Справа №1-359/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак

Номер провадження 11/1890/66/12 Суддя-доповідач - Забара

Категорія - 4

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Забари І. К.,

суддів -  Демченка  М. О.,  Сахнюка  В. Г.,

з участю прокурора -  Мусіяки В.В.

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2011 року,  яким

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України  раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати за лікування ОСОБА_3 в сумі 2458,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 1800,96 грн.

Долю речових доказів по справі вирішено в порядку, передбаченому ст.81 КПК України,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

18.04.2011 року близько 01-20 год. в приміщенні флігеля на території домоволодіння АДРЕСА_1 в ході сварки між власником домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, на грунті неприязних стосунків, умисно завдав удар ножем ОСОБА_3 в область живота, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з пошкодженням селезінки та внутрішньочеревною кровотечею.

Засуджений ОСОБА_2 в поданій апеляції та доповненні до неї, заперечуючи свою вину у вчиненні злочину, просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. При цьому обґрунтовує свої вимоги тим, що висновок додаткової амбулаторної судово-медичної експертизи, висновок судово-медичної (імунологічної)  експертизи №330 від 05.05.2011 року, висновок судово-психіатричної експертизи є неправильними та неправдивими, висновок додаткової дактилоскопічної експертизи №446 від 25.05.2011 року є сумнівним та суперечливим, а протокол відтворення обстановки та обставин події від 18.04.2011 року не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, при постановленні вироку не було взято до уваги висновок судово-медичного експерта від 18.04.2011 року, перебування його в стані алкогольного сп’яніння не підтверджується висновком судової експертизи, не було вирішено питання щодо притягнення потерпілого до відповідальності за незаконне проникнення до його житла, судом не було вирішено цивільний позов, захисника в ході досудового слідства йому було замінено без його клопотання.  

Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 про задоволення поданої апеляції, прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані зібраними у справі доказами, що всебічно і об’єктивно досліджені та правильно оцінені судом.

Те, що саме ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження не оспорюється самим засудженим і ніким під сумнів не ставиться.

Доводи апеляції засудженого про те, що він заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження в ході необхідної оборони під час його побиття потерпілим, перевірялись в судовому засіданні суду першої інстанції і вони не знайшли свого підтвердження. Більш того суд навів докази, якими ці доводи спростовуються.

Так, потерпілий ОСОБА_3 пояснював як в ході досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, що 18.04.2011 року в нічний час він разом із ОСОБА_4, з метою забрати свої та її документи, які незаконно у себе утримував засуджений, прийшли до будинку АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_2 У зв'язку з тим, що двері у двір були закриті, він переліз через паркан, зайшов через незамкнені двері до флігеля, де спав ОСОБА_2, розбудив останнього та почав вимагати повернути документи. ОСОБА_2, проснувшись, завдав йому удар ногою. Він, в свою чергу, почав завдавати ОСОБА_2 удари табуреткою. Після того, як вони припинили бійку між собою, ОСОБА_2 погодився віддати йому документи. Вийшовши у двір із флігеля, ОСОБА_2 кинув у вікно будинку предмет, схожий на камінь, після чого знов пішов до флігеля. Коли він слідом за ОСОБА_2 зайшов до приміщення флігеля, останній зненацька завдав йому удар в живіт предметом, схожим на ніж.

Зазначені пояснення потерпілого ОСОБА_3, які він підтвердив і в ході очної ставки з ОСОБА_2 (т.2 а.с. 40-43), є послідовними і узгоджуються із протоколом відтворення обстановки та обставин події, під час якої під час він продемонстрував механізм нанесення йому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 217-221) та висновками додаткової судово-медичної експертизи № 691 від 29.04.2011 року (т.2 а.с. 223), згідно якої механізм виникнення тяжких тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3, відповідає механізму заподіяння тілесних ушкоджень, який він продемонстрував під час відтворення обстановки та обставин події від 29.04.2011 року.

Свідок ОСОБА_4, пояснила суду, що 18.05.2011 року в нічний час вона разом із ОСОБА_3, з метою забрати свої документи, прийшли до будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 переліз через паркан і потрапив до подвір’я ОСОБА_2 Через деякий час ОСОБА_3 повернувся і у нього було ножове поранення.

Згідно висновків судово - медичної експертизи № 668 від 17.05.2011 року (т.1 а.с. 196-197), у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з пошкодженням селезінки та внутрічеревною кровотечею.

Винність ОСОБА_2 саме в умисному заподіянні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень підтверджена і іншими дослідженими судом доказами, які зазначені у вироку, а з висновку судово-психіатричної експертизи (т.2 а.с. 55-58) слідує, що він на момент проведення експертизи, будь-якими психічними захворюваннями не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Також на момент вчинення інкримінованого йому злочину ОСОБА_2 будь-якими психічними захворюваннями не страждав, знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в стані фізіологічного афекту не знаходився.

В той же час згідно висновків додаткової судово-медичної експертизи за результатами відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_2 № 805 від 25.05.2011 року (т.2 а.с. 30-33), механізм заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3, не відповідає механізму заподіяння тілесних ушкоджень, який продемонстрував ОСОБА_2 під час відтворення обстановки та обставин події від 19.05.2011 року, що, в свою чергу, свідчить про неправдивість показань засудженого в частині обставин нанесення ним удару ножем потерпілому.

Доводи засудженого про те, що він захищався, оскільки потерпілий порушив його право на недоторканість житла, є також безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, сам ОСОБА_2 не вимагав у ОСОБА_3 покинути його житло, наніс удар ножем останньому вже після припинення як самої бійки між ними, так і виниклої сварки, через певний проміжок часу.

Таким чином суд першої інстанції на підставі об’єктивних доказів, належним чином досліджених в судовому засіданні, вірно визнав, що вина ОСОБА_2 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 за обставин, викладених при формулюванні обвинувачення, повністю доведена. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, колегія суддів також не вбачає.

Те, що суд першої інстанції при постановленні вироку залишив поза увагою заявлений в кримінальній справі цивільний позов потерпілого, не позбавляє останнього можливості вирішити це питання в порядку цивільного судочинства.

Доводи засудженого про невідповідність вимогам закону проведених з ним відтворень обстановки та обставин події, а також висновків експертиз з цього приводу, є безпідставними, оскільки вказані слідчі дії в дійсності проводились із належним дотриманням кримінально-процесуального законодавства, під час їх проведення будь яких зауважень з боку засудженого та понятих не надходило, самі процесуальні документи складені відповідно до вимог КПК України.

В той же час, призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції, не зазначивши у мотивувальній частині вироку про те, що злочин ОСОБА_2 вчинений в стані алкогольного сп’яніння, незаконно врахував цю обставину як обтяжуючу, а тому вона підлягає виключенню із вироку суду.

В цілому ж при призначенні ОСОБА_2 покарання судом врахована тяжкість злочину та особу засудженого, а також обставини, що пом’якшують покарання, а саме призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Тому, не знаходячи підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.362, 366, 377 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2011 року, відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2 – без задоволення.

Виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання як на обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

СУДДІ:

Забара І. К.        Демченко М. О.         Сахнюк В. Г.