Справа № 22-ц-1973/11 30.06.2011 30.06.2011 09.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –1973/11 Головуючий у першій інстанції Сухаревич З.М.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
У Х В А Л А
Іменем України
30 червня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів –Царюк Л.М., Кутової Т.З.,
при секретарі –Калашниковій А.М.,
за участю: представника позивача –Калашнюк І.М.,
представників відповідачів –ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду від 21 квітня 2011 року про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(надалі - ПАТ «Райффайзен банк Аваль») до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості, а також апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 і 29 квітня 2011 року про забезпечення позову,
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2011 року ПАТ «Райффанзен Банк Аваль»звернулося з пізніше уточненим позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку кредитної заборгованості за генеральним кредитним договором № 010/01-02/07-106 від 21 грудня 2007 року на суму 31 626 334 грн. 20 коп. Відповідно до цього договору та укладених в його рамках кредитних договорів, ТОВ «Стайл-Т»та ОСОБА_6, як фізична особа-підприємець, отримали кредитні кошти у розмірі 19 200 000 грн. зі сплатою 18 відсотків річних строком до 19 грудня 2011 року.
Свої вимоги до відповідачів позивач мотивував тим, що крім укладених договорів, 21 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були укладені окремі договори поруки, за якими вони, як фізичні особи, зобов’язалися виконувати солідарно зобов’язання за вказаним кредитним договором.
Оскільки позивальники не виконують своїх зобов’язань щодо своєчасного та повного погашення кредиту і станом на 11 березня 2011 року у них утворилася заборгованість на суму 31 626 334 грн. 20 коп., яку відповідачі добровільно відмовляються погасити, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2011 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ПАТ «Райффанзен Банк Аваль»до ОСОБА_8, ОСОБА_6 та третьої особи без самостійних вимог ТОВ «Стайл-Т»про стягнення кредитної заборгованості та призначено попередній розгляд справи.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2011 року за заявою позивача у порядку забезпечення позову накладено арешт на усе майно, що належить ОСОБА_8 та ОСОБА_6, в межах пред’явлених позовних вимог.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2011 року за заявою ПАТ «Райффанзен Банк Аваль»у порядку забезпечення позову обмежено право виїзду за межі України ОСОБА_8 та ОСОБА_6 без вилучення паспортного документу.
В апеляційних скаргах відповідач ОСОБА_6 просить ухвалу суду про відкриття провадження від 21 квітня 2011 року скасувати та постановити нову ухвалу про повернення ПАБ «Райффанзен Банк Аваль» позовної заяви в зв’язку з непідсудністю справи Заводському районному суду м. Миколаєва, а також він та в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_8 просять скасувати ухвали суду першої інстанції від 26 та 29 квітня 2011 року про забезпечення позову та постановити нові ухвали, якими відмовити позивачу в задоволенні заяв, оскільки суд, на їх думку, порушив норма матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається зі змісту позовної заяви в ній містяться позовні вимоги до двох відповідачів про стягнення в солідарному порядку кредитної заборгованості за генеральним кредитним договором, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_6., як фізичні особи, поручились за позичальників та зобов’язались відповідати солідарно з ними за своєчасне та повне виконання за вказаним договором.
Відповідно до загальних правил підсудності, встановлених положеннями ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред’являються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
За змістом ч. 1 ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях пред’являються за місцем проживання або місцезнаходження одного з відповідачів за вибором позивача.
Враховуючи, що один з відповідачів, а саме ОСОБА_8 проживає на території Заводського району м. Миколаєва, суддя вірно застосував указані правила підсудності і правильно відкрив провадження у справі.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду від 21 квітня 2011 року.
Звернувшись до суду 15 квітня 2011 року із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно відповідачів, позивач послався на те, що рішення суду в подальшому може бути не виконано, оскільки сума заставного майна не покриє суму боргу в повному обсязі. Крім того, за договорами поруки відповідачі відповідають по зобов’язанням боржника за кредитним договором всім своїм майном, що належить їм на праві власності, а тому з метою уникнути від своїх зобов’язань відповідачами можливо відчуження належного їм майна.
Також 22 квітня 2011 року позивач подав до суду аналогічну заяву про забезпечення позову шляхом тимчасової відмови у видачі закордонного паспорту та тимчасової відмови у виїзді за межі України з тимчасовим вилученням закордонного паспорту, обґрунтувавши своє клопотання тим, що відповідачі уникають зустрічі з представниками банку.
За змістом ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь –якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи вказані положення процесуального закону та характер спору, колегія суддів вважає, що суд вірно дійшов висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як арешт майна поручителів, може утруднити виконання рішення місцевого суду.
Разом з тим, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд без належної оцінки доказів та обставин справи передчасно задовольнив заяву позивача від 22 квітня 2011 року про забезпечення позову та обмежив їх право виїзду за межі України.
Позивач в своїй заяві не послався на жодний доказ та не надав їх суду, які б свідчили про отримання відповідачами закордонних паспортів та про їх намір виїхати за межі України. Не вбачається таких підстав і з матеріалів справи.
За таких обставин висновки суду, викладені в ухвалі від 29 квітня 2011 року , не відповідають нормам процесуального закону, а відтак ця ухвала суду на підставі п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для нового розгляду.
При новому розгляді справи місцевому суду необхідно звернути увагу на застосування до спірних правовідносин вимог ч. 1 ст. 15, ст. 16, п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.
Доводи апелянта про те, що заява про забезпечення позову шляхом тимчасової заборони виїзду особи за кордон може розглядатися тільки на стадії виконання судового рішення безпідставні, оскільки зміст положень ст. ст. 151,152 ЦПК України передбачає забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи та дозволяє суду у разі необхідності за наявності підстав застосовувати інші види забезпечення позову.
Крім того, такий вид забезпечення позову у зазначеному випадку передбачено спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про порядок виїзду і в’їзду в України громадян України»від 21 січня 1994 року, де зазначено, що громадянину України, якщо до нього подано цивільній позов до суду, судом можуть бути встановлені тимчасові обмеження у вигляді відмови у праві виїзду за кордон –до закінчення провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2011 року про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ПАТ «Райффанзен Банк Аваль»до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості залишити без змін.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2011 року про накладення арешту на усе майно, що належить ОСОБА_8 та ОСОБА_6, як фізичним особам, в межах пред’явлених позовних вимог залишити без змін.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2011 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для нового розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Райффанзен Банк Аваль»від 22 квітня 2011 року про забезпечення позову.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: