Справа № 22-ц-1971/11 23.06.2011 23.06.2011 09.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –1971/11 Головуючий у першій інстанції Кузьменко В.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
У Х В А Л А
Іменем України
23 червня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів –Царюк Л.М., Кутової Т.З.,
при секретарі –Шпонарській О.Ю.,
за участю:
боржника –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2011 року за поданням державного виконавця Заводського відділу Державного виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( надалі - Заводський ВДВС) про примусове проникнення до житла,
В С Т А Н О В И Л А:
3 березня 2011 року головний державний виконавець Заводського ВДВС звернувся до суду з поданням про вирішення питання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 для виконання судового рішення.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2011 року подання державного виконавця задоволено. Дозволено державним виконавцям Заводського ВДВС примусове проникнення до вказаного будинку для проведення виконавчих дій.
В апеляційній скарзі боржник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця, посилаючись на те, що він не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження по справі та про вимоги державної виконавчої служби щодо надання доступу до іпотечного майна, у зв’язку з чим порушується його право на недоторканість житла.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник безпідставно перешкоджає державній виконавчій службі у примусовому виконання судового рішення про звернення стягнення на іпотечне майно.
Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки судом при розгляді подання було порушено норми процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла боржника –фізичної особи при виконанні судових рішень вирішується судом за поданням державного виконавця.
Водночас, Конституцією України кожному громадянину гарантується недоторканість житла, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частина перша, друга статті 30 Конституції України).
Зі змісту підпункту 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року в редакції від 30 листопада 2009 року, вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.
Відповідно до частин 9, 10 ст. 74 ЦПК України ( в редакції закону до і після 30 липня 2010 року ), відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідомо, навіть після звернення до адресного бюро та органів внутрішніх справ, викликається через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. При цьому друкований орган, в якому розміщуються відповідні оголошення, визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 року № 52 затверджено Порядок визначення друкованого засобу масової інформації, в якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача та інших осіб місце фактичного проживання яких невідомо. Відповідно до зазначеного порядку оголошення про виклик до суду публікується в установлені законодавством строки у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження за останнім відомим місцем проживання (перебування) на території України відповідача.
Розпорядженням Кабінету Міністрів від 25 листопада 2009 року № 1428-р «Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2010 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідачів, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідомо» визначено у 2010 році друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються зазначені оголошення, газету «Урядовий кур’єр», а місцевої сфери розповсюдження –«Южная правда».
В своєму поданні державний виконавець в обґрунтування свого звернення до суду послався на те, що боржник перешкоджає виконанню рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2010 року про стягнення з останнього суми заборгованості за договором банківського кредиту, зокрема, перешкоджає накладенню арешту та опису майна в будинку АДРЕСА_2, який належить на праві власності боржнику та є предметом іпотеки. При цьому державний виконавець наголошував, що неодноразові повідомлення боржника рекомендованим листом, в т.ч. через засоби масової інформації, про необхідність надання доступу до житла, останній залишив без уваги..
Як убачається з матеріалів справи вимога державного виконавця про забезпечення доступу до вказаного вище будинку на певні дати направлялася боржнику за трьома різними адресами. За фактичною адресою, де мешкає боржник, відповідно до зворотних повідомлень, адресат не проживає (а.с. 10-11).
Оголошення на адресу боржника про зазначені обставини було надруковано тільки у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження.
У виконавчому листі, виданому 17 лютого 2010 року, зазначається адреса відповідача АДРЕСА_1 (а.с.4). Однак за даними адресно-довідкового бюро боржник із зазначеної адреси виписаний 4 вересня 2007 року на вулицю АДРЕСА_3.
Відповідно до висновку дільничного інспектора за останньою адресою боржник проживає тривалий час. Ці обставини були відомі державному виконавцю, що підтверджується тим, що листи виконавчої служби на адресу боржника направлялися саме за цією адресою.
З повідомлення поштампу-центру поштового зв’язку № 1 Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»Миколаївської дирекції, яке апелянт долучив до скарги, вбачається, що листи на адресу боржника по вулиці АДРЕСА_3 були повернуті, оскільки потрапили до іншого поштового відділення, так як відправником не була вказано точне місце знаходження вулиці отримувача листа (а.с. 28).
З письмового звернення боржника до відділу державної виконавчої служби вбачається, що боржник тільки 18 травня 2011 року дізнався про відкриття виконавчого провадження та був ознайомлений з листами-вимогами щодо арешту та опису його майна за адресою розташування вищезазначеного житлового будинку (а.с. 29).
Виходячи з того, що права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності державних органів, утвердження і забезпечення прав та свобод людини і громадянина є головним обов’язком держави (частина друга статті 3 Конституції України), та не можуть бути обмежені, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував всі підстави звернення державної виконавчої служби з вказаним поданням та передчасно дійшов висновку про перешкоджання боржника виконанню рішення суду в частині звернення стягнення на іпотечне майно. У зв’язку з чим, безпідставно дозволив примусове проникнення у житло за вказаною адресою.
За таких обставин відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, оскаржена ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову державному виконавцю у задоволенні подання.
Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2011 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання державного виконавця Заводського відділу Державного виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: