Справа №  1-1034/11

Провадження №11/0390/77/12 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О.С.

Категорія:ч. 3 ст. 187 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03 лютого 2012 року                                             місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді   Силки Г.І.,

суддів -  Хомицького А.М., Польового М.І.,  

при секретарі – Уманській Л.С.,

з участю прокурора -  Старчука В.М.,                                           

засудженого – ОСОБА_1,

захисника –  ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3 –  ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1,  представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду від 28 листопада 2011 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Луцька Волинської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, студент 1 курсу Волинського національного університету імені Лесі Українки, факультету романо-германської філології,  інвалід ІІ групи з дитинства, працюючий слюсарем у ПП "ОСОБА_2", мешканецьАДРЕСА_1, не судимий, -

- засуджений за ч.3 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вироком вирішено долю речових доказів.

                                                      ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 14 серпня 2011 року, близько 22 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, скориставшись, що вхідні двері житлового будинку, належного ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 відчинені, проник в середину, де ОСОБА_3 пред'явив вимогу віддати йому гроші. Коли ОСОБА_3 відмовився, ОСОБА_1 наніс йому удар ногою в лівий бік, від якого ОСОБА_3 впав на землю. Після чого ОСОБА_1 залишив будинок.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 близько 22.45 год. повернувся в будинок ОСОБА_3, де наніс ОСОБА_3 чотири удари кулаками по тулубу потерпілого, від яких останній впав на землю. Після чого ОСОБА_1 з метою заволодіння грошима ОСОБА_3 почав обшукувати будинок та, не знайшовши грошей, незаконно заволодів сокирою вартістю 30 грн., яка знаходилася в будинку і залишив будинок.  

Після чого, ОСОБА_1 близько 23.15 год. знову  повернувся в будинок ОСОБА_3, нанісши останньому декілька ударів по тулубу та обличчі. Після чого, ОСОБА_1 з метою заволодіння грошима та майном ОСОБА_3 почав обшукувати будинок та, не знайшовши грошей, незаконно заволодів кухонним ножем вартістю 15 грн., чотирма напильниками з ручками вартістю 100 грн., з розрахунку вартості одного напильника 25 грн., напильником без ручки вартістю 10 грн., відкривачкою для банок вартістю 9 гривень, трьома ріжковими ключами вартістю 30 грн., з розрахунку вартістю одного ключа 10 грн., двома плоскогубцями вартістю 28 грн., з розрахунку вартістю 14 грн. за один, і залишив будинок.  

Близько 23.30 год. ОСОБА_1 знову  прийшов   в будинок ОСОБА_3, нанісши удар ногою в спину останньому, висловив вимогу в передачі йому грошей. Коли ОСОБА_3 повідомив, що у нього немає грошей, ОСОБА_1 знову почав обшукувати будинок та не знайшовши грошей, повторно висловив до ОСОБА_3 вимогу віддати гроші. Після чого ОСОБА_3  усвідомлюючи, що якщо він не віддасть гроші, то до нього буде повторно застосовано фізичне насильство, вийняв зі свого гаманця, який він зберігав в кишені, гроші в сумі 100 грн. і передав їх ОСОБА_1. Також ОСОБА_1 забрав з будинку штангенциркуль вартістю 65 грн.

Внаслідок цього,  ОСОБА_3 було ОСОБА_1  спричинено тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки з переломом 9-го ребра зліва без зміщення по середньо-підмишечній лінії, які відносяться до середнього ступеня  тяжкості та синці обличчя, які  за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень та  останній заволодів майном і грішми  потерпілого на загальну суму 387 гривень.

Захисник ОСОБА_2 в апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій останнього, вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості. Посилається на неврахування судом першої інстанції ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та ряд обставин, що пом’якшують покарання, а саме того, що засуджений ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, є особою молодого віку, інвалідом 2-ої групи з дитинства, позитивно характеризується, визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував завдану шкоду. Просить вирок суду першої інстанції змінити та застосувавши ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Представник потерпілого ОСОБА_3 -  ОСОБА_4 в апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, вважає призначене останньому покарання несправедливим внаслідок його суворості, так як призначене покарання  не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Вказує на те, що вона і її брат потерпілий по справі примирилися з засудженим ОСОБА_1, останній ще на досудовому слідстві відшкодував завдану шкоду,  а тому претензій до нього не мають. Враховуючи  молодий вік засудженого, його інвалідність, щире каяття просить вирок суду першої інстанції змінити та  звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, який доповів суть  вироку суду першої інстанції,  повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні  доводи апеляцій,  пояснення засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 та представника потерпілого ОСОБА_3 -  ОСОБА_4, які свої апеляції підтримали і просять їх задовольнити, прокурора Старчука В.М., який апеляції заперечив,  перевіривши матеріали справи, провівши частково судове слідство,  колегія суддів дійшла висновку, що апеляції підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в апеляціях не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.187 КК України є правильною.

Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання  необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

          Відповідно до ст. 69 КК України  за наявності  кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості  вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого  більш м’якого виду покарання не зазначеного в санкції  статті.

          Обґрунтовуючи висновок  щодо  виду  і міри покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому  покарання,  із застосуванням ст.69 КК України, у виді 5 років позбавлення волі,  суд  першої інстанції, як вбачається з вироку врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який  згідно ст.12 КК України  віднесено  до категорії особливо тяжких та те, що останній злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння  і щодо особи похилого віку, що є обставинами, які обтяжують покарання, так і пом’якшуючі покарання обставини та обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості  вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого, що дали  підстави для призначення покарання останньому  нижче від найнижчої межі,  встановленої  санкцією ч.3 ст. 187 КК України.

Так, зокрема, суд першої інстанції врахував та у вироку зазначив про те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, оскільки з перших пояснень і до кінця судового слідства не заперечував обставини вчинення ним злочину,  добровільно відшкодував матеріальну і моральну шкоди ще на досудовому слідстві, що віднесено судом до обставин, які  пом’якшують  покарання.

Крім того, враховано судом і те, що останній є раніше не судимим, вперше притягається до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем навчання і місцем  роботи ( а.с.114, 153), працює, хоча  є інвалідом ІІ групи з дитинства та навчається у вищому навчальному закладі,   претензій матеріального і морального характеру потерпілий і його представник  до нього не мають та просили не позбавляти його волі, останній з ними примирився ще на досудовому слідстві.

Врахувавши ці та інші обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення  ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, за якою він засуджений.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що конкретні обставини справи та дані про особу засудженого, а саме не настання тяжких наслідків, незначна сума викраденого та  те, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи з дитинства, нещодавно переніс хірургічну операцію на серце ( а.с. 116- 118),  після вчинення злочину одружився, проживає з дружиною, яка перебуває у стані вагітності і знаходиться на його утриманні( а.с. 123-124),  є особою молодого віку, виховувався у неповній сімї та враховуючи позицію потерпілого і його представника на досудовому слідстві, в суді першої інстанції та у апеляційній інстанції і апеляційній скарзі, які просили не позбавляти волі засудженого, він з ними  примирився, попросив вибачення, відшкодував заподіяну шкоду,  колегія суддів знаходить за можливе застосувати  ст.75 КК України, звільнивши  ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.           При цьому, покласти на ОСОБА_1 обов’язки згідно пунктів 2, 3, 4 ст.76 КК України, що  дозволить здійснювати  контроль за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої інспекції.

Таке покарання  буде необхідним і достатнім для  виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Оскільки апеляційним судом застосовано ст. 75 КК України,  звільнивши  ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, тому згідно ст.77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке було призначено судом першої інстанції,  щодо нього не застосовується і підлягає виключенню.  

Керуючись ст. ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів, -

                                                    УХВАЛИЛА:

          Апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1,  представника потерпілого ОСОБА_3 -  ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 28 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього згідно  пунктів 2,3,4 ст.76 КК України обов’язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи  та  навчання; періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.

Додаткове покарання у виді конфіскації майна, призначене судом першої інстанції ОСОБА_1  з вироку виключити..

В решті вирок залишити без зміни.    

Головуючий                     

Судді