Справа № 2-412/11

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р.               Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого - судді Марценюк С.  А.

при секретарі Любченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - відділ Держкомзему в Братському районі Миколаївської області, про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним,                                                                                                            

                                           ВСТАНОВИВ:      

  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним, посилаючись на те, що 30 березня 2006р. між нею та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки в усній формі. При підписанні договору у відповідача були відсутні бланки договорів, тому вона поставила підпис на чистому аркуші. Про те, що термін договору оренди складає 15 років вона дізналася лише отримавши свій екземпляр договору, який 25 липня 2006р. зареєстрований у Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДЗК за №040600901118. Згідно домовленості між ними, вона могла повернути свою земельну ділянку за першою своєю вимогою, однак на її вимогу ОСОБА_2 відмовився повернути їй земельну ділянку. Крім того, договір не відповідає типовій формі договору оренди землі, відсутній кадастровий номер земельної ділянки та при його укладенні не були витримані норми цивільного законодавства України, тому просить визнати договір оренди земельної ділянки (паю) недійсним.

В  судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник  ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 не визнали позовних вимог, посилаючись на те, що договір оренди землі укладається в трьох екземплярах, а тому підписати один чистий аркуш та в чітко визначеному для підпису місці позивачка ОСОБА_1 не могла. Договір був зареєстрований у Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДЗК ще в 2006 році, а тому ОСОБА_1 знала про термін укладення договору з 2006 року. До договору оренди додається копія державного акту на право на земельну ділянку, в якому міститься кадастровий номер кожної земельної ділянки. Також, договір, укладений між ним та ОСОБА_1, відповідає законодавству, що діяло в період терміну дії договору, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими. Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з причини пропуску позивачкою строку позовної давності.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, представника третьої особи без самостійних вимог — Мерікова О.П., суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія МК №097323, виданим на її ім'я 09 листопада 2004р.

30 березня 2006р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, який 25 липня 2006р. зареєстрований у Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДЗК за №040600901118  із зазначенням паспортних даних обох сторін та підписами сторін в чітко визначених для цього місцях. А тому, посилання ОСОБА_1 на те, що договір нею не підписувався та вона з договором не була ознайомлена, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі

Згідно зі статтями 116, 123, 125 Земельного кодексу України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погодження меж, встановлення меж у натурі ( на місцевості).

Згідно ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» та ст. 793 ЦК України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Вичерпний перелік істотних умов договору оренди землі визначений ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

З договору оренди землі, укладеного між сторонами, вбачається, що у договорі сторони обумовили і дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, в тому числі і строку дії договору оренди землі, орендної плати, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, зміни умов договору і припинення його дії (п.п. 8, 9-14, 26-27, 36-40), а тому посилання позивача на те, що відповідачем при укладені Договору оренди землі не передбачені ці істотні вимоги договору та порушено вимоги ст.ст. 11, 14, 15, 17, 19 ЗУ «Про оренду землі» є необґрунтованим, оскільки під час укладення даного договору були дотримані всі вимоги вищезгаданого закону, в редакції, що діяли на час укладення договору.

Крім того, згідно пояснень відповідача, що підтвердила в судовому засіданні позивачка (а тому цей факт не підлягає доказуванню), судом встановлено, що відповідачем за 2006-2010 роки позивачці виплачувалася орендна плата у грошовій та натуральній формі відповідно договору оренди землі в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі за кожен рік оренди землі.

За 2010 рік відповідачем виплачувалася позивачці орендна плата у натуральній формі відповідно договору оренди землі в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі за кожен рік оренди землі, що підтверджується платіжними відомостями, про що є підпис позивачки

Отже, сторонами визнається як безспірний факт виконання відповідачем перед позивачкою зобов’язань за договором оренди землі за 2006-2010 роки,  в натуральній та грошовій формі, боргу по орендній платі немає, що є підтвердженням факту виконання відповідачем договірного зобов’язання і прийняття позивачкою зобов’язання за договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

Проте, зазначений договір діяв на протязі тривалого часу. Умови договору ОСОБА_1 тривалий час не оскаржувала, регулярно отримувала орендну плату, що свідчить про те, що ОСОБА_1 прийняла на себе передбачені умовами даного договору права та обов'язки і одобрила їх.

Враховуючи, що під час укладення договору оренди землі від 30 березня 2006 року сторонами були дотримані всі вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», а позивачкою, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надано доказів, які б викликали сумнів у достовірності зазначеного договору, суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним даного договору оренди землі, тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного суд вважає доведеним, що позивачка була обізнана щодо укладання договору оренди своєї земельної ділянки ще в 2006 році, не висловлювала заперечень, отримувала орендну плату, тому поважних причин пропуску строку позовної давності судом не встановлено.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За вимогами ст.267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача наполягає на застосуванні строку позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у позові, також з обставин спливу строку позовної давності.

Керуючись  ст.ст. 203, 215, 793 ЦК України, ст.ст. 11, 13-15, 18-20 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.10, 214, 215 ЦПК України, суд   

                                              В И Р І Ш И В:     

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - відділ Держкомзему в Братському районі Миколаївської області, про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним - відмовити.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою яка брала участь у справі, але не була присутньою у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд.

               Суддя                                                                 С.  А.  Марценюк