Справа № 22-ц-2308/11  27.10.2011 27.10.2011   09.02.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц –2308/11                                                 Головуючий у першій інстанції Демінська О.І.

                                                                                    Суддя-доповідач апеляційного суду  Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем   України

      27 жовтня 2011 року                                                                    м. Миколаїв

       Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

      головуючого                    Козаченка В.І.,

      суддів:                              Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

      при секретарі                   Поліщук Ю.В.,

за участю: заявника – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   ОСОБА_3 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2011 року по справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Миколаївській області       (надалі –ВДВС ППВР ГУЮ у Миколаївській області) Куліченка Дмитра Олександровича під час виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2011 року ОСОБА_3 оскаржив бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС ППВР ГУЮ у Миколаївській області    Куліченка Д.О. допущену в межах виконавчого провадження за рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області про стягнення на його користь з відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції 1016 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судових витрат по справі.

Зокрема, як на його думку, державним виконавцем протягом більш ніж півтора року з моменту відкриття виконавчого провадження не вжито усіх заходів примусового виконання судового рішення.

У зв’язку з наведеним просив скаргу задовольнити, визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною і зобов’язати його усунути допущені порушення.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від       10 червня 2011 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

       Суд першої інстанції, розглядаючи скаргу, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку, що державний виконавець здійснив  необхідні і можливі заходи по виконанню судового рішення,  однак реальна можливість виконати вказане судове рішення відсутня.

       Колегія суддів з такими висновками суду  першої інстанції погоджується, вважає їх обґрунтованими й законними.

Так, Закон України “Про виконавче провадження” (надалі - Закон) визначає, що  виконавче провадження є завершальною стадію судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) і являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у названому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.  

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

       Стаття 32 зазначеного Закону визначає заходи примусового виконання рішення:  звернення стягнення на кошти та інше майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених в рішенні, та інші заходи, передбачені рішенням суду.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено ст. 52 цього Закону, який полягає  в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2007 року Новоодеським районним судом Миколаївської області постановлено рішення про стягнення з відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції ( надалі – відділ  ДВС Новоодеського РУЮ) на користь заявника 1000 гривень моральної шкоди та 16 гривень судових витрат. Це рішення пред’явлено до виконання у зв’язку з чим постановою від 18 березня 2008 року було відкрито виконавче провадження.

Постановою старшого державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ в Миколаївській області Куліченка Д.О. від 7 квітня 2009 року виконавчий документ було повернуто стягувану, у зв’язку з відсутністю майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Ухвалою Новоодеського районного суду м. Миколаєва від 25 червня               2009 року вищевказану постанову було скасовано, а постановою старшого державного виконавця ВДВС ГУЮ в Миколаївській області Куліченка Д.О. від 21 березня 2010 року виконавче провадження було поновлене.

Державною виконавчою службою було запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду, а після відмови останнього, було  перевірено його майновий стан та винесена постанова про  арешт коштів боржника (а.с.175-176).

Проте, ця постанова  до виконання не була прийнята, у зв’язку з тим, що на ім’я  боржника відкрито лише депозитний рахунок без права користування коштами, що перебувають на ньому ( а.с. 173-174).

По даному провадженні виконавець застосував передбачені Законом  заходи примусового виконання рішення, вчинив усі можливі виконавчі дії, проте через відсутність коштів у боржника  та будь-якого майна, на яке можна було б звернути стягнення, задовольнити вимоги стягувача  неможливо (а.с.171).

За такого, колегія суддів вважає, що державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, вчинив законні і усі можливі в даному випадку дії по примусовому виконанню рішення суду, а тому  підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Твердження апелянта про наявність у боржника рухомого майна в приміщенні відділу ДВС Новоодеського РУЮ, за рахунок якого можливо задовольнити його вимоги, не можуть бути прийняті до уваги. Це питання з’ясовувалося державним виконавцем та було встановлено, що рухоме майно, яким користується зазначений боржник, на його балансі не перебуває.       

 Керуючись ст.ст. 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і кримінальних  справ протягом 20 днів.  

            Головуючий                                                               Судді: