2/1214/49/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

24.01.2012 року                                                                      м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді                                                               Горбатенко О.В.,

при секретарі судового засідання                                        Литвиненко Л.О.,

за участю позивача - відповідача                                         ОСОБА_1,

представника позивача-відповідача                                        ОСОБА_2,

представника відповідача - позивача                              ОСОБА_3,

представника відповідача –позивача                              ОСОБА_4,                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач –відповідач –ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 3816,84 грн. та моральну шкоду в сумі 15000 грн., судові витрати в сумі 120 грн., посилаючись на наступне.

25.12.2007 року між сторонами було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1. 02.02.201 року Апеляційним судом Луганської області було винесено рішення по апеляційній скарзі представника ОСОБА_5 –ОСОБА_4 на рішення Лисичанського міського суду від 10.12.2010 р. Апеляційну скаргу представника позивача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано і винесено нове рішення, яким вказаний вище договір дарування квартир було визнано недійсним. Рішення набрало законної сили 02.02.2011 р. Позивачка вважає, що її вини  немає, в тому, що  відповідачка, не мала наміру передавати квартиру в дарування. Відповідачка самостійно вирішувала питання  про те, як розпоряджатися своєю власністю. Як сторона за договором дарування позивачка добросовісно виконала всі зобов’язання –прийняла в дар власність, понесла необхідні витрати для оформлення цієї угоди, сплатила податок згідно законодавства. Крім того, став власником квартири і залишаючись такою до  моменту визнання договору дарування недійсним, позивачка повинна була утримувати квартиру. Внаслідок цього вона понесла витрати на утримання квартири, яку подарувала їй відповідачка. Збитки, які позивачка понесла у зв’язку з тим, що договір був визнаний недійсним, складаються з наступного: витрати на нотаріальне оформлення угоди –950 грн., витрати на реєстрацію в БТІ –257,37 грн., витрати на сплату податку –1123,55 грн., утримання квартири: послуги тепломережі –799,82 грн., квартплата (експлуатаційні витрати) –199,07 грн., вода –389,84 грн., газ - 85,11 грн., електроенергія –12,08 грн. Разом матеріальні збитки складають – 3816,84 грн. Крім того, позивачці було завдано значну моральну шкоду. Позивачка, за ініціативою відповідачки, вступила з нею у цивільно –правові відносини, уклала договір, але отримала довготривалі проблеми, нервові стреси,  душевні переживання. Моральна шкода, яка спричинена позивачці з вини відповідачки, проявилась в душевних, емоційних переживаннях, яка пов’язана з тим, що угода, яку позивачка добросовісно уклала з відповідачкою була визнана судом за її вимогою недійсною.

У зв’язку з вищевикладеним позивачка вимушена була звернутись до суду.

Відповідач –позивач ОСОБА_5 звернулась до Лисичанського міського суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 674,19 грн. та моральну шкоду в сумі 15000 грн., посилаючись на наступне.

Недобросовісна поведінка позивачки - відповідачки ОСОБА_1 при укладенні угоди щодо відчуження квартири, поновленні судових спорів спонукає відповідачку –позивачку нести додаткові, не обліковані сімейним бюджетом витрати, що змушує її міняти свій склад життя, обмежувати себе в продуктах харчування, в придбанні ліків. Вважає, що моральна шкода і страждання самотньої хворої 81 –річної жінки, яка не має інших матеріальних благ, крім мінімальної пенсії і поверненої судом квартири, складають не меншу суму, ніж визначну «на принципах розумності і справедливості»позивачкою - відповідачкою ОСОБА_1 –15000 грн. На даний час відповідачка - позивачка зареєстрована в своїй квартирі, сплатила борг за комунальні та інші платежі. Матеріальну допомогу по оформленню субсидій, прибиранні житла, купівлі продуктів харчування і ліків надавались їй Лисичанським територіальним центром соціального обслуговування з липня 2006 року по червень 2010 року. Спроба позивачки –відповідачки ОСОБА_1, щодо позбавлення її права власності на квартиру обернулась для ОСОБА_5 матеріальною шкодою в сумі 674,19 грн., яка була витрачена на інвентаризаційні роботи Лисичанським БТІ при реєстрації зміни власника квартири. Також допомога в підготуванні позовної заяви, представництво її інтересів в суді склало 1200 грн.

Позивачка –відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги, викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_5 до неї не визнала в повному обсязі, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача –відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі просив задовольнити, зустрічний позов не визнав, просив у задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача –позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 просив задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 грошей на ОСОБА_5 не витрачала, не годувала її, за квартиру комунальні послуги не сплачувала. Йому не відомо, чи сплачувала ОСОБА_5 за послуги БТІ.

Представник відповідача –позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 просив задовольнити в повному обсязі.

Суд досліджує письмові докази: копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи  від 10.06.2010 р. /а.с.6/, копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 11.06.2010 р. /а.с.7/,  копія рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 02.02.2011 р. /а.с.8-9/, копія рішення Лисичанського міського суду Луганської області /а.с.10-12/, копія медичної довідки /а.с.13/, квитанція /а.с.14/, квитанція № 12398 від 07.12.2007 р. /а.с.15/, квитанція /а.с.16/, квитанція № 1217 від 12.02.2008 р. /а.с.17/, чек /а.с.18/, рецепт /а.с.19/, рецепт /а.с.20/, копія посвідчення /а.с.21/, квитанція № 35 від 21.03.2008 р. /а.с22/, довідка /а.с.23/, копія довідки ЛКП «Паспортна служба»/а.с.24/,  довідка ЛКП «БТІ»/а.с.25,26/, копія медичної довідки /а.с.27-28,29/, копії квитанцій /а.с.30,31/, копія посвідчення /а.с.31/,  квитанція про сплату витрати на інформаційно –технічне забезпечення /а.с.37/, копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 10.063.2010 р. /а.с.44/, довідка /а.с.47/, копії квитанцій /а.с.48, 49,50, 51, 52, 53/, квитанції /а.с.54, 55, 56, 57, 58, 59/, довідка Лисичанського територіального центру соціального обслуговування /а.с.63/.

Суд досліджує матеріал про відмову у порушенні кримінальної справи: постанова про відмову в порушенні кримінально справи /а.с.1/, заява /а.с.3-6/, заява /а.с.7/, копія плану квартири /а.с.8/, копія технічного паспорта /а.с.9/, копія ОСОБА_3 з Державного реєстру право чинів /а.с.10/, копія ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.11/, копія договору дарування квартири /а.с.13/, пояснення /а.с.15/, пояснення /а.с.16/, пояснення /а.с.17/, пояснення /а.с.18-19/, пояснення /а.с.21,22/.

Суд, вислухавши пояснення позивача –відповідача ОСОБА_1, представника позивача –відповідача ОСОБА_2, представника відповідача –позивача ОСОБА_3, представника відповідача –позивач ОСОБА_4, дослідивши письмові докази, вважає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, у задоволенні зустрічного позову відмовляє, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину  другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно ч. 2 ст. 229 ЦК України у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилась в результаті її власного недбальства, зобов’язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов’язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 25.12.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_8 –відмовлено, що підтверджується копією рішення № 2-5526/10 від 10.12.2010 р. /а.с.10-12/.

02.002.2011 року Апеляційним судом Луганської області винесено рішення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 –ОСОБА_4 на рішення Лисичанського міського суду від 10.12.2010 року. Апеляційну скаргу задоволено, рішення Лисичанського міського суду скасовано, і винесено нове рішення, яким вказаний вище договір дарування квартири було визнано недійсним /а.с.8-9/.

Колегія суддів судової палат у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в рішенні від 02 лютого 2011 року  по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, за участю третьої особи –приватного нотаріуса ОСОБА_8 про визнання договору дарування недійсним, вказала, що підставою визнання вищевказаного договору дарування недійсним є те, що договір ОСОБА_7 був укладений внаслідок помилки, бо вона при його оформленні мала на увазі, що укладає договір довічного утримання, і що умовою відчуження спірного майна був обов’язок відповідачки забезпечувати позивачку утриманням та доглядом /а.с.8-9/.

У зв’язку з тим, що договір дарування було визнано недійсним, позивачка –відповідачка вказує, що понесла матеріальні збитки, які складаються з наступного: витрати на нотаріальне оформлення угоди –950 грн., витрати на реєстрацію в БТІ –257,37 грн., витрати на сплату податку –1123,55 грн., утримання квартири: послуги тепломережі –799,82 грн., квартплата (експлуатаційні витрати) –199,07 грн., вода –389,84 грн., газ - 85,11 грн., електроенергія –12,08 грн., в даній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення витрат на послуги ЛКП «БТІ»в сумі 96, 91 грн. та 25, 50 грн., що підтверджується довідкою ЛКП «БТІ»/а.с.26/ та квитанцією /а.с.17/, послуг приватного нотаріуса в сумі 950 грн., що підтверджується довідкою /а.с.23/, сплати податку в сумі 1123,55 грн., що підтверджується квитанцією /а.с.22/,  витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., що підтверджується квитанцією /а.с.37/, витрати на оплату правових послуг по угоді в сумі 960 грн., що підтверджується квитанцією № 33/11 /а.с.82/, витрат по сплаті послуг водопостачання в сумі 355,24 грн., що підтверджується копією квитанції /а.с.49/, витрат по сплаті послуг теплопостачання в сумі 292,88 грн. та 207,12 грн., що підтверджується копією квитанції /а.с.51/.

Суд, оцінюючи надані докази,  не бере до уваги наступні документи: квитанцію по сплаті електроенергії в сумі 12,08 грн., послуги газопостачання в сумі 85,11 грн., послуги водопостачання в сумі 34,60 грн., послуги квартплати  в умі 199,07 грн., послуги теплопостачання в сумі 506,94 грн., витрати на реєстрацію ЛКП «БТІ»в сумі 134,96 грн., оскільки вони видані на ім’я ОСОБА_5, представники відповідачки –позивачки ОСОБА_5 заперечують, що ці витрати сплачувала ОСОБА_1, і в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження вказані доводи позивачки –відповідачки.

Як вбачається з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок із протиправною поведінкою проти неї.  

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як вбачається з пояснень позивача - відповідача, внаслідок протиправних дій відповідача - позивача, ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, які він оцінює у розмірі 15 000 гривень та які проявились в душевних, емоційних переживаннях, які пов’язані з тим, що угода, яку позивачка добросовісно уклала з відповідачкою була визнана судом, за її вимогою, недійсною.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Разом з тим, беручи до уваги, що позивачкою - відповідачкою у судовому засіданні не надано доказів погіршення  здоров’я, порушення звичного устрою життя та не можливості реалізувати свої плани, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд вважає за необхідним відмовити, оскільки згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину  другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

В той самий час, як встановлено в судовому засіданні, і як вбачається з рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 02.02.2011 року вищевказаний договір дарування було визнано недійсним, у зв’язку з тим, що воля відповідачки –позивачки, яка виражена в договорі, що оспорюється, не відповідає її дійсному наміру: при укладенні договору ОСОБА_5 вважала, що укладає договір довічного утримання, тобто помилялась щодо правових наслідків договору і це є обставиною, що має істотне значення. Таким чином, відсутні будь-які винні діяння ОСОБА_1 при укладанні договору з ОСОБА_5, що є підставою до відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  а тому зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесення позивачкою-відповідачкою судових витрат підтверджується квитанцією від 1.08.2011 року /а.с.37/.

Враховуючи вищевказане, стягненню з відповідачки-позивачки на користь позивачки-відповідачки підлягає також витрати на інформаційно –технічне забезпечення в сумі 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 216, 229 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3051 (три тисячі п’ятдесят одна) гривня 20 копійок та судові витрати на надання правової допомоги в сумі 960 (дев’ятсот шістдесят) гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити в повному обсязі  за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення, а особами, що брали участь у справі але не були присутні на його проголошенні, в тому самому порядку та в той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя                                                                                                    О.В.Горбатенко