Справа № 2-7590/11

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я  

                                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

19 грудня 2011 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого –судді Савченко Л.І.,

при секретарі –Милостюк А.С.          

за участю представника позивача –ОСОБА_1, представника відповідача –Теслюка О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного банку «УкрСиббанк»в особі Центрального регіонального департаменту Публічного акціонерного банку «УкрСиббанк»про визнання договору про надання споживчого кредиту із змінами внесеними додатковою угодою недійсними, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

             В задоволенні позову ОСОБА_3 –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                  Л.І.Савченко

                              Справа № 2-7590/11    

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я  

                                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого –судді Савченко Л.І.,

при секретарі –Милостюк А.С.

за участю представника позивача –ОСОБА_1, представника відповідача –Теслюка О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного банку «УкрСиббанк»в особі Центрального регіонального департаменту Публічного акціонерного банку «УкрСиббанк»про визнання договору про надання споживчого кредиту із змінами внесеними додатковою угодою недійсними,-

в с т а н о в и в:

          Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «УкрСиббанк»в особі Центрального регіонального департаменту ПАТ «УкрСиббанк»про визнання Договору про надання споживчого кредиту № 11314270000 від 13 березня 2008 року із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 20 лютого 2009 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11314270000 від 13 березня 2008 року укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк»недійсним, посилаючись на те, що відповідач своїми необґрунтованими та неправомірними діями порушив вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначив, що в порушення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.2.1, 3.1 Правил № 168, затверджених Постановою Правління Національного банку України 10 травня 2007 року, відповідач ні перед укладенням кредитного договору, ні протягом його дії не повідомив позивача у письмові формі про умови надання кредиту та не надав у повному обсязі інформації про умови кредитування, зокрема про існуючі форми кредитування з коротким текстом відмінностей між ними, у тому числі між зобов»язаннями споживача, податковий режим сплати відсотків і державні субсидії, на які споживач має право, позитивні і негативні аспекти пропонованих схем кредитування. Недотримання вимог Правил № 168 призвело до порушення ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, позивача було позбавлено права на повну, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про умови кредитування, яка має бути надана до замовлення послуги; відповідачем не надано у чіткій, зрозумілій, однозначній формі інформації про відмінність прав та обов»язків позичальника при виборі предмету кредитного договору, однієї валюти кредиту від іншої, наслідки ризику зміни обставин, коливання курсу валюти, його наслідків. Таким чином, позивач не мав можливості здійснити свідомий вибір, оскільки відповідач допустив обман споживача фінансових послуг, у зв»язку з чим, договір є недійсним відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України.

Крім того, враховуючи, що кредитним договором було визначено змінний тип процентної ставки та у зв»язку із набранням чинності змін до ст. 1056-1 ЦК України, на підставі Закону України від 22 вересня 2011 року, відповідач повинен був внести зміни до кредитного договору, якими встановити порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, встановити і погодити індекс, який має застосовуватися при розрахунку процентної ставки, а також її максимальний розмір. Також кредитний договір є таким, що порушує конституційні права і свободи людини і громадянина, оскільки Законом України «Про захист прав споживачів»визначаються права і свободи людини і громадянина як споживача, деталізуються положення ст. 42 Конституції України в сфері захисту прав споживачів.

          Позивач у судове засідання не з»явився, довірив представництво своїх інтересів представнику (а.с.23).

Представник позивача в ході судового розгляду справи позов підтримала, прохала його задовольнити у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, прохав в його задоволенні відмовити, у зв»язку із спливом строку позовної давності. Крім того, пояснив, що відповідачем в момент вчинення правочину було дотримано всі вимоги ст. 203 ЦК України, а тому підстав для визнання правочину недійсним, що передбачено ст. 215 ЦК України, немає. Зазначив, що не заслуговують на увагу вказівки на порушення норм законів і нормативно-правових актів, в тому числі Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до п.7.13 Кредитного договору сторони домовилися вважати, що уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоди на умови вказаного Договору, підтверджує свої права і обов»язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими, а також, що перед укладенням договору він отримав інформаційний лист від банку згідно вимог законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Дія Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI, на який посилається позивач, не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, а тому посилання на вказаний Закон є безпідставними. Також не вважає, що правочин між сторонами укладений шляхом обману, а тому наполягав на застосуванні строку позовної давності.

                  Заслухавши представників сторін, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 березня 2008 року між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту № 11314270000 (далі Договір), згідно п.1.1 якого банк зобов»язується надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, долар США, в сумі 63000,00, що дорівнює еквіваленту 318150,00 грн. за курсом НБУ на день укладення Договору, а Позичальник зобов»язується прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.

Відповідно до п.п.1.2.1, 1.2.2. Договору надання кредиту здійснюється 13 березня 2008 року, повернути кредит Позичальник повинен у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але не пізніше 12 березня 2018 року, якщо не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору.

З п.1.3 Договору вбачається, що останній укладений із змінною процентною ставкою, так протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,9 % річних, після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору.

Пунктом 7.13 Договору сторони домовилися, що уклавши цей Договір, Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору, підтверджує свої права та обов»язки за цим Договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього Договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також, що перед укладанням цього договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів»(а.с.7-10).  

Позивач ознайомився з графіком погашення кредиту, який є невід»ємною частиною Договору про надання споживчого кредиту № 11314270000 від 13 березня 2008 року (а.с.11-12), тарифами банку до вказаного Договору (а.с.13), з якими погодився  та засвідчив своїм підписом, чим підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування.

20 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 була укладена Додаткова угода № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11314270000 від 13 березня 2008 року згідно якої сторони домовилися про зміну графіка погашення кредиту за Договором, а саме у випадку невиконання Позичальником зобов»язання, встановленого п.1 Додаткової угоди протягом 30 календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди, банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахованої плати за кредит у порядку, встановленому Договором та/або визнати цю Додаткову угоду такою, що втратила чинність (а.с.14).

 До зазначеної Додаткової угоди № 1 від 20 лютого 2009 року сторони погодили графік погашення кредиту, засвідчивши його умови своїми підписами (а.с.15).

Судом також встановлено, що з позовом про визнання недійсним Договору про надання споживчого кредиту № 11314270000 від 13 березня 2008 року із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 20 лютого 2009 року позивач звернувся до суду 02 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивач уклав із відповідачем договір про надання споживчого кредиту № 11314270000  13 березня 2008 року, а тому міг довідатися про порушення свого права більш ніж три роки тому, а також те, що відповідач наполягає на застосуванні позовної давності до даних правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв»язку зі спливом позовної давності.

Заперечення представника позивача, що даних правовідносин застосовується строк позовної давності десять років, судом спростовуються, оскільки відповідно до ч.4 ст. 258 ЦК України, позовна давність у десять застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, а не до вимог про визнання правочину недійсним. Крім того, не підлягають застосуванню і положення ч.3 ст. 258 ЦК України, яка передбачає застосування позовної давності у п»ять років до вимог про визнання правочину недійсним, вчиненого під впливом насильства і обману з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд вважає, що ОСОБА_3 добровільно уклав Договір про надання споживчого кредиту № 11314270000 від 13 березня 2008 року із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 20 лютого 2009 року, підписавши його та погодившись з його умовами, також він ознайомився з умовами кредитування та орієнтовною сукупною вартістю споживчого кредиту, отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», що слідує з п.7.13 Договору, а тому його посилання на неповідомлення позивача у письмові формі про умови надання кредиту та ненадання у повному обсязі інформації про умови кредитування, та інших відомостей, на які він посилається, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Твердження позивача, що спірний кредитний договір укладений з порушенням вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.2.1, 3.1 Правил № 168, затверджених Постановою Правління Національного банку України 10 травня 2007 року,  спростовується наступним.

          Умови Договору про надання споживчого кредиту № 11314270000 від 13 березня 2008 року із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 20 лютого 2009 року містять відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, графік повернення кредиту між сторонами був укладений, позивачу також була надана в письмовій формі інформація про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, що слідує зі змісту Договору (а.с.13).

З цих підстав, не знаходить свого підтвердження і посилання позивача на вчинення правочину під впливом обману, оскільки такий правочин визнається судом недійсним, за умови, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, що встановлено п.1 ст. 230 ЦК України.

           Відповідно до  частини 1 статті 229 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість   використання за цільовим призначенням.

          Відповідно до роз»яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», викладених в абзаці другому пункту 19, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

          Викладене свідчить про те, що позивач на момент укладення договору та протягом  його дії  був обізнаний щодо істотних умов договору, а саме щодо умов кредитування, сукупної вартості кредиту, графіку погашення кредиту та сплати процентів по договору кредиту.

          Враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що Договір про надання споживчого кредиту № 11314270000 від 13 березня 2008 року із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 20 лютого 2009 року був укладений не під впливом обману, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за спливом позовної давності.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

             В задоволенні позову ОСОБА_3 –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                  Л.І.Савченко