РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01 лютого 2012 року Справа № 5004/1170/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Маціщук А.В. ,
судді Філіпова Т.Л.
розглянувши апеляційні скарги позивачів - приватних підприємців - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 15.11.11 р. у справі № 5004/1170/11(суддя Дем’як В.М.)
за позовом приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, м. Луцьк
до приватної фірми “Скорпіон-Сервіс”, м. Луцьк
про визнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004 року та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки.
за участю представників:
від позивачів –ОСОБА_4 (довір.№б/н від 01.01.2010р.), ОСОБА_5 (довір.№б/н від 01.11.2009р.), ОСОБА_6 (довір. №б/н від 01.11.2009р.)
від відповідача –ОСОБА_7 (довір. №186 від 12.10.2011р.), ОСОБА_8 (довір. №186 від 12.01.2011р.)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.2011р. у справі №5004/1170/11 (суддя Дем’як В.М.) у позові приватних підприємців - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватної фірми “Скорпіон-Сервіс” про визнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004 року та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки –відмовлено.
Приймаючи рішення по суті спору, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивачів про порушення відповідачем їх прав під час укладення оспорюваних угод матеріалами справи не підтверджено, натомість договірне оформлення користування торгівельними місцями на ринку, оспорення правомірності якого є предметом спору –передбачається листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.08.2004р. №5674, згідно якого користування торгівельними місцями на ринку здійснюється на підставі договору оренди з адміністрацією ринку. Тому, торгова площа, яка надавалась в користування позивачам для організації торгівлі може бути предметом договору оренди на території ринку, отже, ПФ “Скорпіон-сервіс”, яка має статус ринку –була вправі укладати такі договори (угоди). Крім того, на думку суду першої інстанції, твердження позивачів, що угоди укладалися під впливом обману та шляхом насильства –є безпідставними, оскільки жоден з таких фактів не доведено у встановленому порядку і не підтверджено належними доказами. Тому, встановлені судом обставини зумовлюють відмову в задоволенні позову (т.3 арк.справи 66-70).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачі подали апеляційні скарги однакового змісту, в яких зазначають, що судом першої інстанції не взято до уваги постанову ВГСУ від 27.01.2011р. у справі №5004/383/11, якою залишено без змін 17 рішень суду першої інстанції по аналогічній справі. Також, скаржники стверджують, що не взято до уваги рішення органу місцевого самоврядування щодо припинення дії договорів оренди комунальних земельних ділянок, на яких розташовані торгові площі –в зв»язку з відсутністю у відповідача прав на дані площі.
Скаржники також зазначають, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з’ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права (т.3, арк.справи 78-80, 88-90, 98-100).
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. у даній справі апеляційні скарги приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, прийнято до провадження, об»єднано в одне провадження, справу призначено до слухання (т.3, арк.справи 75, 85, 95).
Відповідач заперечив проти апеляційних скарг з підстав, зазначених у відзиві від 11.01.2012р., зокрема вважає, що подання підприємцями подібних позовів мають на меті затягування з 2009 року виконання 23-х судових рішень про зобов’язання підприємців звільнити торгові площі на ринку ПФ “Скорпіон-сервіс” у м.Луцьку. На підставі ст.35 ГПК України, просив зважити на рішення господарських судів, яким остаточно спростовано обставини, викладені позивачами у позовах та апеляційних скаргах: постанову ВСУ від 24.10.2011р. у справі №3-111гс11/3/14, постанови ВГСУ: від 25.08.2009р. у справі №06/54-71, від 17.09.2009р. у справі №04/20-92, від 02.02.2011р. у справі №9/25-92, від 09.06.2011р. у справі №8/32-42, від 06.10.2011р. у справі №5004/358/11, проти доводів скаржників, викладених в апеляційних скаргах заперечив, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційні скарги –без задоволення.(т.3, арк.справи 110-111).
Крім цього представниками скаржників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 було подано через канцелярію апеляційного суду п»ять заяв з додатками. Представники, зокрема просили в заявах:
№1 - здійснити повну технічну фіксацію судового процесу.(т.3, арк.справи 144);
№2 - витребувати у відповідача письмові докази тлумачення поняття “торгові площі”, “торговельні площі”, зазначені в оспорюваних угодах.(т.3, арк.справи 145-146);
№3 - витребувати у відповідача письмові докази індивідуальних ознак “торгових площ”, “торговельних площ”, зазначених в оспорюваних угодах.(т.3, арк.справи 171);
№4 - витребувати у відповідача письмові докази наявності у нього права власності на “торгові площі”, “торговельні площі”, зазначені в оспорюваних угодах.(т.3, арк.справи 183);
№5 - надати належну правову оцінку фактичним обставинам –поданим письмовим доказам, а саме:
заяві №10 про необхідність роз’яснення постанови ВСУ від 24.10.2011р. по господарській справі №07/33-71 –3-113гс11;
заяві №1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2010р. у справі №2а-2480/10/0370;
заяві №1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011р. у справі №2а-2480/10/0370 –34479/10/9104;
касаційної скарги №1 від 13.12.2011р. по адміністративній справі №2а-2480/10/0370 –34479/ 10/9104;
апеляційної скарги №1 від 30.12.2011р. по господарській справі №5004/1166/11;
Клопотання представників позивачів №1 про фіксацію судового процесу технічними засобами апеляційний господарський суд задоволив, що стверджується матеріалами справи.(т.3, арк.справи 237).
Розглядаючи решту клопотань представників позивачів, колегія суддів зважує на те, що встановлені ст.101 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції передбачають, що апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Разом з тим, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів, враховуючи, що заява №5 стосується оцінки звернень і скарг представників позивачів на судові рішення з інших справ, в тому рахунку і адміністративних, а предметом даного апеляційного провадження є рішення від 15.11.2011р. у справі №5004/1170/11 –ввважає, що дані заяви не підлягають розгляду по суті.
Колегія суддів не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Провадження у даній справі порушено 23.06.2011р.; вбачається, що під час розгляду справи –позивачі та їх представники, користуючись правами, наданим ст.ст. 22, 32 ГПК України –подавали суду першої інстанції заяви, клопотання та докази, які на їх думку були необхідні для повного, всебічного і об’єктивного вирішення справи.
Проте, подаючи заяви №№ 2-4 про витребування у відповідача письмових доказів, представники позивачів не обґрунтували неможливості протягом п’яти місяців витребування їх і подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від них.
Оскільки, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає потреби витребовувати докази тлумачення поняття та письмові докази індивідуальних ознак “торгових площ”, “торговельних площ”, зазначених в оспорюваних угодах та витребовувати у відповідача письмові докази наявності у нього права власності на “торгові площі”, “торговельні площі”, зазначені в оспорюваних угодах.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.02.2011р. представники позивачів підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції, представники відповідача заперечили проти доводів скаржників, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення –без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
ОСОБА_2 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради від 27.03.2002р.(т.1, арк.справи 68).
ОСОБА_1 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради від 12.01.1994р. (т.1, арк.справи 91).
ОСОБА_3 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.07.1993р.(т.2, арк.справи 20).
17.08.2000р. Луцькою міською радою було прийнято рішення №394 “Про дозвіл на благоустрій частини вул.Кравчука та на встановлення торгових кіосків”, яким дозволено приватній фірмі “Скорпіон-сервіс” виконати благоустрій частини вул.Кравчука та встановити торгові кіоски.
Виконавчим комітетом Луцької міської ради 28.09.2000р. прийнято рішення №487, яким дозволено ПФ “Скорпіон-сервіс” розробити проект на влаштування торгових кіосків на вул. Кравчука у м.Луцьку.
Розпорядженням Луцького міського голови від 16.11.2000р. №383 “Про надання статусу ринку”, затвердженим рішенням Луцької міської ради від 18.01.2001р. №16/9, торговим рядам на території, прилеглій до ринку “Завокзальний” і відведеній ПФ “Скорпіон-сервіс”з 01.12. 2000р. надано статус ринку.
В подальшому рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.03.2001р. №185 надано ПФ “Скорпіон-сервіс” в тимчасове користування на умовах до 3 років земельну ділянку на вул.Кравчука у м.Луцьку загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків. На підставі означеного рішення, 19.04.2001р. між Луцькою міською радою та ПФ “Скорпіон-сервіс” було укладено договір оренди земельної діялянки, згідно умов якого Приватній фірмі “Скорпіон-сервіс” надано в користування земельну ділянку площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків.
Рішенням Луцької міської ради від 29.03.2002р. №20/8 ПФ “Скорпіон-сервіс”надано на умовах оренди на 25 років земельну ділянку по вул.Кравчука загальною площею 0,1422 га для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони. Договір оренди такої земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та ПФ “Скорпіон-сервіс” 22.04.2002р.
Рішенням Луцької міської ради від 10.06.2004р. №17/17 Приватній фірмі “Скорпіон-сервіс” продовжено договір оренди на новий термін на 5 років земельної ділянки по вул.Кравчука загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків. Відповідний договір оренди земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та ПФ “Скорпіон-сервіс” 12.08.2004 року.
Зазначені обставини встановлені Вищим господарським судом України у постанові від 17.09.2009р. у справі №04/20-92, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що з урахуванням фактичних обставин справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вказані вище земельні ділянки надавались ПФ “Скорпіон-сервіс” для розміщення ринку.
Фізичні особи-підприємці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись з позовами про визнання недійними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, включаючи додатки до угод на оренду торгових площ від 30.03.2004р. та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки.
Вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із договорів та інших правочинів та дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Аналогічні положення передбачено ст.174 Господарського кодексу України:
Господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічну норму містить і ст.283 ГК України.
Відповідно до ст.761 ЦК України –право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права та особа, уповноважена на укладення договору найму.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (чч. 1, 5 ст.762 ЦК України).
Також суд враховує, що відповідно до ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позивачі зазначають, що всі оспорювані ними правочини, вчинені ПФ “Скорпіон-сервіс” із чисельними порушеннями публічного порядку їх укладення, під впливом обману, без відповідного дозволу Луцької міської ради, шляхом насильства, під впливом тяжких для позивачів обставин і на вкрай невигідних для них умовах, фіктивно, удавано, а тому правочини є недійсними з моменту їх укладення.
Позивачі додали до матеріалів справи копії угод, орендодавцем в яких є приватна фірма “Скорпіон-сервіс”, яка називається “адміністрація” і надає торгові місця в Торговому ряду пішоходно-торгової зони ринку між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого у м.Луцьку, а орендарями виступали:
- ФОП ОСОБА_3 (угода №34 на оренду торгових площ від 11.06. 2002р.) щодо кіоска №67;
- ФОП ОСОБА_3 (угода на оренду торгових площ від 30.12. 2002р.) щодо кіоска №67;
- ФОП ОСОБА_3 (додаток до угоди на оренду торгових площ від 30.03.2004р) щодо магазину №67;
- ФОП ОСОБА_3 (угода надання в користування торгових площ від 31.05.2007р) щодо магазину №67;
- ФОП ОСОБА_3 (угода надання в користування торгових площ від 01.06.2008р) щодо магазину №67;
- ФОП ОСОБА_9 (угода №42 на оренду торгових площ від 19.06. 2002р.) щодо кіоска №56;
- ФОП ОСОБА_9 (угода на оренду торгових площ від 30.12. 2002р.) щодо кіоска №56;
- ФОП ОСОБА_9 (додаток до угоди на оренду торгових площ від 30.03.2004р.) щодо магазину №56;
- ФОП ОСОБА_9 (угода надання в користування торгових площ від 15.12.2005р.) щодо місця №56;
- ФОП ОСОБА_9 (угода надання в користування торгових площ від 31.05.2007р.) щодо місця №56;
- ФОП ОСОБА_9 (угода надання в користування торгових площ від 31.05.2008р.) щодо місця №56;
- ФОП ОСОБА_10 (угода надання в користування торгових площ від 01.06.2008р.) щодо місця №48;
- ФОП ОСОБА_11 (угода надання в користування торгових площ від 22.12.2005р.) щодо місця №52;
- ФОП ОСОБА_12 (угода надання в користування торгових площ від 31.05.2008р.) щодо місця №79;
- ФОП ОСОБА_13 (угода на оренду торгових площ від 21.06.2002р.) щодо кіоска №36;
- ФОП ОСОБА_13 (угода на оренду торгових площ від 30.12.2002р.) щодо кіоска №36;
- ФОП ОСОБА_13 (угода надання в користування торгових площ від 22.12.2005р.) щодо місця №36;
- ФОП ОСОБА_14 (угода на оренду торгових площ від 30.12.2002р.) щодо магазину №34;
- ФОП ОСОБА_14 (додаток до угоди на оренду торгових площ від 30.03.2004р.) щодо магазину №34;
- ФОП ОСОБА_14 (угода надання в користування торгових площ від 16.12.2005р.) щодо місця №34;
- ФОП ОСОБА_15 (угода на оренду торгових площ від 25.06.2002р.) щодо кіоска №43;
- ФОП ОСОБА_15 (угода на оренду торгових площ від 30.12.2002р.) щодо магазину №43;
- ФОП ОСОБА_15 (додаток до угоди на оренду торгових площ від 30.03.2004р.) щодо магазину №43;
- ФОП ОСОБА_15 (угода надання в користування торгових площ від 27.12.2005р.) щодо місця №43;
- ФОП ОСОБА_15 (угода надання в користування торгових площ від 29.05.2007р.) щодо місця №43 (т.1, арк.справи 23, 25, 26, 28, 29, 33, 34, 38, 39, 41, 45, 46, 49, 54, 59, 61, 66).
Предметом даних правочинів (угод) є торгові площі у визначених розмірах, які знаходяться за адресою м.Луцьк, вул.Кравчука на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ “Скорпіон-сервіс” між вул.Кравчука та вул.Карпенка-Карого для використання під торгівлю товарами промислової групи з кіоску (магазину), кожен з яких має індивідуальний номер, згідно схеми розташування торгівельних місць (площ) на ринку ПФ “Скорпіон-сервіс”.(т.3, арк.справи 10).
За умовами зазначених угод, сторони визначили всі обов’язкові для даного виду договорів умови, а саме: предмет оренди, права та обов’язки, порядок здійснення оплати, відповідальність сторін, строки дії угод та інші умови.
Відповідно до ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Нормами ст.184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Відповідно до п.13 Правил торгівлі на ринках, “торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.”
Слід відмітити, що відповідно до пунктів 1.1 оспорюваних угод, адміністрація надає, а підприємець приймає у платне користування торгову площу (із зазначенням розміру) у торгівельному ряду пішоходно-торгової зони ринку ПФ “Скорпіон-сервіс” між вул.Кравчука вул.Карпенка Карого, із зазначенням номера місця для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислових товарів. Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає, що індивідуальні ознаки торгової площі, зокрема її номер –визначені в п.1.1 оспорюваних угод.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б стверджували випадки неможливості позивачів визначити розташування своїх кіосків (магазинів).
Крім цього, договірне оформлення користування торгівельними місцями на ринку передбачається листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.08.2004р. №5674, згідно якого –користування торгівельними місцями на ринку здійнюється на підставі договору оренди з адміністрацією ринку.
Разом з тим, Правила торгівлі передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю природою є договорами оренди (найму) торгових площ. Таким чином, торгова площа, яка надавалась в користування підприємцям для організації торгівлі може бути предметом договору оренди на території ринку. Отже, ПФ “Скорпіон-сервіс”була вправі укладати угоди (договори), оскільки у встановленому законом порядку має статус ринку.
Суд першої інстанції, вірно зазначив, що така правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 24.10.2011р. та постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2011р. у справі №5004/358/11 (5/24-92).
Також вірним є висновок суду про безпідставність міркувань позивачів щодо укладення ними оспорюваних угод під впливом обману відповідача, шляхом насильства, під впливом тяжких для позивачів обставин і на вкрай невигідних для них умовах, оскільки такі факти суду не доведені, не стверджені належними доказами, з якими Закон пов’язує недійсність угод з підстав вчинення угод проти волі підприємців, внаслідок застосування до них тиску, а також обману зі сторони відповідача.
В роз’ясненні Вищого арбітражного суду від 12.03.1999р. № 02-5/111 (з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429 та від 10 грудня 2004 року N 04-5/3248) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі ст.ст. 227, 228, 230, 231, 233, 234, 235 Цивільного кодексу України зазначено, що суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв’язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.
При цьому, колегія суддів вважає, що факти, встановлені господарськими судами у справах №04/20-92, №9/25-92 та №5004/358/11, в силу положень ст.35 ГПК України, не потребують доказування під час вирішення даного спору.
Тому твердження позивачів, що оспорювані угоди є нікчемними через порушення публічного порядку їх укладення, відсутність тлумачення вживаних в угодах словосполучень “торгова площа”, “торгівельна площа”, відсутність індивідуальних ознак і відсутність у відповідача під час укладення угод необхідного обсягу цивільної дієздатності –на думку колегії суддів, є безпідставними.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.(ст.34 ГПК України).
Матеріалами справи стверджується вірний висновок місцевого суду, що позивачами не обґрунтовано та не доведено наявність законодавчо визначених підстав визнання недійсними оспорюваних угод, не надано суду доказів, які б ствердили підстави визнання недійсними угод.
Крім того, скаржники у апеляційній скарзі посилаються на рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2011р. у справі №5004/358/11 про визнання недійсними угод про оренду торгових площ, укладених із 17-ма підприємцями.
Рішення у справі №5004/358/11, яким позов було задоволено і залишене без змін судом апеляційної інстанції –законної сили не набрало, натомість суд касаційної інстанції, постановою від 06.10.2011р. скасувавши і рішення місцевого і постанову апеляційного судів –прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.
За вказаних обставин, підстав приймати до уваги зазначене рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржників зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги позивачів - приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 15.11.2011р. у справі №5004/1170/11 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області - без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
1717/12