Справа № 2-2344/11

Провадження № 22-ц/0290/348/2012Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г.М.

Категорія: 48  Доповідач: Шемета Т. М.

                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.01.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді             Шемети Т.М.,

суддів                                Жданкіна В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі                  Агеєвій Г.В.,

з участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.12.2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем та від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач не надає кошти на утримання дітей, не бере участі у їх вихованні з грудня 2010 року. Менший син постійно хворіє і потребує додаткових витрат на харчування, вітаміни. Відповідач приховує свій дійсний розмір доходів. Просила стягнути з нього на утримання дітей аліменти в розмірі по 500 грн. на кожного.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.12.2011 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 26.04.2011 року та до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання про судові витрати.

Вказане судове рішення оскаржується в апеляційному порядку відповідачем ОСОБА_3, який просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким визначити справедливий розмір аліментів. Апелянт посилається на те, що суд неповно з’ясував обставини справи: не врахував розмір його доходів, не врахував, що він сплачує аліменти на утримання дружини ОСОБА_2 згідно рішення Ленінського районного суду від 09.12.2011 року в розмірі 200 грн. щомісячно. Суд не взяв до уваги, що з урахуванням розміру присуджених аліментів загальний розмір відрахувань буде перевищувати отримуваний ним дохід. Окрім того, він  сплачує щомісячно страховий платіж в розмірі 600 грн. за програмою «майбутній студент», де застрахованою особою є старша дочка ОСОБА_5. Тобто суд не врахував реальне матеріальне становище його як відповідача та те, що позивач отримує соціальну допомогу на дітей.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягуючи з відповідача аліменти в розмірі по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, суд виходив з того, що твердження відповідача про наявність в нього невеликої офіційної заробітної плати не є підставою для зменшення розміру аліментів, послався на твердження відповідача про достатність його матеріального становища, про яке він вказував, подаючи позов про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та визначення місця проживання дітей з ним.

Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам матеріального права, а саме: Відповідно ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує в тому числі і матеріальне становище платника аліментів та інші істотні обставини. Всупереч цьому суд першої інстанції не врахував, що відповідач має заробіток в розмірі 1 145 грн. щомісячно (а.с.78), що він сплачує аліменти в розмірі 200 грн.(а.с.77) на утримання дружини згідно рішення Ленінського районного суду від 09.12.2011 року. Тому в цій частині доводи апеляційної скарги є підставними. Не є підтвердженням матеріального становища відповідача та його участі в утриманні дітей посилання апелянта на те, що він сплачує щомісячно страховий платіж в розмірі 600 грн. за програмою «майбутній студент», де застрахованою особою є старша дочка ОСОБА_5, так як з договору страхування (а.с.79) вбачається, що страхувальником по даному договору є не відповідач ОСОБА_3, а ОСОБА_7. Також не заслуговує уваги посилання відповідача на те, що позивач отримує соціальну допомогу на дітей, так як це не визначає матеріальний стан її та дітей як достатній та не звільняє батька від сплати аліментів на утримання дітей.

Відповідно до ч. З ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, згідно ст.. 184 СК України, проводиться в тому випадку, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Всупереч вказаному положенню закону суд першої інстанції не навів мотивів прийнятого ним рішення, не врахував того, що відповідач працює, має постійний дохід, а позивач не навела доказів існування у відповідача інших мінливих доходів.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, беручи до уваги, що відповідач має постійний сталий заробіток, докази існування у нього інших мінливих доходів відсутні, підстав для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі немає. Враховуючи, що позивач ОСОБА_2 категорично наполягає на стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

-2-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3  задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.12.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча:                                                              Т.М. Шемета

Судді:                                                                        В.В. Жданкін

                                                                                   В. О. Чуприна