Справа №2-388/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 року                                                                                            Галицький районний суд міста Львова в складі :

головуючої - cудді  -  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

при секретарях  -  БЕСПАЛЬОК О.А., НЕМОЛОВСЬКІЙ-ХМАРІ З.П.,

за участю адвоката  -  ОСОБА_8,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з участю третьої особи відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права на користування квартирою та зобов’язання укладення договору житлового найму,

                        в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

          Позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права на користування житловим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1 та про укладення з ОСОБА_1 договору житлового найму на таке. В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що ОСОБА_1, її колишній чоловік ОСОБА_5, повнолітні діти ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітня донька ОСОБА_2 зареєстровані в однокімнатній квартирі без кухні та вигод АДРЕСА_2, яка 15 серпня 1994 року у встановленому законом порядку визнана такою, що не відповідає санітарно-технічним вимогам і є непридатною для проживання. З 19 квітня 1996 року їх сім’я перебуває на обліку для надання житла в управлінні житлового-комунального господарства Львівської міської ради, як багатодітна сім»я, були внесені у список на забезпечення житлом у першочерговому порядку. Зі згоди та відома членів депутатської комісії Львівської міської ради, яка рекомендувала управлінню по обліку та розподілу житла та керівництву ЖЕКу-101, де на той час працювала позивачка ОСОБА_1 двірником, було вирішено питання про надання їй квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_1 та члени її сім’ї, зайнявши надане їм житло, провели у ньому ремонтні роботи, утримують таке, несуть усі пов’язані з цим витрати. Незважаючи на дані обставини, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 24 травня 2001 року було постановлено виселити їх з спірної квартири без надання іншого житла. Покликаючись на сплив трьохрічного терміну, відведеного для примусового виконання рішення суду, звернулися до суду з вказаним вище позовом, оскільки вважають, що судове рішення про виселення втратило свою виконавчу здатність.  

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, покликаючись на мотиви позовної заяви, дала аналогічні пояснення, просить позов задовольнити.

Представники відповідачів виконкому Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради проти позову заперечили, пояснили, що підстав для визнання за позивачами права на спірну житлову площу немає, оскільки стосовно них постановлено судове рішення про примусове виселення. Пропуск терміну для звернення акту правосуддя до примусового виконання не припиняє його законної сили, дали інші пояснення суду.

Представник третьої особи відділу у справах дітей  Галицької районної адміністрації Львівської міської ради вирішення спору залишив на розсуд суду, просить при винесенні такого врахувати права неповнолітніх дітей на житло.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з»явились, хоча про день та час розгляду повідомлялись належним чином, у наданих суду письмових заявах позов підтримали, просять розглядати справу у їх відсутності.  Суд з підстав, передбачених ч.4 ст. 169 ЦПК України вирішує спір у відсутності таких по наявних у справі матеріалах, достатніх для висновку про дійсні права та обов’язки сторін.

В ході розгляду справи ОСОБА_6 з числа відповідачів був виключений.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заявлених вимог з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, її колишній чоловік ОСОБА_5, повнолітні діти ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітня донька ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.9). Дане житло має загальну площу 18,70 кв.м., являє собою одну кімнату без кухні і вигод.

Рішенням Львівського міськвиконкому № 533 від 03 жовтня 1996 оку дане помешкання визнане непридатним для проживання (а.с.5).

Факт вселення позивачів у спірну квартиру АДРЕСА_1, що належить до державного житлового фонду, без дотримання встановленого законом порядку встановлений рішенням Галицького районного суду м.Львова від 24 травня 2001 року, постановленого стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.8).

Рішення про надання спірного помешкання позивачам не виносилось, ордеру їм не видавалося, чого учасники процесу не оспорювали. З цих підстав в силу прямої вказівки ч.1 ст. 61 ЦПК України дані обставини звільняються від подальшої перевірки іншими засобами доказування. Самовільне зайняття спірного приміщення вбачається також з довідки Львівського комунального підприємства «Айсберг»№ 208 від 12 лютого 2010 року, зміст якої сторони теж не оспорювали.

Опитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, колишній директор ЛМКП «Айсберг», підтвердив, що вільна станом на 1999 рік спірна квартира АДРЕСА_1, пропонувалась архітектору чи скульптору пам’ятника Т.Шевченку у м.Львові, для чого і передав ключі від неї працівнику Львівської міської ради, щоб претендент оглянув пропоноване йому житло. Однак, як стало відомо згодом, той не скористався такою можливістю через вселення у квартиру сім»ї ОСОБА_1

07 липня 2005 року Галицьким районним судом м.Львова було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на користування спірною житловою площею. Позовні вимоги заявлялися позивачкою з підстав наявності позачергового права на житло і обґрунтовувалися ст. ст. 45-46, 51 ЖК України.

Повторне звернення до суду з аналогічними за своїм змістом вимогами мотивоване іншими підставами –пропуском стягувачем терміну для звернення виконавчого листа до виконання, що, на думку позивачів, припиняє виконавчу здатність постановленого судом рішення про виселення. Дійсно, як видно з листа Галицького Відділу державної виконавчої служби № В-6 1093 від 11 лютого 2010 року виконавчий лист про виселення позивачів по справі був виданий 16 листопада 2009 року.

Проте, дана обставина не позбавляє акт правосуддя законної сили і, тим більше, не породжує будь-яких житлових прав у осіб, що самовільно зайняли спірне житлове приміщення. Позовних вимог не обґрунтовує і оплата  ОСОБА_1 та членами її сім’ї комунальних послуг, спожитих за час проживання у кватирі АДРЕСА_1. Єдиною підставою для вселення у помешкання державного житлового фонду є ордер, який позивачам не видавався.

Відтак, жодних житлових прав не створює і час проживання у спірному житлі, зайнятому самовільно.

Жодних інших обставин, з якими закон пов’язує виникнення житлових правовідносин між сторонами по справі, позивачі не навели, що вказує на безпідставність позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 11, 15 ЦК України, ст. ст. 43, 45, 58 Житлового кодексу України, суд

                          в  и  р  і  ш  и  в  :

У задоволенні позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з участю третьої особи відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права на користування квартирою АДРЕСА_1 та укладення договору житлового найму  в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ

Оригінал рішення.