цього спору, заявником не доведено.

Навпаки, в ході перегляду справи судами встановлено недобросовісність дій ОСОБА_2 , що полягало в неправомірному продажі позивачу об`єкта самочинного будівництва, який не міг бути предметом права власності і предметом оплатного відчуження.

Не свідчить про наявність розумних сумнівів у добросовісності здійснення своїх прав позивачем на судовий захист факт її пов`язаності із ОСОБА_2 господарською діяльністю, оскільки ця обставина не унеможливлювала зловмисне приховування інформації про статус частини нерухомого майна.

Щодо доводів апеляційної скарги про недодержання судом норм процесуального права, то з ними теж погодитися не можна.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, заявник не надав, матеріали справи не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Так само спростовуються правильністю висновків суду й посилання Рівненської міської ради Рівненської області про помилковість застосування норм матеріального права.

Отже, покликання апеляційної скарги в їхній сукупності зводяться до суб`єктивної незгоди із висновком суду, власного тлумачення характеру спірних правовідносин, хоча такі доводи правильно були оцінені судом попередньої інстанцій та не знайшли свого підтвердження в засіданні апеляційного суду.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, колегія суддів бере до уваги положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appellatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 29.05.2025

Головуючий:                                                        С.В. Хилевич

Судді:                                                                Н.М. Ковальчук

                                                                       С.С. Шимків