№2-732/08

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

 

13  травня  2008      року Печерський  районний суд м. Києва в  складі:

головуючого -                          судді  Кафідової О.В.,

при  секретарі  -                                  Нечаєвій Ю.Ю., 

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні в м. Києві справу  за  позовом  ОСОБА_1до Спільного   підприємства  у формі товариства  з  обмеженою  відповідальністю  „ОСОБА_2-Україна” про стягнення  матеріальної  і  моральної  шкоди,

 

В С Т А Н О В И В:

 

            Позивач  звернувся до суду з позовом до відповідача  та просить постановити рішення, яким стягнути з останнього  матеріальну шкоду в розмірі 11132 грн. 49 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн. 00 коп., посилаючись на те, що  роботи по влаштуванню поверхневої обробки на автодорозі М-23 “Ульянова - Миколаїв”, на якій 10.08.2004 року відбулося ДТП між автомобілем позивача БМВ -525, НОМЕР_1та автовантажівкою “Мерседес-Бенс-814” , якою керував ОСОБА_3., виконував відповідач по справі СП ТОВ “ОСОБА_2-Україна”, а постановою суду від 15.09.2004 року визначений причинний зв”язок між порушеннями з боку виконавця і наслідками (скоєння ДТП), а тому виконавець робіт повинен нести відповідальність за спричинення шкоди.

 

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

 

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, про  день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним  чином, що підтверджується судовими повістками, повідомленнями про вручення поштового відправлення, оголошеннями в газетах Урядовий кур”єр” від 18.03.2008 року № 50, “Хрещатик” від 14.03.2008 року та  “Урядовий кур”єр” № 83 від 07.05.2008 року, представника в суд не направив.

 

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

 

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, та ухвалити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України. 

        

Вислухавши пояснення  позивача,  дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

 

10.08.2004 року о 20 год. 05 хв. на 35 км дороги Ульянова - Миколаїв відбулося ДТП між автомобілем БМВ -525, НОМЕР_1, під керування позивача ОСОБА_1. та автовантажівкою “Мерседес-Бенс-814”НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3., та який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

 

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2004 року провадження по справі відносно ОСОБА_1. за ст. 124 КпАП України - закрито, але зазначено, що незважаючи на безспірний факт зіткнення, відсутня подія, яка може бути розцінена як адміністративне правопорушення.

 

Суд критично відноситься до Висновку судової авто технічної експертизи № 10229 від 06.12.2005 року, оскільки схема ДТП від 10.08.2004 року не відповідає дійсності, а саме вказана інша ділянка дороги.

           

Крім того, рішенням Печерського районного  суду м. Києва від 18.06.2007 року в задоволені позову ОСОБА_4., ОСОБА_5. до ОСОБА_1. про відшкодування шкоди та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4., ОСОБА_5., СП ТОВ “ОСОБА_2-Україна” про відшкодування шкоди відмовлено.

 

Зазначеним рішенням встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 11132,49 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. безпідставні, ОСОБА_1. не надано суду доказів, а судом не встановлено, що ОСОБА_3. та СП ТОВ “ОСОБА_2-Україна” спричинена матеріальна та моральна шкода ОСОБА_1., яка відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України підлягала би відшкодуванню.

 

При розгляді справи в даному судовому засіданні позивачем та його представником не надано жодних додаткових доказів, що з вини СП ТОВ “ОСОБА_2-Україна” ОСОБА_1. спричинена матеріальна та моральна шкода. При цьому ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді справи, у яких беруть участь ті самі особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

 

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2007 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1.  до СП ТОВ “ОСОБА_2-Україна” тільки з підстав порушення ст.. ст.. 74-76 ЦПК України та відсутності представника СП ТОВ “ОСОБА_2-Україна” в судовому засіданні.

 

Згідно ст. 1187 ЦПК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі  (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а якщо заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

 

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

 

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

 

В судовому засіданні представник позивача  не навів переконливих доказів порушення прав або ж законних інтересів позивача, з боку відповідача, визначених діючим законодавством.

 

Крім того, відповідно до  Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” позивачем не зазначено, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних та фізичних страждань, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача та інші, а також позивачем, не вказано, з якого розрахунку (а також відсутній розрахунок) виходив позивач, визначаючи суму моральної шкоди в розмірі 900 000,00 грн., а також, в чому полягає завдання моральної шкоди позивачу.

 

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або  позбавлення його модливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодувння, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

 

Аналізуючи зібрані докази  в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  безпідставні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, не встановлено порушень особистих прав і свобод позивача зазначеним в позові відповідачем і тому в позові слід відмовити.

 

На підставі викладеного та керуючись: Конституцією України, ст. 23,  1166, 1187  ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60‚88, 169, 212, 213,  214, 215,  224-233 ЦПК України  суд -

 

ВИРІШИВ:

 

Позовну  заяву ОСОБА_1до Спільного   підприємства  у формі товариства  з  обмеженою  відповідальністю  „ОСОБА_2-Україна” про стягнення  матеріальної  і  моральної  шкоди - залишити без  задоволення  .

 

Заходи забезпечення  позову,  вжиті  ухвалою Печерського районного суду м. Києва  від 03.02.2005  року  шляхом  накладання арешту на автомобіль Мерседес-Бенц 814  НОМЕР_1, 1995  року  випуску , який  належить ОСОБА_3 - скасувати

 

Заочне рішення  може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  через Печерський районний суд м. Києва протягом  місяця.

 

Заяву про перегляд заочного рішення  може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 

           

            СУДДЯ: